Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/18184/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/18184/21 пров. № А/857/7270/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 380/18184/21 (рішення ухвалене у м.Львові судом у складі головуючого судді Сподарик Н.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про зобов`язання до вчинення дії,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просив: - визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови в поданні заяви та інших його документів для призначення пенсії за вислугою років до уповноваженого органу, що призначає пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; - зобов`язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подати заяву та інші його документи для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до уповноваженого органу, що призначає пенсію з урахуванням вислуги у пільговому обчисленні, зокрема, з урахуванням включення до вислуги років періодів: - з 4 серпня 2001 року по 1 серпня 2002 року та з 07 серпня 2003 року по 02 серпня 2004 року служби у військовій частині НОМЕР_2 (національний контингент) в міжнародній миротворчій операції в Косово, служби у військовій частині НОМЕР_2 (національний контингент) в міжнародній миротворчій операції в Косово на пільгових умовах із розрахунку один місяць за три місяця; - з 16 квітня 2005 року по 25 грудня 2005 року служби у військовій частині НОМЕР_1 (національний контингент) в міжнародній миротворчій операції в Іраку на пільгових умовах із розрахунку один місяць за три місяця, - з 01 січня по 31 грудня 2006 року, з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 01 січня по 31 грудня 2008 року військової служби на посаді, де виконання обов`язків пов`язане з систематичними стрибками з парашутом, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до витягу із наказу Державної Пенітенціарної Служби України №238/ОС-16 від 29.09.2016 його звільнено зі служби з 30.09.2016р. у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначає, що вислуга його років у пільговому обчисленні становить понад 22 календарні роки та 6 місяців, що є достатньою підставою для призначення пенсії за вислугою років. У зв`язку з наведеним, звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити розрахунок його вислуги для призначення пенсії з урахуванням пільгових періодів служби у збройних силах відповідно до долучених до заяви копій документів та одночасно подав відповідачу заяву про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" для її подання до органу пенсійного забезпечення для прийняття рішення про призначення пенсії. Проте, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листом від 31.05.2021р. відмовило йому у поданні документів для призначення пенсії за вислугою років до уповноваженого органу пенсійного забезпечення, з тих підстав, що на день звільнення зі служби, позивач не мав календарної вислуги - 22 календарних роки та 6 місяців, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції оскаржило Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із наказу Державної Пенітенціарної Служби України №238/ОС-16 від 29.09.2016 ОСОБА_1 старшого лейтенанта внутрішньої служби, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Львівського територіального відділення внутрішньої безпеки та виявлення корупції ДПтС України звільнено зі служби з 30.09.2016р у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років на день звільнення з кримінально-виконавчої служби становить в календарному обчисленні 15 років 06 місяців 11 днів та у пільговому обчисленні 17 років 02 місяці 17 днів. Позивач, вважаючи, що для цілей призначення пенсії за вислугою років його пільгова вислуга підлягає збільшенню за рахунок періоду служби в миротворчих контингентах та служби пов`язаної з виконанням нормативів зі стрибками з парашутом, звернувся 23.04.2021 до відповідача із заявою в якій просив здійснити розрахунок його вислуги для призначення пенсії з урахуванням пільгових періодів служби у Збройних силах відповідно до долучених до заяви копій документів. Одночасно, вважаючи, що період служби у пільговому обчисленні є таким, що дає право позивачу на призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач подав відповідачу заяву про призначення пенсії за вислугою років відповідно до зазначеного Закону. Листом від 31.05.2021 відповідач відмовив позивачу у поданні документів для призначення пенсії за вислугою років до уповноваженого органу пенсійного забезпечення, з тих підстав, що на день звільнення зі служби, на його думку позивач не мав календарної вислуги - 22 календарних роки та 6 місяців, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За змістом відповіді, для призначення пенсії має враховуватись лише наявна у позивача календарна вислуга (15 років 06 місяців 11 днів), якої недостатньо для призначення пенсії. Щодо розрахунку пільгової вислуги років - відповідач такого розрахунку не провів, не зазначивши мотивів таких дій. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Згідно з частиною 4 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. На виконання зазначених вимог вказаного Закону Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393). Вказаним порядком також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах. Так, відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця на посадах, де виконання обов`язків пов`язане з систематичними стрибками з парашутом, при виконанні річних норм, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці. Так, як слідує з особової справи позивача, наданої Самбірським РТКЦ та СП, позивач проходив службу в Збройних силах України в період з 05.05.2000 по 28.05.2010, в тому числі: - з 04 серпня 2001 року по 01 серпня 2002 року та з 07 серпня 2003 року по 02 серпня 2004 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 (національний контингент) в міжнародній миротворчій операції в Косово. Вказані періоди служби підтверджується наявними в Особовій справі витягами з наказів командира: в/ч НОМЕР_2 від 04.08.2001 №130; від 01.08.2002 №94; від 07.08.2003 №143, довідками в/ч НОМЕР_2 від 02.08.2004 №485 та від 05.08.2004 №188. - з 16 квітня 2005 року по 25 грудня 2005 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (національний контингент) в міжнародній миротворчій операції в Іраку. Вказані періоди служби підтверджуються документами з Особової справи позивача - витягами з наказів командира: в/ч НОМЕР_3 від 17.12.2005 №258; в/ч НОМЕР_5 від 17.12.2005 №310; в/ ч НОМЕР_1 від 11.04.2005 №2 та від 20.04.2005 №11; витягом з протоколу №9 від 05.09.2005 в/ч НОМЕР_1; довідкою в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2005 №365. Також періоди служби в національному контингенті підтверджуються долученими до позовної заяви довідкою в/ч НОМЕР_2 від 01.08.2001 №234 та витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 25.12.2005 №342. При цьому, згідно з Листом обліку виконання офіцером (військовослужбовцем за контрактом) стрибків з парашутом, засвідченого підписом та печаткою ВЧ НОМЕР_5, що є в Особовій справі позивача, в періоди з 01 січня по 31 грудня 2006 року, з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 01 січня по 31 грудня 2008 року, перебуваючи на службі на посаді, де виконання обов`язків пов`язане з систематичними стрибками з парашутом, позивач виконав річні норми стрибків з парашутом, що визначались Міністерством оборони України. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 3 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а дійшов до висновку, що: основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказано на необґрунтованість висновку про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. У справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 квітня 2021 року дійшов висновку про те, що передбачені статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Як зазначив суд першої інстанції, вказана відповідачем в Послужному списку та в наказі від 29.09.2016 пільгова вислуга позивача в розмірі 17 років 02 місяці 17 днів не включає у пільговому обчисленні вищезазначених періодів служби позивача у Збройних силах України. Таким чином, пільгова вислуга позивача за період служби в національному контингенті (2 роки 08 місяців - періоди з 04.08.2001 по 01.08.2002; з 07.08.2003 по 02.08.2004; з 16.04.2005 по 25.12.2005) зараховується на пільгових умовах із розрахунку один місяць за три місяця, а служба позивача тривалістю 3 роки (період 2006-2008 років), пов`язана з виконанням позивачем нормативів зі стрибками з парашутом, зараховується в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора місяця. З огляду на викладене, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», як такий, що має більше 22 років вислуги. З урахуванням наведеного, оскільки відповідач є уповноваженим органом, який оформляє документи для призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. При цьому доводи скаржника, що здійснення ним розрахунку вислуги років позивача на виконання судового рішення є недостатнім для направлення документів для призначення пенсії за вислугою років та відсутність в нього повноважень щодо внесення змін в наказ про звільнення, є безпідставними, оскільки такі доводи не були підставою для відмови позивачу, викладеної у листі від 31.05.2021, відповідач не заперечував щодо наявності в нього відповідної компетенції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 380/18184/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська