Постанова 4852 № 280/5010/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5010/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року (суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,- в с т а н о в и в : До суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-609-23У від 05.07.2019. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного внеску, оскільки спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) не направлялася тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного внеску зростала, що свідчить про порушення контролюючим органом процедури прийняття вимоги. Також звертає увагу, що перевірка діяльності ФОП ОСОБА_2 не проводилася, а тому податковий орган неправомірно виніс оскаржувану вимогу. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 16.07.2009 по 31.10.2019 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник єдиного внеску. На час винесення оскаржуваної вимоги з податкового обліку знята не була, підприємницьку діяльність не припинила. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу № Ф-609-23У від 05.07.2019 про сплату ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 23112,46 грн., яка виникла за період 2018 частину 2019 років. Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження останньою, зокрема, підприємницької діяльності. Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, не сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за 2018 частину 2019 років, внаслідок чого станом на день складання оскаржуваної вимоги утворилася недоїмка, яка склала 23112,46 грн. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-609-23У від 05.07.2019 сформована податковим органом на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Щодо доводів апелянта про не проведення відповідачем перевірки, за результатами якої податковий орган мав би право сформувати податкову вимогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №

449. Відповідно до пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пункту 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16. Доводи апелянта, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу, не спростовують її обґрунтованість в частині встановлення податкових зобов`язань позивача зі сплати ЄСВ. Така обставина не може слугувати для скасування вимоги та звільнення позивача від обов`язку сплати ЄСВ, адже за приписами ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується. При цьому самим позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність у неї заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у визначеному розмірі. Також не доведено, що за спірний період належна сума ЄСВ була сплачена за неї іншим податковим агентом. Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року в адміністративній справі № 280/5010/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 02 червня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 02 червня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров