Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/14682/21

Справа № 750/14682/21 Головуючий у 1 інстанції Григор`єв Р. Г. Провадження № 33/4823/131/22 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 липня 2022 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого - судді Демченка О.В., за участю захисника адвоката Світлицького А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2022 року, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючий керуючим магазину «Vodafone», неодружений, мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 496 грн. 20 коп. Як встановив суд, 16 грудня 2021 року, о 22 год. 21 хв., в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 141, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Volkswagen Golf Variant», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога КНП ЧОПНЛ ЧОР, що підтверджується висновком № 783 від 16.12.2021 року, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що вказане рішення винесено з порушенням законодавства про адміністративні правопорушення, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об`єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. Вказує, що будь-яких доказів того, що він перебував на момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом, матеріали справи не містять, проте, працівники поліції змусили його пройти відповідний медичний огляд та в подальшому склали на нього протокол. На думку апелянта, судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що він не керував транспортним засобом, а перебував поблизу нього та свідчення свідка ОСОБА_2 , що саме він керував автомобілем. Зазначає, що працівники поліції всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння з використанням технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу. Посилаючись на положення ст. 62 Конституції України, вказує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а тому всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь. В доповненні до апеляційної скарги, захисник адвокат Світлицький А.В. в інтересах ОСОБА_1 також ставить питання про скасування рішення суду із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. Захист вказує, що працівники поліції не представились та не пред`явили будь-які документи, які ідентифікують їх як службових осіб працівників Національної поліції України,чим порушили вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 під час даної події знаходився за кермом транспортного засобу. Посилається на те, що відеозапис не є безперервним. Звертає увагу на процесуальні порушення працівниками поліції під час проведення процедури огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння. Вказує, що у протоколі відсутні позначення про конкретні ознаки сп`яніння, які стали підставою вважати ОСОБА_1 таким, що підлягає огляду на місці події, а пізніше в установленому порядку в медичному закладі. Також, ставить під сумнів висновок з медичної установи лікаря-нарколога та акт медичного огляду від 16.12.2021 року за № 783, оскільки на думку захисту даний висновок не містить встановлення рівня проміле у ОСОБА_1 , а акт містить неправдиві відомості. Окрім цього, посилається на те, що працівниками поліції права ОСОБА_1 роз`яснені не у повному обсязі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника адвоката Світлицького А.В. в інтересах ОСОБА_1 на підтвердження викладених в апеляційній скарзі вимог, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, для участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції в судове засідання не з`явився. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатись порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з чим, апеляційний суд вважає за можливе розглянути дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Незважаючи на заперечення стороною захисту під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (в режимі відеоконференції) на факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 (А) ПДР України, вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: - даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 308429 від 16 грудня 2021 року (а.с. 5), який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій особою правопорушником, і є одним з джерел доказів, в якому викладено обставини вчинення даного адміністративного правопорушення; - копією акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого встановлено, що огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку з виявленими ознаками, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, встановлений позитивний результат на стан сп`яніння на рівні 0,87 проміле (а.с. 17); - висновком КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» № 783 від 16 грудня 2021 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за результатами якого ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 6); - відеоматеріалом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 8). Апеляційним судом був ретельно досліджений відеоматеріал, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 8), відеозапис міститься на одному диску та складається із восьми відео файлів, але ні на одному з відеозаписів на неодноразові запитання поліцейських хто керував автомобілем, як ОСОБА_1 так і його товариші не вказували на особу ОСОБА_2 , який в момент даного інциденту був начебто з їх слів за кермом транспортного засобу. Суд першої інстанції правильно критично поставився до пояснень свідка ОСОБА_2 , оскільки його пояснення суперечать зібраним у справі доказам, до того ж даний свідок є товаришем ОСОБА_1 , і на думку апеляційного суду, намагається у такий спосіб допомогти останньому уникнути відповідальності за скоєне. Більш того, з матеріалів справи саме ОСОБА_1 є законним володільцем транспортного засобу «Volkswagen Golf Variant», д.н.з. НОМЕР_1 , він на вимогу працівників поліції пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за результатами якого він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також, з відеозапису вбачається, що будь-яких зауважень на дії працівників поліції або лікаря він не висловлював, що підтверджує його згоду, на той період часу, з даними результатів огляду. Слід зазначити і те, що за увесь час розмови між поліцейськими та ОСОБА_1 , що зафіксована на нагрудну камеру, останній погодився на проходження саме огляду на стан сп`яніння у відповідній медичній установі Твердження апелянта про неналежно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп`яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядок, визначений ст. 266 КУпАП огляд відбувався із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, тому результат огляду є допустимим доказом та не викликає у апеляційного суду жодного сумніву. Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема, на час складання протоколу, та оскарження таких дій і їх результатів. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та доданому до протоколу про адміністративне правопорушення відеоматеріалу (а.с. 10; 8) вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 , ті ознаки алкогольного сп`яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було, у зв`язку з чим вимога апелянта в цій частині також не заслуговує на увагу. За вказаних підстав, відомості внесені до протоколу про адміністративне правопорушення не викликають у суду апеляційної інстанції сумніву. Захист ставив під сумнів висновок з медичної установи лікаря-нарколога та акт медичного огляду від 16.12.2021 року за № 783, з чим не може погодитись апеляційний суд, з огляду на наступне. Всі результати медичного огляду ОСОБА_1 відображені в акті медичного огляду № 783 від 16.12.2021 року в тому числі і рівень проміле у останнього, і зазначені у висновку оформленого за відповідною формою виданого на підставі акту медичного огляду, що узгоджується з п. 15, 16 розділу ІІІ Інструкції. Також, дотримано і вимоги п. 20 Інструкції, так як висновок № 783 від 16.12.2021 року щодо ОСОБА_1 складений безпосередньо після завершення такого огляду, який обов`язково включає і лабораторних досліджень згідно до п. 7 розділу ІІІ Інструкції. А тому, порушень Інструкції при складанні висновку № 783 від 16.12.2021 року, в ході розгляду не встановлено, так як медичний огляд проведений у відповідності до Інструкції, більш того, за добровільною згодою особи яка брала участь у огляді, а саме ОСОБА_1 . Посилання, викладене в апеляційній скарзі на те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, оскільки такий запис не є безперервним, є непереконливим, беручи до уваги, що вказаний відеозапис було додано до протоколу про адміністративне правопорушення, а отже, є лише одним із доказів, на підтвердження даних, викладених у протоколі складеному повноважною на те особою. Доводи апелянта про формальне роз`яснення ОСОБА_1 працівниками поліції прав, передбачених ст.268 КУпАП, є непереконливими, з огляду на таке. Згідно абз. 4 п. 2 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що останній власноручно розписався у вказаному протоколі. Інші доводи викладені в апеляційній скарзі та її доповненні мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять. Судом апеляційної інстанції були перевірені доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення і визнані такими, що не знайшли свого фактичного підтвердження. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко