Постанова 4813 № 946/5199/21

Номер провадження: 22-ц/813/6337/22 Справа № 946/5199/21 Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 946/5199/21 Номер провадження: 22-ц/813/6337/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - заявник ОСОБА_1 , - заінтересована особа Ізмаїльська державна нотаріальна контора Одеської області, - апелянт - особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та інтереси, ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізмаїльська державна нотаріальна контора Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Жигуліна С.М. о 09 годині 59 хвилин 22 липня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з вищезазначеною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2013 року по день смерті останнього. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її братом. Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виданим на підставі актового запису за № 339 від 26 лютого 2019 року підтверджена смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник через свою інвалідність знаходилась на утриманні померлого та проживала спільно за адресою - АДРЕСА_1 . Вона у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України є спадкоємцем за законом. Між тим, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності на спадщину через відсутність доказів про проживання однією сім`єю. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99, заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю з 2013 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 1 - 2). 2.2 Позиція заінтересованої особи в суді першої інстанції Ізмаїльська державна нотаріальна контора Одеської області заяв, клопотань з приводу вимог заяви до суду не надала. Представник Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області у судове засідання суду першої інстанції не з`явився. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2021 року вищевказані вимоги заяви ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_1 з 2013 року на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виданим на підставі актового запису за № 339 від 26 лютого 2019 року, підтверджена смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . У судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є відповідно мамою та братом заявника, пояснили, що через хворобу ОСОБА_3 заявник здійснювала за ним догляд. Також пояснили, що ОСОБА_3 є братом заявника та останні проживали однією сім`єю з 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою - АДРЕСА_1 . Стан здоров`я заявника, що підтверджує причину проживання заявника зі спадкодавцем, підтверджений довідкою 18818 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 896035 та довідками без номеру комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради від 06 серпня 2020 року, від 22 лютого 2021 року, а також виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та виписним епікризом. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вказані обставини у своїй сукупності є підставою для задоволення заявлених вимог у порядку, передбаченому ст. ст. 315 - 319 ЦПК України (а. с. 31 31 зворотна сторона). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та інтереси, просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким залишити без розгляду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту нібито її постійного проживання разом зі спадкодавцем повинні були розглядатися у порядку позовного провадження, а не окремого провадження, оскільки між заявницею, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 існує спір про право, а саме - про визначення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 (а. с. 44 - 50). 2.6 Узагальнені доводи інших осіб, які приймають участь у розгляді справи в апеляційному суді Заявниця ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано хибністю доводів апеляційної скарги. Заявниця зазначає про відсутність спору про право між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , з огляду на відсутність спору щодо визначення кола спадкоємців між останніми в суді. Заінтересована особа Ізмаїльська державна нотаріальна контора Одеської області не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .. Витребувано з Ренійської державної нотаріальної контори (68800, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. 28 Червня, 125) належним чином завірену копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 78 - 79). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2022 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_2 до розгляду (а. с. 80). На виконання вимог ухвали 17.05.2022 року до апеляційного суду від Ренійської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02.06.2022 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. 09.06.2022 року від ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за відсутності останнього. У судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді в апеляційному суді, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, наявність клопотання апелянта щодо розгляду справи за його відсутності, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виданим на підставі актового запису за № 339 від 26 лютого 2019 року, підтверджена смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23 березня 2019 року до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_6 . 08 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини. Вищевказане підтверджується копією Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданим Ізмаїльською державною нотаріальною конторою 06 лютого 2020 року, на зворотній стороні якого зазначено, що 23.03.2019 року надійшла заява про прийняття спадщини за законом згідно ст. 1264 Цивільного кодексу України, від ОСОБА_6 . 08.08.2019 року надійшла заява про прийняття спадщини за законом, згідно ст. 1265 Цивільного кодексу України, від двоюрідного брата - ОСОБА_2 . У лютому 2020 року до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася ОСОБА_1 . Листом № 95/02-14 від 06.02.2020 року їй було роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що їй було необхідно звернутися протягом шести місяців із дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, однак вона таку заяву не подала. 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із позовом про надання додаткового строку про прийняття спадщини (справа № 946/5022/20), в якому остання просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці з моменту набрання судом рішення законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно (справа № 946/10325/21), в якому просить визнати за нею право власності на буд. АДРЕСА_2 . 13 січня 2022 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі № 946/5022/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про надання додаткового строку про прийняття спадщини залишено без розгляду. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційної скарги, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог вищевказаної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. 3.4 Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апеляційної скарги про те, що вищевикладені вимоги заяви не підлягають задоволенню в рамках окремого провадження, заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10959/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 371/669/15-ц, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Як зазначалось вище, заявниця, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулись до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Крім того, як зазначалось вище, 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно (справа № 946/10325/21), в якій просить визнати за нею право власності на буд. АДРЕСА_2 . Відповідачами у вказаній справі № 946/10325/21 є - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у даному випадку встановлення вищевказаного факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_3 пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Крім того, у даному випадку вбачається існування спору про право, який пов`язаний з невизнанням наявності суб`єктивного права на спадкування ОСОБА_1 зокрема апелянтом ОСОБА_2 .. Вищевказані обставини унеможливлюють вирішення питання про встановлення вищевказаного факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_3 в порядку окремого провадження. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неможливість у даному випадку задоволення вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення є обґрунтованими. Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК Україниякщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З огляду на вищевказані приписи ч. 6 ст. 294 ЦПК України, доводи апеляційної скарги щодо необхідності залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, є також обґрунтованими. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, за вищевказаного обґрунтування. 3.7 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду. Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до суду з відповідними вимогами на загальних підставах в порядку позовного провадження. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний тест постанови складений 11 липня 2022 року Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе