Постанова Одеський апеляційний суд № 509/4110/21

Номер провадження: 22-ц/813/5290/22 Справа № 509/4110/21 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Гандзій Д.М. 07жовня 2021 року у смт. Овідіополь Одеської області, - встановила: У серпні 2020 року представник АТ «СК «АРКС» звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 03.09.2019 року між ними та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2340862/05АВ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 . 07.02.2020 року о 09:45 год., відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet», д/н НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Овідіопольська дорога, 3/4 в м. Одесі, в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР, не вибравши безпечної дистанції, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 , який рухався попереду, в результаті чого, останній отримав механічні пошкодження. Відповідач ОСОБА_1 постановою Малиновського райсуду м. Одеси від 06.03.2020 року, яка набрала законної сили, був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. На підставі заяв про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 12.02.2020 року від страхувальника ПрАТ «АСК «Інго Україна», позивачами було розраховано розмір страхового відшкодування, який склав 41688 грн. Однак, беручи до уваги, що розміру страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР/132305868 не вистачало для повного відшкодування шкоди, позивачами було проведено оплату за договором страхування у розмірі 11 806,31 грн., а отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 11806,31 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь, а також просив стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від?07 жовтня?2021 року позовні вимоги АТ «СК «АРКС» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» (ЄДРПОУ: 20474912) суму матеріальної шкоди у розмірі 11 806,31 грн. та судовий збір 2270 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що повну суму страхового відшкодування повинна була відшкодувати страхова компанія апелянта ПрАТ «СК «ВУСО» в межах укладеного полісу ЕР/132305868 у розмірі 130000 грн., яка значно перевищує вартість здійсненого ремонту пошкодженого з вини ОСОБА_1 автомобіля марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 , а тому, у нього не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2019 р. між позивачами та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2340862/05АВ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 (а.с. 13-23). У відповідності до умов вказаного Договору страхування, позивачі взяли на себе зобов`язання, у разі настання страхового випадку. сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. Так, 07.02.2020 року о 09:45 год., відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet», д/н НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Овідіопольська дорога, 3/4 в м. Одесі, в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР, не вибравши безпечної дистанції, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 , який рухався попереду, в результаті чого, останній отримав механічні пошкодження, і за що відповідач ОСОБА_1 постановою Малиновського райсуду м. Одеси від 06.03.2020 року, яка набрала законної сили 16.03.2020 року був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 10-12). На підставі заяв про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 12.02.2020 року від страхувальника ПрАТ «АСК «Інго Україна», позивачами було розраховано розмір страхового відшкодування, який склав 41688 грн. (а.с. 6-8,24-34). Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом № 132305868 від 21.11.2019 року з терміном дії до 20.11.2020 року включно, то на підставі договору про пряме врегулювання збитку, позивачами АТ «СК «АРКС» було розраховано розмір страхового відшкодування з урахування норм ст. ст. 12,22,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно п. 12.1 ст. 12 Закону був зменшений на суму франшизи, яка передбачена полісом у розмірі 2600 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР/132305868 склав 29862 грн., який в подальшому, 20.02.2020 року був відшкодований страховою компанією відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» в рамках договору ПВЗ, що підтверджується платіжним дорученням № 644022 від 20.02.2020 року (а.с. 35-38,40,56). Однак, беручи до уваги, що розміру страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР/132305868 не вистачало для повного відшкодування шкоди, позивачами було проведено оплату за договором страхування, на підставі чого було складено страховий акт ARX2542518 від 19.02.2020 року, за яким було сплачено страхове відшкодування у розмірі 11 806,31 грн., що не покриває поліс обов`язкового страхування ЕР/132305868 страхової компанії відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с. 39). Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з п. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Згідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, в розумінні ст. ст. 993,1187,1194 ЦК України, у відповідача виникло зобов`язання перед позивачами щодо відшкодування завдання збитків в межах сплаченого позивачами страхового відшкодування страхувальнику останнього. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 11 806, 31 грн. на користь позивача повинен сплатити саме відповідач. Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягали стягненню понесені АТ «СК «АРКС» та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачами судового збору у розмірі 2 270 грн. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що повну суму страхового відшкодування повинна була відшкодувати страхова компанія апелянта ПрАТ «СК «ВУСО» в межах укладеного полісу ЕР/132305868 у розмірі 130 000 грн., яка значно перевищує вартість здійсненого ремонту пошкодженого з вини апелянта автомобіля марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_1 , а тому у нього не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування. Колегія суддів зазначає, що сума у розмірі 11 806, 31 грн. становить різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Тому, відповідно, дану суму повинен сплатити ОСОБА_1 як особа, з вини якого настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від?07 жовтня?2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від?07 жовтня?2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 червня 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе