LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС922/1148/21

від 04.07.2022 · Господарська

УХВАЛА 04 липня 2022 року м. Київ cправа № 922/1148/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Господарського суду Харківської області (суддя - Ольшанченко В.І.) від 28.10.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Плахов О.В., судді - Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.) від 14.02.2022 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп ЛТД" про визнання недійсними додаткових угод до договору, ВСТАНОВИВ:

1. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Управління) звернулось до Господарському суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп ЛТД" (далі - Товариство), в якому просив визнати недійсними додаткову угоду №1 від 15.02.2021 та додаткову угоду №2 від 22.02.2021 до договору на постачання природного газу №105/21 від 28.12.2020, укладені між Управлінням та Товариством.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди щодо внесення змін ціни у зв`язку із коливанням на ринку ціни на газ, укладені під впливом збігу тяжких обставин внаслідок недобросовісних дій з боку Товариства та всупереч вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що визнання недійсним договору, який є нікчемний в силу закону, за відсутності вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, не є належним способом захисту порушеного права позивача. Сторонами при укладенні спірних додаткових угод до договору на постачання природного газу було дотримано вимоги частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові угоди містять договірну ціну, яка є істотною умовою договору, ціна на газ у додаткових угодах змінювалася не більше чим на 10 відсотків у зв`язку з коливанням ціни газу на ринку, а порядок зміни умов договору обумовлено сторонами в пункті 10.1 договору. Правові підстави для визнання недійсними спірних додаткових угод до договору на підставі частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України відсутні, з огляду на те, що Управління не довело обставини укладення додаткових угод під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки саме лише посилання на можливість зриву опалювального сезону через повідомлення відповідача про можливість відключення газопостачання у випадку не підписання додаткових угод не є такою обставиною, враховуючи визначену договором відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні з огляду на обрання Управлінням неналежного способу захисту та зазначив, що підстави для надання оцінки доводам сторін щодо наявності/відсутності підстав для визнання додаткових угод до договору нікчемними також відсутні, оскільки достатньою та самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у цій справі є обрання позивачем неналежного способу захисту прав та інтересів. 6. 12.05.2022 Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2022 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, оскільки усупереч вимогам статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі скаржник не визначив підставу касаційного оскарження, передбачену частиною 2 статті 287 ГПК України та не навів відповідного обґрунтування. Також скаржник до касаційної скарги додав платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору в меншому розмірі, ніж встановлено законом. 8. 14.06.2022 до Верховного Суду надійшла заява щодо усунення недоліків касаційної скарги, до якої скаржник додав нову редакцію касаційної скарги та платіжне доручення № 1158 від 31.05.2022 про доплату судового збору.

9. Верховний Суд вивчив матеріали про усунення недоліків касаційної скарги, перевірив доводи скаржника та дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.

10. Згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Статтею 290 ГПК України визначено форму і зміст касаційної скарги.

12. Зокрема, пункт 5 частини 2 цієї статті передбачає обов`язок скаржника зазначати підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 287 цього Кодексу підстав. Такими підставами для судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, насамперед, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 287 ГПК України).

13. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень касаційна скарга має містити, зокрема, чітко визначені підстави касаційного оскарження, які передбачені частиною 2 статті 287 ГПК України, і повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

15. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 233 Цивільного кодексу України та не врахував висновок, викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 09.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

16. При цьому, скаржник скориставшись правом на усунення недоліків касаційної скарги, вимоги ухвали Верховного Суду від 23.05.2022 у повному обсязі не виконав, оскільки, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України не зазначив постанови Верховного Суду (дату її прийняття та номер справи) щодо застосування статті 233 Цивільного кодексу України, на яку посилається скаржник.

17. Верховний Суд зауважує, що постанова Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог процесуального закону. Такою підставою згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

18. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

19. Статтею 292 ГПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, тобто суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг.

20. Згідно з частиною 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

21. З огляду на вищенаведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в новій редакції касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не обґрунтувало належним чином підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

22. Таким чином, скаржник в повному обсязі не виконав вимоги щодо усунення недоліків касаційної скарги у строк, який зазначений в ухвалі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 922/1148/21, тому Суд повертає скаргу відповідно до пункту 4 частини 4 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 922/1148/21не приймати до розгляду та повернути.

2. Копії ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами.

3. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

4. Копію касаційної скарги залишити в матеріалах справи № 922/1148/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий І. Кондратова Судді О. Баранець Н. Губенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»