LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд331/3817/21

від 11.07.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі`задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та скасувати…

Дата документу 11.07.2022 Справа № 331/3817/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/3817/21 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М. Провадження № 22-ц/807/1431/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, В С Т А Н О В И В: 13.07.2021 Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачем у період з 01.10.2016 по 31.05.2021 надавались відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаний період відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України та ст. ст. 322, 526 ЦК України, не виконував свій обов`язок щодо здійснення оплати за надані послуги у повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 26 370,03 грн. Посилаючись на вказані обставини, Концерн "МТМ" просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 26 370,03 грн., а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з липня 2018 року по травень 2021 року в розмірі 16 026 (шістнадцять тисяч двадцять шість) гривень 93 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1379 гривень 63 копійки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Концерн «Міські теплові мережі» в особі представника Кривик А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано той факт, що відповідачем здійснювались періодично платежі на погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним боргу, а тому строки позовної давності переривались такими платежами. Також Концерн посилається на продовження строків давності у в`язку із введенням карантину на території України. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг закріплений також у статті 162 Житлового кодексу України. У відповідності до статті 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), належному громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому законом порядку тарифами. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Законами України «Про житлово-комунальні послуги» (у обох редакція, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 18 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Встановлено, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 261281284 від 12.06.2021 року вбачається, що, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Позивачем у період з 01.10.2016 по 31.05.2021 надавались відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , тому відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що постачається Концерном «Міські теплові мережі» за вищевказаною адресою. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання» і «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року. Згідно з розрахунком суми заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2016р. по 31.05.2021р. нарахована плата за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на суму 26 370,03 грн. Жодної сплати споживачем наданих послуг у вказаному періоді проведено не було. Як встановлено із матеріалів справи, відповідач не заперечував щодо користування послугами, які надаються ОСОБА_2 , але просив суд лише застосувати строк позовної давності. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував зобов`язання зі сплати комунальних послуг, порушивши встановлений законом строк та порядок їх оплати. Тому, прийнявши до уваги заяву відповідача, суд стягнув заборгованість в межах трирічного строку позовної давності за період з липня 2018 року по травень 2021 року в розмірі 16 026 (шістнадцять тисяч двадцять шість) гривень 93 копійки. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався. Утім, правильно визначившись із наявністю факту заборгованості, суд порушив норми матеріального права щодо застосування строків давності. В апеляційній скарзі Концерн «МТМ» вказував, що строки позовної давності могли перериватись платежами відповідача. Але конкретних дій відповідача в цій частині та його конкретних таких платежів позивач не вказує. Між тим, колегія наголошує на тому, що суд ці обставини врахував, встановивши, що таких випадків у цій справі не встановлено. Колегія погоджується з цими висновками суду та одночасно вважає вказаний довід скарги необгрунтованим з огляду на таке. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В силу ч. 2 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Проте, колегія наголошує на тому, що в розрахунку заборгованості, наданому позивачем, в графі «оплата за послуги» жодного платежу не відображено. А тому не можна вважати, що заборгованість в такий спосіб визнавалась відповідачем, а відтак й що строки якимось чином переривались діями останнього. Наступним доводом скарги є те, що судом не було застосовано нормативний акт, яким передбачено продовження строків позовної давності на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, внаслідок чого було зменшено період та розмір заборгованості. Перевіривши ці доводи скарги, колегія визнає їх обгрунтованими, виходячи з наступних міркувань. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Карантин в Україні у зв`язку з поширенням коронавірсуної хвороби вперше введено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. з 12.03.2020р., та з того часу він продовжувався до теперішнього часу, коли постановою КМУ № 630 від 27.05.2022р. його дію в Україні продовжено до 31.08.2022р. Відтак, строки позовної давності по заборгованості, що виникла станом на 02.04.2020р. призупинились та після скасування карантину продовжуватимуться ще на строк його дії. Станом на 02.04.2020р. в межі трирічної давності входить останнє щомісячне нарахування, датоване квітнем 2017р., а також подальші щомісячні нарахування, зокрема, й у періоді до липня 2018р., який судом відкинуто як такий, що не вкладається в межі строку позовної давності. Отже, з урахуванням вказаних приписів пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, обгрунтованою слід визнати заборгованість за комунальні послуги МТМ за період з квітня 2017р. по травень 2021р., яка складає 26 370,03 грн. 5 823,11 грн. ( борг виник до 02.04.2017р.) = 20 546,92 грн., яку й належить стягнути з відповідача на користь Концерну «МТМ». З урахуванням вище встановлених обставин, судова колегія визнає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому змінює рішення суду в частині періоду та розміру стягнутої заборгованості, стягнувши з відповідача суму заборгованості з оплати комунальних послуг за період з квітня 2017 року по травень 2021 року у розмірі 20 546,92 грн. Змінюючи розмір стягнення, судова колегія вирішує питання щодо зміни розміру судового збору. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони про- порційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог здійснюється розрахунок суми судового збору, яку належить стягнути з відповідача на користь Концерну «МТМ». Так, за подання позовної заяви з майновими вимогами на суму 26 370,03 грн. позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн., за подання апеляційної скарги - 3405 грн. ( а.с. 2, 66), задоволено позов на суму 20 546,92 грн., тому до компенсації позивачеві належить частина сплаченого судового збору у розмірі: 20 546,92 х (2270 + 3405) : 26370,03 = 4 421,83 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі`задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та скасувати в частині розміру судових витрат, у зв`язку з чим резолютивну частину викласти у такій редакції: «Позов Концерну «МТМ» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з квітня 2017 року по травень 2021 року в розмірі 20 546,92 грн. (двадцять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 92 копійки). Стягнути з ОСОБА_1 користь Концерну «МТМ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 421,83 грн. ( чотири тисячі чотириста двадцять одна гривня 83 копійки). В задоволенні решти позовних вимог відмовити». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 11 липня 2022 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»