Постанова 4813 № 523/18748/20

Номер провадження: 22-ц/813/5553/22 Справа № 523/18748/20 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/18748/20 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5553/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) Виконавчий комітет Одеської міської ради, 2) Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про надання в постійне користування житлового приміщення, зобов`язання видати ордер, укладення договору найму житлового приміщення, за апеляційною скаргою адвоката Маркової Олени Іванівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бузовського В.В. 02 листопада 2021 року, повний текс рішення складений 02 листопада 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) зобов`язати Виконавчий комітет Одеської міської ради ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, з урахуванням кількості членів сім`ї: ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ; 2) зобов`язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради видати ордер та укласти договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 , як з головним наймачем, з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як наймачами. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000 року «Про затвердження списків сімей, що потребують позачергового відселення з квартир та споруд, загрожуючих обрушенням в м. Одесі» було вирішено затвердити поіменні списки сімей, що потребують відселення з квартир та споруд, що загрожують обрушенням. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2006 року зобов`язано виконавчий комітет Одеської міської ради внести доповнення до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року № 605 та його додаток, шляхом внесення до списків сімей, що потребують позачергового надання житлових приміщень, у зв`язку з відселенням із споруд будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 за рахунок лімітів житлової площі Одеської міської ради - ОСОБА_1 та членів її сім`ї - доньку ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 . Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007 року було вирішено включити сім`ю ОСОБА_1 та членів її сім`ї до списків сімей, які потребують позачергового надання житлових приміщень, у зв`язку із відселенням з квартир та споруд, що загрожують обвалом у м. Одесі. Листом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.03.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено що вона, та члени її сім`ї з 03.12.2007 року перебувають на квартирному обліку, номер черги - 4743, пільгова черга - 2095, як проживаючі в аварійному будинку, що користуються правом першочергового отримання житлової площі. Управління капітального будівництва Одеської міської ради повідомило, що за період з 2007 року по 2010 рік виділено районним адміністраціям Одеської міської ради, організаціям, установам, та підприємствам для розподілу громадянам 65 062,88 кв. м. житлової площі, з яких районним адміністраціям Одеської міської ради для відселення з аварійних житлових будинків 11 878,87 кв. м.. Листом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.09.2020 року було повідомлено, що причиною неможливості надання житлової площі є прийняття у лютому 2011 року Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якого забудовники (при участі у пайовому розвитку інфраструктури міста), вже не передають квартири на користь міста, а здійснюють перерахування грошових коштів. Також, у листі зазначено, що з 2013 року станом на 05.10.2020 рік мешканцям, які проживають в аварійних будинках та внесені до рішення міськвиконкому на відселення, житлова площа не надавалась. У зв`язку з вищевказаним позивачка просить позов задовольнити (а. с. 1 - 10). 2.2. Доводи інших учасників справи в суді першої інстанції Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради у відзиві на позов заперечує проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити. Відзив на позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради обґрунтовано неможливістю Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради видати ордер та укласти договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 , як з головним наймачем, а з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як наймачами, з огляду на відсутність надходжень житлової площі для розподілу до Одеської міської ради від забудовників (а. с. 89 92). Виконавчий комітет Одеської міської ради у поясненнях, які за своєю правовою природою є відзивом на позов, заперечує проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити. Пояснення Виконавчого комітету Одеської міської ради обґрунтовано тим, що позивачка має право на позачергове отримання житла, проте забезпечення позивачки житлом можливо лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством (а. с. 109 - 113). Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 правом надання пояснень на позов не скористались. 2.2. Узагальнені доводи позивачки в суді першої інстанції У відповіді на відзиви на позов адвокат Білий В.В., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечує проти вищевказаних доводів відзивів на позов. Відповідь на відзиви на позов, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, обґрунтовано безпідставністю доводів Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, неспроможністю доводів Виконавчого комітету Одеської міської ради. 2.2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 .. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка має право на забезпечення житлом за умови надходження її черги на отримання житла. Враховуючи, що попереду позивачки у черзі знаходиться 2 094 осіб, які потребують поліпшення житлових умов, порушення черговості є порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб (а. с. 166 167 зворотна сторона). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Маркова О.І., діюча від імені ОСОБА_1 , просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що факт проживання позивачки та її сім`ї в аварійному будинку, що надає їм право першочергового отримання житлової площі, сторонами визнано та не заперечувалося. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. У даному випадку з 03.12.2007 року (включення до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень). Тому, посилання суду є хибними, ґрунтуючись лише на відповідях відповідачів про те, що з 2013 року станом на 05.10.2020 рік мешканцям, які проживають в аварійних будинках та внесені до рішення міськвиконкому на відселення, житлова площа не надавалась, та відсутності встановлення факту просування черги за період з 2007 року по 2013 рік, на черговість позивачки за номером 2095 станом на 02.11.2021 рік. Відтак, залишається не з`ясованим факт дійсної черговості позивачки станом на 02.11.2021 рік та не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що в свою чергу є підставою для скасування судового рішення (а. с. 170 - 173). 2.5 Доводи інших учасників справи в апеляційному суді Відповідачі - Виконавчий комітет Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правом надання відзиву, пояснень на апеляційну скаргу не скористались. Відзив, пояснення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Матеріали цивільної справи надійшли на адресу Одеського апеляційного суду 28.12.2021 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 року апеляційну скаргу адвоката Маркової О.І., діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року залишено без руху (а. с. 187 187 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки (а. с. 199 202). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Маркової О.І., діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року (а. с. 203 203 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2022 року призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 204). 23.06.2022 року від адвоката Бикова Д.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженим на території України воєнним станом. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що під час воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Указом Президента України №64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 27 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» внесені зміни до ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Відповідно до цих змін продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. На підставі статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02 березня 2022 року та 16 березня 2022 року, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, керуючись статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", враховуючи рішення Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року та рекомендації Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, вказане розпорядження опубліковано на сайті «Судова влада України». Посилання представника апелянта про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням на території України воєнного стану колегія суддів відхиляє, оскільки останнім, особисто позивачкою не було вказано поважних причин неможливості участі в розгляді справи, зокрема в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Колегія суддів зазначає, що справа знаходиться на розгляді апеляційного суду з 2021 року. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000 року №329 «Про затвердження списків сімей, що потребують позачергового відселення з квартир та споруд, загрожуючих обрушенням в м. Одесі» було вирішено затвердити поіменні списки сімей, що потребують відселення з квартир та споруд, що загрожують обрушенням (а. с. 11). Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 17 жовтня 2006 року (справа №24717) було вирішено зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради внести доповнення до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року № 605 та його додаток, шляхом внесення до списків сімей, що потребують позачергового надання житлових приміщень, у зв`язку з відселенням із споруд будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 » за рахунок лімітів житлової площі Одеської міської ради -- ОСОБА_1 та членів її сім`ї доньку ОСОБА_2 та онука ОСОБА_4 (а. с. 13 - 14). Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 1009 від 20.09.2007 року «Про внесення доповнень до списків сімей, які потребують позачергового надання житлових приміщень, у зв`язку з відселенням з квартир та споруд, що загрожують обвалом, затверджених п. 1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.06.2000 року № 329 «Про затвердження списків сімей, що потребують позачергового відселення з квартир та споруд, загрожуючих обрушенням в м. Одесі»» вирішено включити сім`ю ОСОБА_1 до списків сімей, які потребують позачергового надання житлових приміщень, у зв`язку із відселенням з квартир та споруд, що загрожують обвалом. Пунктом 3 вищезазначеного рішення доручено Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради виділити Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради, Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради жилі приміщення для надання сім`ям, які підлягають відселенню (а. с. 18 - 20). Відповідно до листа Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.03.2020 року (вих. № К 185), ОСОБА_1 було повідомлено про те, що вона та члени її сім`ї з 03.12.2007 року перебувають на квартирному обліку, номер черги - 4743, пільгова черга - 2095, як проживаючі в аварійному будинку, користуються правом першочергового отримання житлової площі (а. с. 23). Відповідно до посвідчення №222 від 24.08.1989 року про право на зайняття службового житлового приміщення, ОСОБА_1 з членами сім`ї проживає у аварійному житлі за адресою - АДРЕСА_3 (а. с. 21). Відповідно до відповідей Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 16.09.2020 року (вих. № 02 - 03/529З) та Суворовської районної адміністрації від 25.09.2020 року (вих. №01 - 05 - 1/2326) з 2011 року, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудовники при участі у пайовому розвитку інфраструктури не передають квартири на користь міста, а здійснюють перерахування грошових коштів. Тому, з 2013 року станом на 05.10.2020 рік мешканцям, які проживають в аварійних будинках та внесені до рішення міськвиконкому на відселення, житлова площа не надавалась (а. с. 24 - 26, 27 - 28). Між сторонами виникли житлові правовідносини щодо надання житлового приміщення. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Відповідно до абз. 1 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Згідно з ст. 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті ( якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Положеннями ст. 34 ЖК УРСР передбачено, що однією з підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов є факт проживання у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до ст. 42 ЖК УРСР жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Згідно з ст. 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано також Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11.12.1984 року № 470, відповідно до п. 23 яких громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Підпунктом 3 пункту 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік. Отже, позивачка має право на забезпечення житлом за умови надходження її черги на отримання житла. Враховуючи, що попереду позивачки у черзі знаходиться 2 094 осіб, які потребують поліпшення житлових умов, порушення черговості є порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 року у справі № 328/1568/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують доводів Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про неможливість Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради видати ордер та укласти договір найму житлового приміщення, з огляду на відсутність надходжень житлової площі для розподілу до Одеської міської ради від забудовників, а тому є неспроможними. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що позивачка не має на меті порушення існуючої черговості надання житла, а має на меті захистити своє життя та життя своєї сім`ї, є взаємовиключними відносно вимог позову, а тому є помилковими. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Маркової О.І., діючої від імені ОСОБА_1 ,є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Маркової О.І., діючої від імені ОСОБА_1 , відсутні. 3.5 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Маркової Олени Іванівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 11 липня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе