Постанова 4851 № 520/18432/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2022 р. Справа № 520/18432/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, по справі № 520/18432/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ 23.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2021/00090 від 23.03.2021; - визнати бездіяльність уповноважених осіб Слобожанської митниці Держмитслужби протиправною, в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 , в загальній сумі - 458287,17 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят сім грн 17 коп.)., яка складається з нижчезазначених сум: 2471 грн 18 коп. (банківська квитанція № 0.0. 2067715073.1 від 26.03.2021) за проведення експертного авто товарознавчого дослідження №5914 від 29.03.2021; 114200 грн (банківська квитанція №0.0. 2250754450.1 від 01.09.2021) доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; 299999 грн. 99 коп. (банківська квитанція №0.0.2249682757.1 від 31.08.2021) доплата на підставі рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; 2710 грн (банківська квитанція №0.0.22551986005.1 від 02.09.2021) доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; 38906 грн. (банківська квитанція №0.0.2258830504 від 09.09.2021) плата за зберігання транспортного засобу на складі митного органу; - зобов`язати Слобожанську митницю Держмитслужби скласти та подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Зміївським РВ ГУМВС України в Харківській області 14.05.2010, РНОКПП: НОМЕР_2 , в загальній сумі - 458287,17 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят сім грн 17 коп.), яка складається з нижчезазначених сум: 2471 грн 18 коп. (банківська квитанція № 0.0. 2067715073.1 від 26.03.2021) за проведення експертного авто товарознавчого дослідження №5914 від 29.03.2021; 114200 грн. (банківська квитанція №0.0. 2250754450.1 від 01.09.2021) доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; 299999 грн 99 коп. (банківська квитанція №0.0.2249682757.1 від 31.08.2021) доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; 2710 грн (банківська квитанція №0.0.22551986005.1 від 02.09.2021) доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021; 38906 грн (банківська квитанція №0.0.2258830504 від 09.09.2021) плата за зберігання транспортного засобу на складі митного органу; - стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в загальній сумі - 67056 грн 05 коп. (шістдесят сім тисяч п`ятдесят шість грн. 05 коп.), яка складається з нижчезазначених сум, а саме: 4582 грн 87 коп. судовий збір за подання позовної заяви; 681 грн 00 коп. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову; 2471 грн 18 коп. вартість експертного автотоварознавчого дослідження №5914 від 29.03.2021; 59321 грн 00 коп. професійна правова допомога адвоката, відповідно до договору про надання правової допомоги, додаткової угоди, акту виконаних робіт. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2021/00090 від 23.03.2021 на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду замінено відповідача Слобожанську митницю Держмитслужби по справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії на Харківську митницю (код ЄДРПОУ 44017626). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 справі № 520/18432/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що митна вартість товару позивача, який ввозився в Україну мав здійснюватися за основним методом за ціною договору. Також вказав, що суд не мав брати в якості доказів інформацію, розміщену на інтернет-ресурсі https://bidfax.info/, оскільки позивач вважає його неналежним доказом, а належним, на його переконання є саме висновок експертного товарознавчого дослідження № 5914 від 29.03.2021. Посилається, на те, що суд першої інстанції не підтверджує свої висновками Верховного Суду, та не враховує висновки Верховного Суду, наведені позивачем. Стверджує про порушення судом права позивача на розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом осіб. Відповідач правом подання відзив на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем було ввезено на митну територію України автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT SVR, номер кузова НОМЕР_3 , 2019 року випуску. З метою здійснення митного оформлення товару уповноваженою ОСОБА_1 особою до Слобожанської митниці Держмитслужби було подано електронну митну декларацію №UA807200/2021/004255 у якій визначено загальну вартість автомобіля 28608 дол. США 00 цент. Разом з вищевказаною електронною митною декларацією до митному органу надано рахунок-фактура (інвойс) 00864410 від 09.10.2021, декларація про походження товару № 00864410 від 09.10.2021, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду UA209040/2021/010185 від 12.03.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 11.08.2020, договір про надання послуг митного брокеру № 11/03/21 від 11.03.2021, довіреність №НМС 280399 від 05.03.2021, технічні характеристики від 23.03.2021, квитанція № 0.0.2040556113.1 від 05.03.2021, паспорт громадянина Республіки Литва серія НОМЕР_5 від 24.04.2014, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA807200.2021.004255 від 23.03.2021. 23.03.2021 Слобожанська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості № UА807200.2021.004255, в якому зазначила, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, а саме наявна в АСМО Інспектор інформація про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже, МД №UA500030/2021/10972 від 09.02.21, аукціон COPART лот №34658640 обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодом SALWZ2SE5KA864410, валюта - USD, вартість - 78203,00. В подальшому, Слобожанською митницею Держмитслужби складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2021/00090. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та карткою відмови відповідача та вважаючи наявним у нього право на повернення грошових коштів у вигляді зайво сплачених митних та інших виплат, звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги останнього є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України). Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, під час здійснення митного оформлення митного контролю ЕМД №UА807200/2021/004255 від 23.03.2021 встановлено, що документи надані декларантом не містять всіх відомостей щодо заявленої митної вартості товарів. Митний орган звернувся з запитом до декларанта з вимогою протягом 10 календарних днів надати відповідні документи: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати за ТЗ, повідомити про форму оплати, інформацію аукціону, сайтів, пропозиції (з відповідними характеристиками ТЗ), копію митної декларації країни відправлення, документи щодо транспортних витрат (рахунки, платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати). У відповідь на даний запит декларант повідомив, що надати інші документи не має можливості, а тому просив надати рішення про коригування митної вартості на підставі наявної в митниці інформації. Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки наданих позивачем документів митним органом було виявлено розбіжності у митної вартості вказаного автомобіля. Так, згідно інформації, яка є у відкритому доступі в мережі інтернет (офіційний сайт американських аукціонів bidfax.info за посиланням https://bidfax.info/land-rover/range-rover/6344384-land-rover-range-rover-sport-svr-2019-gray-50l-8-vin-salwz2se5ka864410.html, пошук по VIN-коду НОМЕР_3 ) вказаний ТЗ був проданий на аукціоні COPART (USA, https://www.copart.com/lot/34658640/salvage-2019-land-rover-range-rover-sport-svr-nc-lumberton) лот №34658640 від 08.09.2020 за 75500,00 дол. США. Однак, при митному оформлені автомобіля декларантом була заявлена митна вартість 28608,00 дол. США на підставі інвойсу та платіжного доручення від 10.09.2022, тобто, складених через день після закінчення аукціону, що значно відрізняється від вартості вказаного автомобіля за даними офіційного сайту американських аукціонів bidfax.info. Щодо посилань позивача на висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження ХНДІСЕ ім.проф. Бокаріуса №5914 від 29.03.2021, колегія суддів зазначає таке. Згідно висновку експерта № 5914 від 29.03.2021 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження на вирішення експерту поставлено питання проведення експертного дослідження по визначенню ринкової вартості автомобіля «Range Rover Sport SVR» VIN НОМЕР_3 , що ввозиться на митну територію України. Експерт дійшов висновку, що ринкова вартість легкового автомобіля «Land Rover Range Rover Sport SVR» VIN НОМЕР_3 , що ввозиться на митну територію України, з двигуном внутрішнього згоряння, робочим об`ємом 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) куб.см., оснащеного каталізатором відпрацьованих газів, виробленого в Великобританії, який має пошкодження аварійного характеру на момент проведення огляду (25.03.2021) складає 823919,04 грн, що складає 29562,30 $USD на дату огляду по курсу НБУ. Так, у вищевказаному висновку при визначенні ринкової вартості автомобіля було взято середній показник ціни ТЗ, що ввозиться на митну територію України без урахування митних платежів та з вирахуванням вартості усіх видів можливих витрат на його ремонт. При цьому, у графі «обмеження достовірності дослідження» містяться застереження що висновки цього дослідження достовірні при дотриманні умов, зокрема, технічний стан транспортного засобу на момент проведення огляду відповідає технічному стану на момент перетину кордону України, та те, що надані на дослідження супровідні документи є достовірними. Тобто, обраний оцінювачем витратний метод оцінки прямо залежить від того, чи змінювалося комплектування оглянутого автомобіля третіми особами з моменту перетину ним кордону України та до моменту проведення відповідного огляду експертом. Разом з цим, в розрахунок вартості автомобіля експерт не включав вартість його доставки до митної території України, що також має вплив на визначення вартості транспортного засобу та є обов`язковим для визначення сум митних платежів з огляду на приписи МК України. Вказані обставини, на переконання колегії суддів, суттєво впливають на достовірність ринкової вартості транспортного засобу. За таких обставин, вказаний висновок експерта не може бути беззаперечним доказом того, що позивачем придбано транспортний засіб за 29562,30 $USD. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань позивача. Одночасно, колегія судів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З огляду на вказані приписи саме суд визначає які докази він вважає більш переконливим, при цьому позивач не навів жодного обґрунтування неможливості використання інформації з відкритих джерел, розміщених у мережі Інтернет. