Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15271/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/15271/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Тарханової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (головуючий суддя: Букіна Л.Є.) по адміністративній справі № 160/15271/21, розглянутої в порядку загального позовного провадження за позовом Приватного підприємства "Віктор і К" до Східного мірегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Позивач Приватне підприємство "Віктор і К" (далі ПП "Віктор і К") 01.09.2021 року звернулося до суду з позовом до відповідача Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Східного МРУ по роботі з ВПП), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2021 року №220/32-00-07-01-01-32, № 221/32-00-07-01-01-32 та № 218/32-00-07-01-01-32 відповідно, а також дії з приводу проведення та відновлення податковим органом перевірки підприємства. В обґрунтування позову позивач посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит та визначені фінансові показники, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини мали на меті реальне настання правових наслідків та отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування контролюючий орган діяв не на підставі та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України. У відзиві на позов відповідач зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, сукупність доказів свідчить про відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року адміністративний позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомленні- рішення Східного МРУ по роботі з ВПП, які прийняті щодо ПП "Віктор і К" від 28.07.2021 року: податкове повідомлення-рішення № 220/32-00-07-01-01-32 форми «Р» про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 4 579 954, 50 грн. (за податковими зобов`язаннями 4 163 595,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 416 359, 50 грн.); - податкове повідомлення-рішення № 221/32-00-07-01-01-32 форми «В4», яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 659 112 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 218/32-00-07-01-01-32 форми «ПН», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 546 077,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається, що ПП "Віктор і К" перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість, здійснює діяльність пов`язану з виробництвом олії та тваринних жирів. Податковим органом на підставі наказу № 223 від 14.02.2020 року, направлень у період з 28.02.2020 року по 15.03.2021 року проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Віктор і К" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 року по 31.12.2019 року. Термін проведення перевірки зупинявся у зв`язку з установленням мораторію відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та продовжено з 04.03.2021 року за наказом №76 від 26.02.2021 року. Перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства, зокрема: ст. 44, 188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ,ст. 200, 208 ПК України , внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 38 157 735, а також завищено суму від`ємного значення за грудень 2019 року у розмірі 9 639 607 грн., занижено податок на додану вартість на суму 4 071 942 грн. та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 656 272 грн. Крім того, встановлено порушення п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, та п. 3 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим відповідними наказами Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №

21. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 201/32-00-07-01-01-11-20651018 від 22.03.2021 року, на підставі акту відповідачем прийняті 23.04.2021 року податкове повідомлення-рішення № 000097/0701, яким визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 47 697 168,75 грн., податкове повідомлення-рішення № 000096/0701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9 639 607 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000100/ 0701, яким позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 77 825 966,50 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку та рішенням ДПС України від 12.07.2021 року скаргу позивача задоволено частково, податкові повідомлення-рішення у частині невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «САН СИД», ПП «АГРОЦЕНТР», ТОВ «АГРОКОМФОРТ», ТОВ «АРТ-ПОСТАЧ», ТОВ «АГРОФІРМА ДЕМЕТРА», ТОВ «КВАДРО», ТОВ «АГРО-ХІМ ЦЕНТР», ТОВ «АГРОЗЕРНОТОРГ», ТОВ «ВФ-КОРП», ПП «АРЧ-АРТУР», ТОВ «ФГ «БАГАТЕ», ТОВ ВКФ «САММІТ», ТОВ «СОМА ТРЕЙД» та ТОВ «АЛЬЯНС БІЗНЕС ГРУП» скасовані. З урахуванням рішення ДПС України від 12.07.2021 року податковим органом 28.07.2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: - податкове повідомлення-рішення № 220/32-00-07-01-01-32 форми «Р» про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 4 579 954, 50 грн, із яких за податковими зобов`язаннями 4 163 595,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 416 359, 50 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 221/32-00-07-01-01-32 форми «В4», яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 659 112 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 218/32-00-07-01-01-32 форми «ПН», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 546 077,50 грн., які оскаржені ПП "Віктор і К" в судовому порядку. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючі позов, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є реальність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП», ТОВ «ВЕСПЕР І К» та ТОВ «АГРОУКРТОРГ» за період з 01.07.2016 року по 31.12.2019 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та фінансові показники у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки № 201/32-00-07-01-01-11-20651018 від 22.03.2021 року, відповідач при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяв не у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України). Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 - 198.3,198.6 ст.198 ПК України ви-значено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітно-го періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зарєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних доку-ментів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту; для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо дохо-дів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Приписами ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Викладене свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові наклад-ні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Посилаючись на порушення контрагентами позивача ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП», ТОВ «ВЕСПЕР І К» та ТОВ «АГРОУКРТОРГ» вимог податкового законодавства щодо ведення ними господарської діяльності, контролюючий орган розцінив надані позивачем до перевірки первинні документи по господарським операціям з придбання товару складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентами. Висновок податкового органу щодо нереальності здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП», ТОВ «ВЕСПЕР І К» та ТОВ «АГРОУКРТОРГ» спростовується наступними матеріалами справи. Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, що в періоді перевірки основним напрямком діяльності позивача є діяльність, пов`язана з виробництвом олії та тваринних жирів. Матеріали справи свідчать, що між позивачем та контрагентами ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП», ТОВ «ВЕСПЕР І К» та ТОВ «АГРОУКРТОРГ» за період з 01.07.2016 року по 31.12.2019 року відбувалися фінансово-господарські операції, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та фінансові показники у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 22.03.2021 р.№ 201/32-00-07-01-01-11-20651018. Згідно матеріалів справи між позивачем та контрагентами укладені наступні договори, а саме: З ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП» протягом 2016-2017 року укладено усні договори та 06.04.2017 року договір поставки насосу, электронасосу та насосного агрегату № 06041702, за якими ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП» здійснено поставку обладнання; з ТОВ «ВЕСПЕР І К» укладено 09.10.2017 року договір № 09101706 на виконання робіт з переробки на виконання робіт з переробки на технологічних установках олію соняшникову нерафіновану невимороженого сорту, кінцевим продуктом якого є олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена, за яким ТОВ «ВЕСПЕР І К» надані послуги з переробки олії; з ТОВ «АГРОУКРТОРГ» укладено 01.03.2017 року договір № 01032017 поставки лушпиння соняшника, олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку, олії розливної запашної, жмиху соняшникового форм пресованого від олії 1г запашна та інші, за яким ТОВ «АГРОУКРТОРГ» здійснена поставка товару. Поставка товару та виконання робіт по переробці олії від зазначених контрагентів позивачем оплачена, що підтверджено податковими та видатковими накладними, актами наданих послуг з переробки давальницької сировини, актами прийому-передачі сировини, посвідчення якості на сировину, довіреності на осіб, які були задіяні при здачі сировини, акти виконаних робіт послуг переробки, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» тощо. Суми податку на додану вартість по вказаним операціям включено позивачем до складу податкових зобов`язань в деклараціях у відповідних періодах. Результати цих господарських операцій використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими до перевірки податковому органу. Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що під час перевірки податковим органом досліджено та описано в Акті перевірки первинні документи, які складені та оформлені ПП "Віктор і К" в зв`язку із здійсненням господарських операцій, при цьому не встановлено відсутність первинних документів, порушення вимог ведення бухгалтерського чи податкового обліку в частині обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єкту оподаткування ПДВ. Суд першої інстанції при розгляді справи врахував згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду від 20.03.2020 року у справі №520/399/19, та правомірно зазначив, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, що і відбувалось у спірних правовідносинах, а незначні помилки, допущені під час складання документів на підтвердження господарської діяльності не повинні позбавляти платника податку на формування фінансових показників з податкової звітності. Здійснивши аналіз доказів у справі, суд першої інстанції вірно указав, що, ставлячи під сумнів товарність вказаних операцій з вищезазначеними контрагентами, контролюючий орган посилається лише на проведені податкові перевірки стосовно перелічених контрагентів, наявності стосовно їх посадових осіб кримінальних проваджень, а також відсутності у них відповідних трудових ресурсів, в той час при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Наявність вироку по кримінальній справі щодо контрагента ТОВ «ВЕСПЕР І К» не є підставою для визнання господарських операцій з цим контрагентом нереальними, оскільки стосується діяльності посадової особи, яка відбувалася після здійснення фінансово-господарської операції з позивачем, яка стала предметом перевірки податкового органу. Матеріалами справи підтверджено, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «ІНТЕРПАМПС ГРУП», ТОВ «ВЕСПЕР І К» та ТОВ «АГРОУКРТОРГ» були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчать про одержання податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового договору та у інших випадках Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. В матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності. З огляду на викладене, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про визнання прийнятих відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень, протиправними та їх скасування. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного мірегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року по адміністративній справі № 160/15271/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 30 діб. Повний текст постанови складений 5 липня 2022 року. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий