Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/5289/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/5289/22 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В. Провадження № 22-ц/807/808/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (з централізованого опалення), В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01 листопада 2017 року по 31 листопада 2021 року в сумі 19 834,28 грн. та судового збору в розмірі 2 481,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що КОНЦЕРН «МТМ» являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач в період з 01 листопада 2017 року по 31 листопада 2021 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідач свої зобов`язання по оплаті наданих послуг не виконує, внаслідок чого сума заборгованості відповідача за отримані послуги складає 19 834 гривні 28 копійок, яку Концерн «МТМ» просив стягнути з відповідача. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 10 789,74 грн. та судовий збір в сумі 1349,65 грн. В решті позову відмовлено у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В скарзі посилається на неправильне застосування судом положень законодавства щодо позовної давності, а саме, не застосування статті 264 ЦК України та пункту 12 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких відповідно до ч. 6 статті 19 ЦПК України належить нескладні справи та справи, ціна позову у яких не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі не перевищує такого розміру та за категорією спору справа не є складною. Тому, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Концерну «МТМ» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , розташована в багатоквартирному житловому будинку та підключена до мережі централізованого опалення, тому послуги з централізоване опалення до будинку АДРЕСА_3 надаються КОНЦЕРНОМ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ». Особовий рахунок в Концерні «Міські теплові мережі» відкритий на ім`я ОСОБА_1 за № 601323638. Таким чином, відповідач є споживачами послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, що постачається Концерном «Міські теплові мережі». Розрахунок за послуги з централізованого опалення між споживачем і Концерном «Міські теплові мережі» обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Згідно з розрахунком суми позову та довідкою Філії Концерну «Міські теплові мережі» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01листопада 2017 року по 31 листопада 2021 року мається заборгованість за послуги централізованого опалення в сумі 19 834 гривні 28 копійок. В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування строку позовної давності /а.с. 15/, та судом перевірялись ці обставини і встановлено, що позивачем строк позовної давності був пропущений, у зв`язку з чим було відмовлено в задоволенні позову щодо частини заборгованості за період з 01.11.2016 по 04.01.2019р. включно. Судом першої інстанції зазначено, що відповідач протягом тривалого часу, а саме, з листопада 2016 року не здійснювала оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти. При цьому, останній платіж нею було здійснено в листопаді 2017 року. До суду із даним позовом позивач звернувся лише у серпні 2022 року, тобто з пропуском строку позовної давності щодо частини заборгованості. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості за період з 01.08.2019р. по 31.10.2021р., що складає 10 789,74 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Концерном «МТМ» зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено та не проаналізовано те, що відбулось переривання перебігу позовної давності, тобто внаслідок вчинення певних дій боржником перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. А тому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховується позивачем Концерном «МТМ» щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Вказується, що суд не взяв до уваги здійснений відповідачем платіж у листопаді 2017р. на суму 655,24 грн., яким і відбулось переривання строку позовної давності. Крім того, судом першої інстанції не було досліджено та не проаналізовано положення пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р. № 540-ІХ, згідно з яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено пп. 12-14 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року. На даний час карантин в Україні продовжено до 30 квітня 2023р. Оскільки позов було пред`явлено під час дії карантину на території України, то слід застосовувати положення пункту 12-14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України. Вважає, що у такому випадку вся заборгованість заявлена позивачем без пропуску строку позовної давності. Перевіривши вказані доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наступне. 30.03.2020 Верховна Рада прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину. Зокрема, пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину. За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі. З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020, не є продовженими. При застосуванні приписів пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України колегія враховує також, що такий строк слід застосовувати відносно кожного щомісячного платежу. Насамперед, колегія наголошує на тому, що заборгованість позивачем згідно з наданим розрахунком, здійснена не за період з листопада 2016р., як визначив суд, а з листопада 2017р. Та з наданої таблиці розрахунку не вбачається, що до загальної заборгованості перенесено будь-який борг за більш ранній період, тобто сальдо минулого періоду відповідачем в розрахунку не визначено. Тож колегія бере до уваги дійсний розрахунок до перевірки за період з листопада 2017р. по 31 листопада 2021 року. Також колегія враховує ті обставини, що оплата комунальних послуг має здійснюватись споживачами цих послуг до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому цю послугу спожито. Отже, строк позовної давності по заборгованості з оплати послуг Концерну «МТМ» мав спливати наступним чином: за листопад 2017р. сплив 20 грудня 2020р., за грудень 2017р. сплив 20 січня 2021р., за січень 2018р. 20 лютого 2021р., за лютий 2018р. 20 березня 2021р., за березень 2018р. 20 квітня 2021р., за квітень 2018р. 20 травня 2021р. З цього вбачається, що позовна давність по заборгованості за листопад-грудень 2017р., за січень-лютий 2018р. спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється. Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості, починаючи з березня 2018р., припадає на час дії карантину, який не закінчився у день подання позову Концерном МТМ 26.08.2022р. та продовжено в Україні до 30.04.2023р., тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. А тому ця заборгованість підлягала стягненню з відповідачів. Визначаючи її розмір, колегія встановила, що за листопад 2017р. нарахування становило 742,33 грн., відповідачем сплачено 655,24 грн., борг 87,09 грн.; у грудні 2017р. нараховано 800,65 грн. оплати не було; у січні 2018р. нараховано 897,66 грн. оплати не було; у лютому 2018р. нараховано 997,31 грн. оплати не було. Таким чином в межі строку позовної давності з урахуванням приписів пункту 12 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України та доводів апеляційної скарги, вкладається період з березня 2018р. по 31 листопада 2021р. включено, а борг у цьому періоді за мінусом сплачених сум становить: 17051,57 грн., який слід стягнути з відповідача. Інший довід апеляційної скарги щодо переривання строку позовної давності діями відповідачів з внесення плати за послуги у листопаді 2017р., є безпідставним з огляду на таке. Про визнання заборгованості з боку споживача за інший період, крім поточного щомісячного платежу, буде свідчити сплата ним суми більшої за поточне нарахування. Але у даному випадку відповідачу нараховано оплату на суму 742,33 грн., а було погашено лише суму у розмірі 655,24 грн., що не свідчить про визнання заборгованості відповідачем. З урахуванням вище встановлених обставин, колегія визнає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому змінює рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості, стягнувши з відповідача замість визначеної судом суми у розмірі 10 789,74 грн. визначену апеляційним судом суму заборгованості у розмірі 17 051,57 грн. Зважаючи на вказані обставини, колегія відповідно до приписів ч. 4 статті 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та зміню оскаржуване рішення в частині розміру стягнутої заборгованості. Змінюючи розмір стягнення, колегія вирішує питання щодо зміни розміру судового збору, який припадає до компенсації позивачу за рахунок відповідачів. За подання позову з матеріальними вимогами на суму 19834,28 грн. позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481 грн., за подання апеляційної скарги 3721,50 грн., а всього 6 202,50 грн., задоволено позов на суму 17 051,57 грн., тому до компенсації позивачу належить: 6 202,50 х 17 051,57 : 19834,28 = 5 332,30 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та судових витрат, виклавши його резолютивну частину у зв`язку з цим наступним чином. Стягнути з ОСОБА_1 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 17 051 (сімнадцять тисяч п`ятдесят одна ) гривня 57 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір в сумі 5 332 (п`ять тисяч триста тридцять дві) гривні 30 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 27 квітня 2023 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова Дата документу 27.04.2023 Справа № 335/5289/22