Ухвала КАС ВС № 460/11589/21

УХВАЛА 12 липня 2022 року м. Київ справа №460/11589/21 адміністративне провадження № К/990/16536/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мацедонської В.Е., Загороднюка А.Г. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №460/11589/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27 травня 2021 року №501/795 на скарги позивача від 21 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24 вересня 2019 року, поданих згідно пунктів №05, №06 не у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96), строк; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27 травня 2021 року №501/795 на скарги позивача від 21 серпня 2020 року без посилання на правову норму Закону №393/96; - зобов`язати відповідача повторно розглянути скарги позивача від 21 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24 вересня 2019 року, поданих згідно пунктів №5, №6 із врахуванням норм Закону №393/96; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27 травня 2021 року №501/793 на скарги позивача від 22 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24 вересня 2019 року, поданих згідно пунктів №9, №11 не у встановлений Законом №393/96 строк; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27 травня 2021 року №501/793 на скарги позивача від 22 серпня 2020 року без посилання на правову норму Закону №393/96; - зобов`язати відповідача повторно розглянути скарги позивача від 21 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24 вересня 2019 року, поданих згідно пунктів №9, №11 із врахуванням норм Закону №393/96; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27 травня 2021 року №501/794 на скарги позивача від 25 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24 вересня 2019 року, поданих згідно пунктів №15, №19 не у встановлений Законом №393/96 строк; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27 травня 2021 року №501/794 на скарги позивача від 25 серпня 2020 року без посилання на правову норму Закону №393/96; - зобов`язати відповідача повторно розглянути скарги позивача від 25 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24 вересня 2019 року, поданих згідно пунктів №15, №19 із врахуванням норм Закону №393/96; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 21 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24 вересня 2019 року, поданої згідно пункту №2, наданої згідно норм Закону №393/96; - зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 21 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24 вересня 2019 року, поданої згідно пункту №2 із врахуванням норм Закону №393/96; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 22 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24 вересня 2019 року, поданої згідно пункту №12, наданої згідно норм Закону №393/96; - зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 22 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24 вересня 2019 року поданої згідно пункту №12 із врахуванням норм Закону №393/96; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 25 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24 вересня 2019 року, поданої згідно пункту №17, наданої згідно норм Закону №393/96; - зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 25 серпня 2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24 вересня 2019 року, поданої згідно пункту №17 із врахуванням норм Закону №393/ 96; - визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови відповіддю від 25 березня 2021 року №501/422 в задоволенні пункту 2 запиту на інформацію позивача від 24 лютого 2021 року, наданого у відповідності до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон № 2939); - зобов`язати відповідача надати позивачу відповідь на пункт 2 запиту від 24 лютого 2021 року з урахуванням норм Закону №2939; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіддю від 25 березня 2021 року №501/422 неповної інформації на пункти 4, 5, 6, 7, 9 запиту позивача від 24 лютого 2021 року, наданого у відповідності до норм Закону № 2939; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання недостовірної інформації на пункт 11 запиту позивача від 24 лютого 2021 року, наданого у відповідності до норм Закону №2939; - зобов`язати відповідача надати відповідь на поставлені питання в пунктах 4, 5, 6, 7, 9, 11 запиту позивачу від 24 лютого 2021 року в повному обсязі у відповідності до норм Закону №2939; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання недостовірної інформації на пункт 1 запиту позивача від 22 квітня 2021 року наданого у відповідності до норм Закону № 2939; - зобов`язати відповідача надати відповідь на поставлене питання в пункті 1 запиту позивачу від 22 квітня 2021 року в повному обсязі у відповідності до норм Закону №2939; - визнати протиправними дії відповідача які полягають у ненаданні позивачу належної відповіді на заяву від 05 лютого 2021 року, наданої у відповідності до норм Закону №393/96; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05 травня 2021 року із врахуванням норм Закону №393/96; - визнати протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит позивача від 18 травня 2021 року наданого у відповідності до норм Закону №2939; - зобов`язати відповідача надати позивачу відповідь на запит від 18 травня 2021 року в повному обсязі з урахуванням норм Закону №2939. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії відповідача при наданні позивачу неповної інформації на пункт 9 його запиту від 24 лютого 2021 року в частині не зазначення інформації щодо суми 1218 грн., яка підлягає індексуванню та яким чином сума з початку року визначена у розмірі 21821,21 грн.; - зобов`язано відповідача надати відповідь на поставлені у пункті 9 його запиту від 24 лютого 2021 року в частині щодо суми 1218 грн., яка підлягає індексуванню та яким чином сума з початку року визначена у розмірі 21821,21 грн. у повному обсязі у відповідності до вимог Закону №2939. Визнано протиправними дії відповідача при наданні позивачу неповної інформації на пункт 1 його запиту від 18 травня 2021 року в частині ненадання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 30 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №460/11589/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи стосовно оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Предметом розгляду цієї справи є правовідносини у сфері звернень громадян і стосуються визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо недотримання ним вимог Законів України «Про звернення громадян» та «Доступ до публічної інформації» при розгляді запитів позивача на інформацію, відповідей на звернення (запити) ОСОБА_1 в порядку вказаного законодавства, зобов`язання до вчинення певних дій, отже дана справа віднесена до категорії справ незначної складності. Враховуючи, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною rationeу сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію rationeщодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №460/11589/21.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук В.Е. Мацедонська А.Г. Загороднюк Судді Верховного Суду