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Згідно довіреності від 05.03.2021 уповноважив зокрема гр. Республіки Литва ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) купити у будь-якої фізичної чи юридичної особи на території України або за її межами за ціну та на умовах на власний розсуд, або прийняти у подарунок на ім`я позивача автомобіль RANGE ROVER SPORT SVR з VIN: НОМЕР_3 , переслати та перегнати до місця постійного проживання позивача. У графі 8 ЕМД №UA807200/2021/004255 від 23.03.2021 зазначений Saulenas Gytis. Також, підпис вказаної особи та транспортний засіб KOH066/LP660 наявні в акті про проведення огляду товарів транспортних засобі, ручної поклажі та багажу №UA209040/2021/010185 від 12.03.2021, складеного в місці перетину митного кордону (Галицька митниця, м/п «Мостиська», МАПП «Шегині»). При цьому, до митного органу не було надано документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування придбаного автомобіля позивача до місця ввезення на митну територію України або пояснень про безоплатну доставку транспортного засобу.При цьому, до митного органу не було надано документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування придбаного автомобіля позивача до місця ввезення на митну територію України або пояснень про безоплатну доставку транспортного засобу. Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Згідно з ч. 21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Таким чином, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості у повному обсязі не надав. У зв`язку з неможливістю об`єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений статті 57 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Враховуючи вищезазначене, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2020/001752/2 від 04.09.2020 з урахуванням інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, а саме наявна в АСМО Інспектор інформація про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено, МД №UA500030/2021/10972 від 09.02.21, аукціон COPART лот №34658640, обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодом SALWZ2SE5KA864410, валюта - USD, вартість - 78203,00. З урахуванням вищевикладеного, коригування митної вартості здійснене митним органом відповідно до ст.ст.52-64 МК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів походжується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган під час винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2021/000631/2 від 23.03.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2021/00090 від 23.03.2021 діяв на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому такі рішення скасуванню не підлягають. Також вірним є висновок суду про те, що позовні вимоги в іншій частині є похідними від вищезазначених, вони також не підлягають задоволенню. Щодо посилання позивача на те, що суд першої інстанції не підтвердив свої висновки висновками Верховного Суду, та не враховує висновки Верховного Суду, наведені позивачем колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Аналіз вказаної норми свідчить, що у судів при обґрунтуванні прийнятих ними рішень відсутній обов`язок підтверджувати свої висновки висновками Верховного Суду. При цьому, суд, при вирішенні справи має враховувати висновки Верховного Суду лише щодо застосування норм права, а не загальні висновки, зроблені Верховним Судом, виходячи з аналізу як норм законодавства так і аналізу фактичних обставин розглянутої ним справи. Наведені позивачем висновки Верховного Суду є висновками щодо розгляду конкретної справи, та не містять конкретного висновку щодо застосування конкретної норми права. Отже таке твердження позивача є очевидно необґрунтованим. Щодо порушення судом права позивача на розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом осіб, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;(2270*500=1135000,00 грн) 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (2270*500=1135000,00 грн) 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Аналіз позовних вимог з огляду на приписи ч. 4 ст. 12 КАС України свідчить про відсутність обов`язку у суду першої інстанції розглядати вказану справу в порядку загального позовного провадження. Разом з цим, ч. 3 ст. 257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, питання щодо призначення розгляду справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, крім випадків визначених ч. 4 ст. 12 КАС України, суд вирішує на власний розсуд, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому позивач не був позбавлений подати письмові пояснення з будь-якого питання у справі. Доцільність допиту експерта як свідка як і необхідність призначення експертизи позивачем не обґрунтована, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлена. Посилання на значення справи для позивача та його думку щодо порядку розгляду справи не може бути єдиною підставою для призначення справи у загальне позовне провадження з огляду на те, що для кожного позивача його справа є надважливою та унікальною. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено прав позивача у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем вимог, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 по справі № 520/18432/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко С.С. Рєзнікова