Постанова 4850 № 200/10547/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2022 року справа №200/10547/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/10547/21 (головуючий суддя І інстанції Смагар С.В.), складене у повному обсязі 25 жовтня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, оформлене листом від 11 березня 2021 року № 7470/6/05-99-13-05-14 про відмову у списання недоїмки, зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області списати про борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, нарахованого за 2017 рік в сумі 8448 грн., за 2018 рік в сумі 9828 грн. 72 коп., за січень-лютий 2019 року у сумі 1836 грн. 12 коп., за червень-жовтень 2020 року у сумі 5317 грн. 18 коп., виключити з інформаційних систем податкових органів дані щодо зазначених сум недоїмки, відкликати вимогу від 21 січня 2021 року № Ф-104781-43У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 20104 грн. 79 коп. та надати Торецькому міському відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про списання відповідних сум недоїмки з єдиного внеску. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, оформлене листом від 11 березня 2021 року № 7470/6/05-99-13-05-14 про відмову ОСОБА_1 у списанні недоїмки з єдиного соціального внеску. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року про списання заборгованості та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу в якій просило суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/10547/21, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що під час звернення позивача з заявою про списання суми недоїмки з ЄВ визначених п. 9 прим. 15 розд. VIII Закону № 2464, він перебував на спрощеній системі оподаткування, чим недотримав вимоги визначених п. 9 прим. 15 розд. VIII Закону № 2464, оскільки, заява передбачає списання недоїмки з ЄВ за перерід з 01.01.2017 по 31.12.2020 роки. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 24.02.2003 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець та 21.10.2020 року на підставі власного рішення внесено запис № 2002580060001005862 про припинення фізичної особи-підприємця. У період з 24 лютого 2003 року по 26 лютого 2019 року позивач провадив діяльність на загальній системі оподаткування. З квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року перебував на спрощеній системі оподаткування. 21 січня 2021 року податковим органом була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104781-43У відповідно до якої станом на 29 березня 2021 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 23593 грн. 22 коп., з яких недоїмка 23593 грн. 22 коп. Позивач 11 лютого 2021 року звернувся до контролюючого органу із заявою про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску відповідно до п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464. Також позивачем було надано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року по 1 грудня 2020 року. Крім того, заявником повідомлено, що ним у вказаний період не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. 3 березня 2021 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача щодо недотримання платником вимог пункту 9-15 розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, за результатами якої було складено акт від 3 березня 2021 року № 2010/05-99-24-08-2861318251. За висновками акту від 3 березня 2021 року встановлено, що за результатами перевірки встановлено недотримання платником вимог пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 в частині того, що списанню підлягають суми боргу платника зазначеним у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», саме знаходження підприємця на спрощеній системі оподаткування. Крім того, листом від 11 березня 2021 року № 7470/6/05-99-13-05-14 відповідач повідомив позивача, що відповідно до акту камеральної перевірки від 3 березня 2021 року № 2010/05-99-24-08 позивачем не дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 Закону для списання недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки. Враховуючи вищевикладене, податковий орган відмовляє у списанні заборгованості з єдиного внеску. Не погоджуючись із вищевказаною відмовою у списанні заборгованості з єдиного внеску позивач звернувся до суду із даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично не прийняв рішення про відмову у списанні заборгованості, на визнав належним способом захисту прав позивача зобов`язання податкового органу повторно розглянути заяву позивача про списання заборгованості та прийняття рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд апеляційної інстанції погоджує виновок суду першої інстанції з наступних підстав. Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі -ПК України), Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Частина 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає платників єдиного внеску. Згідно з п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема: роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 6 вказаного Закону у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Абзацом 3 ч. 8 та ч. 12 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. З 03.06.2020 Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020, яким, із урахуванням змінам, внесених згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020, в редакції Закону № 1072-IX від 04.12.2020, визначено наступне: « 9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше; б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше. Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: - платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року; - суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються. Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню. Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Податковий орган за результатами розгляду заяви позивача від 11 лютого 2021 року про списання заборгованості у порядку пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, та прийняв 11 березня 2021 року за вих. № 7470/6/05-99-13-05-14 рішення про відмову у такому списанні, яке оформлено листом про звернення громадян. Однак, всупереч абзацу 5 пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, який передбачає, що за результатами розгляду заяви податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, рішення, що відповідає вимогам вказаної норми, відповідачем не прийнято. Рішення про відмову у списанні заборгованості містить лише цитування пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, констатує факт проведення камеральної перевірки та містить посилання на висновок такої перевірки про відмову у списанні заборгованості. З апеляційної скарги та акту камеральної перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на списання заборгованості по єдиному внеску фактом перебування позивача у період з 1 квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року на спрощеній системі оподаткування. Пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI чітко встановлені умови списання заборгованості, зокрема, абзацом першим вказаної норми визначено, що це списання: за заявою платника; суми, несплачені станом на 01.12.2020: суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування); суми недоїмки за період з 01.01.2017 до 01.12.2020; а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки; та у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Підпунктом «а» пункту 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI, із урахуванням абзацу першого вказаної норми, визначено, вказане списання здійснюється за умови подання до 01.03.2021: особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 01.01.2017 до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування): 1) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та 2) до податкового органу - звітності за період з 01.01.2017 до 01.12.2020. Таким чином, пункт 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI прямо передбачає виключення, згідно із яким списання заборгованості не здійснюється щодо сум недоїмки, нарахованої з 01.01.2017 по 01.12.2020 фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування. Вказана норма розповсюджується на осіб, які станом на дату подання заяви про списання заборгованості є платниками єдиного внеску та перебувають на загальній системі оподаткування. Перебування позивача з 1 квітня 2020 року по 21 жовтня 2020 року на спрощеній системі оподаткування не є спірним. Отже, позивач не відповідав загальним критеріям, визначеним пунктом 9-15 розділу VIII Закону 2464-VI: на дату подання заяви не був платником податків на загальній системі оподаткування. Проте, відповідач, відмовивши у списанні заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.12.2020 - не вмотивував таку відмову всупереч вимогам податкового законодавства. Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідач, відмовивши у списанні сум заборгованості за заявою позивача від 11 лютого 2021 року, не прийняв вмотивоване рішення, у зв`язку із чим порушення прав позивача має бути відновленим шляхом зобов`язання податкового органу повторно розглянути заяву позивача про списання заборгованості та прийняти рішення у порядку, встановленому законом, та із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/10547/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 липня 2022 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць