Постанова 4820 № 686/12704/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/12704/20 Провадження № 22-ц/4820/1171/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2022 року, суддя Чевилюк З.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснені права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, встановив: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснені права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власницею земельної ділянки загальною площею 0,0525 га, яка знаходиться на території садівничого товариства «Тепловик» Хмельницької міської ради. Її ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 681010000:35:001:0464, яка належить ОСОБА_2 . Наприкінці березня 2018 року ОСОБА_2 без повідомлення позивача здійснила винесення точок своєї ділянки в натурі на ділянку позивачу, зменшила площу належної їй ділянки, знищила плодові дерева. ОСОБА_1 просила суд за результатами експертизи зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належної їй земельної ділянки, шляхом демонтування самовільно встановленої огорожі та приведення земельної ділянки у попередній стан за власний рахунок, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 681010000:35:001:0464, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ОСОБА_2 та іншим особам користуватися спірною частиною земельної ділянки з кадастровим номером 681010000:35:001:0464, яка знаходиться на території садівничого товариства «Тепловик» Хмельницької міської ради та розташованої від ліній, що пролягають між перетином заборів сусідньої пари ділянок ОСОБА_3 та кінцем забору, поставленого першим власником земельної ділянки з кадастровим номером 681010000:35:001:0464 ОСОБА_4 , вздовж (прилягає до) ділянки ОСОБА_5 (згідно Розділу

2. «Кадастровий план земельної ділянки та експлікація земельних угідь» Поземельної книги земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:35:001:0464, від точки А до точки В). Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач вільно користується спірною частиною земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:35:001:0464, обробляє її, здійснює насадження тощо, що негативно впливає на стан та властивості спірної частини земельної ділянки, призводить до змін властивості ґрунту та функціонального призначення землі. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.05.2022 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позивачем необхідності забезпечення позову у вибраний нею спосіб. Забезпечувальні заходи, про які просили ОСОБА_1 , є фактичним вирішенням спору по суті. Позивач не навів доказів вчинення відповідачем дій щодо пошкодження родючості ґрунту, зміни його властивостей та функціонального призначення спірної частини земельної ділянки. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким подану заяву про забезпечення позову задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що накладення заборони використовувати спірну частину земельної ділянки не є вирішенням спору по суті, оскільки заборона стосуватиметься також і позивача. Стосовно висновку суду щодо відсутності даних про погіршення родючості ґрунту апелянт зазначив, що не повинен доводити відповідні обставини, оскільки заборона користування спірною ділянкою унеможливить настання відповідних наслідків. В суді апелянт підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з`явилася, у відзиві на апеляційну скаргу просила розгляд справи провести без її участі, проти апеляційної скарги заперечила. Заслухавши учасника справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на суміжну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , з кадастровим номером 681010000:35:001:0464. Позивач вважає, що не може зареєструвати належну їй земельну ділянку, оскільки вона накладається на суміжну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , з кадастровим номером 681010000:35:001:0464, на якій ОСОБА_2 вчиняє дії, які призводять до зміни землі, в тому числі, встановила огорожу, здійснила насадження рослин. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року, №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18. Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення ЄСПЛ «Beles and others v. The Czech Republic», 12/11/2002, § 49). Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2019 року у справі № 824/239/2018). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Також у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Також, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом просила суд за результатами експертизи зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтування самовільно встановленої огорожі та приведення земельної ділянки у попередній стан за власний рахунок, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 681010000:35:001:0464. В той же час, в який спосіб захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та іншим особам здійснювати користування спірною частиною земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, заявник, зважаючи на предмет позову щодо усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, не обґрунтувала. Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не доведено тієї обставини, що невжиття заявлених нею заходів забезпечення позову призведе до порушень її прав, свобод та інтересів, або ж унеможливить чи утруднить виконання у майбутньому рішення суду ухваленого на її користь. З урахуванням предмету позову та правових підстав, визначених ОСОБА_1 для задоволення її вимог, колегія суддів дійшла висновку щодо неспівмірності та невідповідності заходів забезпечення позову, яких просила вжити позивач, з предметом позову. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, обґрунтованими висновками суду першої інстанції та не вказують на порушення судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 липня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова