Постанова 4855 № 320/3578/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3578/21 Головуючий у І інстанції - Колеснікова І.С., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Сидоренка О.В. про накладення штрафу від 16.03.2021, винесену в межах виконавчого провадження №63326441. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю постанови про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення Яготинського районного суду Київської області в частині встановленого графіку побачень батька із сином, з огляду на поважність причин відсутності дитини за місцем його проживання та з огляду на передчасність висновку державного виконавця про повторне невиконання рішення суду, оскільки нею у судовому порядку було оскаржено постанову від 09.02.2021 про накладення на неї штрафу за невиконанням рішення суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з відсутності факту існування обставин, що об`єктивно перешкоджали проведенню побачення батька із своїм сином, тобто суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваної постанови. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебуває виконавче провадження №63326441 з примусового виконання виконавчого листа №382/1142/16-ц, виданого 08.10.2020 Яготинським районним судом Київської області про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення ОСОБА_2 побачень з сином: -кожну першу та третю суботу місяця з 9 години до 13 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ; - кожну другу та четверту суботу місяця з 10 години до 12 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , чи в іншому місці, визначеному батьком за погодженням з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період; - спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період; - за взаємною домовленістю батьків, з врахуванням віку дитини та її бажанням, батьки проводять дні народження дитини, а також інші святкові дні за календарем разом із сином. 13.03.2021 старшим державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Сидоренком О.В. складено акт, згідно якого боржником ОСОБА_1 не надано можливості побачення ОСОБА_2 з сином з 10 години за місцем проживання сина в АДРЕСА_1 . Старшим державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Сидоренком О.В. у виконавчому провадженні №63326441 винесено 16.03.2021 постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання судового рішення постановлено накласти на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3 400,00 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з ст. 641 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених ч. 10 ст. 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Згідно із ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Зі змісту ст.ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником. Порядок виконання рішень немайнового характеру встановлено розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5, далі - Інструкція №512/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802. Так, відповідно до п.п. 8, 9 розділу IX Інструкції №512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 3 ст. 641 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 4 ст. 641 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 641 Закону. Згідно з п. 3 розділу ХІV Інструкції №512/5 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Колегія суддів зазначає, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 821/1568/16. Таким чином, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17. Зі зміст акту державного виконавця від 13.03.2021, вбачається, що зі слів матері боржника ОСОБА_4 дитина хворіє та знаходиться на лікуванні у педіатра. У зв`язку із встановленням факту невиконання боржником судового рішення щодо встановлення побачення з сином, відповідачем у виконавчому провадженні №63326441 винесено 16.03.2021 постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання судового рішення постановлено накласти на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3 400, 00 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Позивачка в апеляційній скарзі вказує, що згідно медичного висновку - рішення ЛКК від 01.06.2017, ОСОБА_3 набув статусу дитини-інваліда, у зв`язку із чим має затримку в розвитку, не розмовляє, а тому потребує постійного догляду, особливого харчування та коштовного медичного лікування, також йому рекомендовано відвідувати логопеда. При цьому, зазначає, що згідно визначеного вчителем «Планета щастя» індивідуальним графіком, враховуючи навчання дитини у школі, навчання ОСОБА_3 у логопеда припадає на суботу. Враховуючи те, що у вказаний час, згідно визначеного судом графіку в суботу має відбуватися зустріч сина з батьком за місцем його проживання нею було повідомлено державного виконавця про те, що з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини зустріч батька з сином буде здійснюватися не за місцем проживання дитини, а в закладі «Планета щастя». Відтак, в суботу по приїзду батька до сина, останній разом з сином та державним виконавцем пішов до логопеда, де мав змогу спілкуватися із сином оскілки весь час навчання був присутній разом із сином на навчанні, та як дані заняття проходять у ігровій формі для дитини та має перерви. До того ж, участь логопеда (який є одночасно і психологом) під час зустрічі дитини з батьком фактично дає змогу батькові налагодити з дитиною тісніший контакт. Таким чином, на думку позивача, з огляду на наведені обставини, висновок державного виконавця про повторне невиконання рішення суду є передчасним. Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта і погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин невиконання нею судового рішення про встановлення побачення батькові з дитиною. Як правильно зауважив суд першої інстанції, порядок встановлення побачень батька - ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 визначено виключно рішенням Яготинського районного суду Київської області у цивільній справі №382/1142/16-ц та не може змінюватись будь-якими іншими особами, в тому числі лікарем. Також не може вважатись поважною причиною невиконання рішення суду необхідність відвідування малолітнім ОСОБА_3 лікаря-логопеда саме у дні та години, які співпадають із днями та годинами побачень батька ОСОБА_2 із сином, встановленими для цього судовим рішенням, оскільки ОСОБА_1 відомо про встановлений судом графік побачень батька із сином та вона мала змогу скоригувати графік відвідування дитиною лікаря таким чином, щоб такі відвідування не порушували встановленого судовим рішенням графіку побачень батька з сином, або узгодити з батьком дитини інші умови його зустрічей з сином, про що повідомити державного виконавця. Щодо наявності «повторності» невиконання судового рішення, про відсутність якої зазначає позивачка у своєму позові з посиланням на оскарження нею першої постанови про накладення штрафу в судовому порядку, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №320/2534/21, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренка О.В. про накладення штрафу від 09.02.2021, винесеної в межах виконавчого провадження №63326441. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова