Постанова 4803 № 177/1649/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4527/22 Справа № 177/1649/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 177/1649/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 березня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 31.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2620800009635, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 49 900,00 грн., строком на 12 місяців, з оплатою процентів у розмірі 48 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість. Реальна процентна ставка складає 58,89% річних. Крім того, 02 липня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22035000068542, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 99 680,00 грн., строком на 24 місяці, з оплатою процентів у розмірі 0,001 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 1,99% від суми кредиту. Загальна сума заборгованості відповідача перед банком становить 178 828 грн. 63 коп., яку позивач просив суд стягнути з нього на свою користь, а також вирішити питання про розподіл судового збору. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» загальну заборгованість за кредитними договорами у розмірі 178 828 гривень 63 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 682 гривні 43 копійки. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що надані позивачем докази не засвідчені належним чином та судом не було враховано сплату позичальником кредитних коштів за Договором №22035000068542 від 02 липня 2018 року, на підтвердження чого він надає суду апеляційної інстанції копії відповідних квитанцій. Крім того, суд не повідомив його про час та місце розгляду справи, чим позбавив доступу до правосуддя. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2620800009635, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 49 900,00 грн., строком на 12 місяців, з оплатою процентів у розмірі 48 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість. Реальна процентна ставка складає 58,89% річних. 02 липня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22035000068542, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 99 680,00 грн., строком на 24 місяці, з оплатою процентів у розмірі 0,001 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 1,99% від суми кредиту. З доданого банком до позовної заяви розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2620800009635 від 31 серпня 2018 року встановлено, що, станом на 20.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 86 427,90 грн., яка складається з наступного: залишок простроченого кредиту 47 933,31 грн., залишок прострочених відсотків 37 494,59 грн., залишок прострочених комісій 1 000,00 грн. З доданого банком до позовної заяви розрахунку заборгованості за Кредитним договором №22035000068542 від 02 липня 2018 року встановлено, що, станом на 01.12.2020 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 99 680 грн., яка складається з наступного: заборгованість по простроченому кредиту 58 001,30 грн., заборгованість по прострочених відсотках 8 612,24 грн., заборгованість по простроченій комісії 25 787,19 грн. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитом та комісію за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з нього на користь позивача АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованості за Кредитним договором №2620800009635 від 31 серпня 2018 року та за Кредитним договором №22035000068542 від 02 липня 2018 року, у визначеному позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та ОСОБА_1 було укладено Кредитні договори №2620800009635 від 31 серпня 2018 року та №22035000068542 від 02 липня 2018 року, які є чинними та підлягають виконанню сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Як вбачається з наданих позивачем до суду першої інстанції доказів, достовірність та належність яких не спростована відповідачем ОСОБА_1 , в рамках Договору №2620800009635 від 31 серпня 2018 року позичальником було отримано грошові кошти у розмірі 49 900,00 грн., на умовах платності та строковості, та, у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх обов`язків щодо повернення кредиту, станом на 20.11.2020 року, останній має заборгованість у загальному розмірі 86 427,90 грн., із яких: залишок простроченого кредиту 47 933,31 грн., залишок прострочених відсотків 37 494,59 грн., залишок прострочених комісій 1 000,00 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості за кредитом, розмір якої ним фактично не оспорюється та не спростовується в апеляційній інстанції. Крім того, в рамках Договору №22035000068542 від 02 липня 2018 року позичальником було отримано грошові кошти у розмірі 99 680,00 грн., на умовах платності та строковості, та, у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх обов`язків щодо повернення кредиту, станом на 01.12.2020 року, останній має заборгованість у загальному розмірі 99 680,00 грн., із яких: заборгованість по простроченому кредиту 58 001,30 грн., заборгованість по прострочених відсотках 8 612,24 грн., заборгованість по простроченій комісії 25 787,19 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості за кредитом. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що судом не було враховано сплату позичальником кредитних коштів за Договором №22035000068542 від 02 липня 2018 року, на підтвердження чого він надав суду апеляційної інстанції копії квитанцій від 02 жовтня 2018 року, від 02 листопада 2018 року, від 03 грудня 2018 року, від 04 січня 2019 року, від 04 лютого 2019 року, від 06 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року та від 02 травня 2019 року, колегією суддів не приймаються, оскільки дані платежі враховані позивачем АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» при розрахунку заборгованості (а.с. 13-14). Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у наступному порядку: спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; а також загальне позовне провадження - призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 178 828,83 гривень, тобто дана справа є малозначною в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України. Оскільки, предмет даного спору не включено до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, цивільна справа за позовом АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно, ухвалою від 18 січня 2021 року, постановив розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами спарви (а.с. 30-31). За положеннями п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду є розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у випадку, якщо так повідомлення є обов`язковим, тобто неповідомлення відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, у даному випадку, зважаючи на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, не тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в цій частині. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повне судове рішення складено 06 липня 2022 року. Головуючий: Судді: