Ухвала КЦС ВС № 487/4983/20

Ухвала 18 липня 2022 року м. Київ справа № 487/4983/20 провадження № 61-2707св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про визнання дій незаконними та стягнення коштів. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працює в КЗК «Обласний палац культури» на посаді робітника з комплексного обслуговування та ремонту будівель. У березні 2020 року він звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою відкриття рахунку для отримання заробітної плати. Після підписання відповідної заяви про надання банківських послуг позивачу відкрито картковий рахунок та видано електронний платіжний засіб - пластикову картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були передані ним до КЗК «Обласний палац культури» для зарахування заробітної плати. Під час відкриття карткового рахунку будь-якої інформації про наявність обмежень в обслуговуванні чи невиконаних зобов`язань позивача перед відповідачем від останнього не надходило. На зазначений картковий рахунок з березня 2020 року зараховувалась заробітна плата, і з цього ж часу банк почав списувати із карткового рахунку грошові кошти у рахунок погашення заборгованості, характер та походження якої для позивача є невідомими. Всього за період з 12 березня 2020 року по 14 липня 2020 року з карткового рахунку позивача були списані грошові кошти у розмірі 5 801,80 грн. За допомогою системи дистанційного обслуговування «Приват24» позивач дізнався, що грошові кошти з належного йому рахунку були без його відома та згоди списані відповідачем з призначенням платежу «Автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості» за рахунком НОМЕР_2 ». Позивач вважає дії відповідача щодо безпідставного списання грошових коштів з його рахунку та зарахуванні належних йому коштів на рахунок сплати неіснуючої заборгованості незаконними та такими, що порушують його права як власника грошових коштів та як споживача банківських послуг у зв`язку з тим що, згідно положень частини другої статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом. Також, як вбачається з відомостей з системи «Приват24» при списанні коштів в реквізиті «призначення платежу» зазначені лише перші та останні цифри номеру рахунку, заборгованість за якою погашається. Рахунку з таким номером позивач не відкривав. Позивач стверджував, що на момент списання грошових коштів з рахунку позивача відповідач не мав ані належним чином оформленого доручення на здійснення такого списання, ані будь-яких невиконаних зобов`язань перед відповідачем, що вказує на те, що дії відповідача зі списання коштів є неправомірними. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд ухвалити рішення, яким визнати дії АТ КБ «Приватбанк» зі списання коштів з належного йому карткового рахунку НОМЕР_3 у період із 12 березня по 14 липня 2020 року в загальній сумі 5 801,80 грн незаконними, стягнути з банку на його користь помилково переказані кошти в сумі 5 801,80 грн, пеню в сумі 1 902,72 грн, інфляційні витрати у розмірі 344,63 грн, 3% річних у розмірі 147,79 грн, а всього - 8 196,94 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 жовтня 2021 року позов задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано дії АТ КБ «Приватбанк» зі списання коштів з карткового рахунку для отримання заробітної плати НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 , у період із 12 березня по 14 липня 2020 року в загальній сумі 5 801,80 грн незаконними. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 помилково переказані кошти в сумі 5 801,80 грн, пеню в сумі 1 902,72 грн, інфляційні втрати в сумі 344,63 грн, 3 % річних в сумі 147,79 грн, а всього - 8 196,94 грн. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 13 620,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за положеннями частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок на отримання заробітної плати, не містить реквізитів кредитного договору, не передбачає реквізитів рахунку, з якого має здійснюватися договірне списання коштів, а розпорядження про списання грошових коштів із зарплатної картки на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 банку не надавав. Доводи відповідача з приводу того, що шляхом списання коштів з рахунку ним здійснювалося погашення заборгованості, яка була раніше стягнута в судовому порядку, місцевий суд вважав таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки примусове виконання судових рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження». Стягуючи банку на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, місцевий суд керувався висновками щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/2019, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5094/20 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку АТ КБ «Приватбанк». Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2022 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 жовтня 2021 року змінено у частині розподілу судових витрат. Зменшено суму судових витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 з 13 620,00 грн до 5 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у банку були відсутні підстави для списання грошових коштів з карткового рахунку позивача для отримання заробітної плати, так як останній не давав згоду про списання коштів з його рахунку. Зменшуючи суму судових витрат на правову допомогу понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційний суд виходив із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, складності справи та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що розрахунок, зазначений в акті приймання - передачі надання послуг (виконаних робіт) № АП-0025 від 01 жовтня 2020 року, є завищеним. Під час перегляду справи у апеляційному представником позивача - адвокатом Заливчим Я. В. заявлено клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надану ним позивачу за складання відзиву у сумі 4 540,00 грн, на підтвердження чого додано акт № АП - 0036 від 31 грудня 2021 року. Вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд апеляційної інстанції вказав, що складення відзиву не потребувало додаткового правового аналізу з боку адвоката та формування правової позиції. Дослідивши заяву про розподіл зазначених витрат та додані документи, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 540,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, а тому їх розмір є завищеним. Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на заперечення зазначені в апеляційній скарзі відповідача щодо їх розміру, підлягають відшкодуванню частково, у сумі 1 000,00 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, фактично просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у частині зміни рішення місцевого суду щодо розподілу судових витрат (професійна правнича допомога) і залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з банку на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині судові рішення не оскаржуються. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не врахував, розмір гонорару визначається лише за погодженням клієнта з адвокатом, а суд не вправі втручатись в ці правовідносини. Залишено поза увагою апеляційного суду й те, що відповідач не звертався до суду із відповідним клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Апеляційним судом не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (зменшення витрат на правову допомогу), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18 та від 01 грудня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц. Провадження у суді касаційної інстанції 26 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Позиція та висновки Верховного Суду Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2022 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська