Постанова 4816 № 591/8909/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 року м.Суми Справа №591/8909/21 Номер провадження 22-ц/816/476/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., учасники справи: боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Пересадько Олександр Борисович, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Турченка Сергія Петровича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2022 року, в складі судді Северинової А.С., постановлену в м. Суми, повний текст судового рішення складено 17.01.2022 року, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду в грудні 2021 року із скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Турченко Сергій Петрович просив суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька Олександра Борисовича від 02 грудня 2021 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні №67333289 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 21 447,04 доларів США за виконавчим листом № 591/8014/15-ц виданим Зарічним районним судом м. Суми 23 грудня 2015 року. Свої вимоги мотивував тим, що 05 грудня 2021 року ОСОБА_1 отримано оскаржувану постанову, у якій зазначено, що під час виконавчого провадження, зокрема, допущено описку в даті видачі виконавчого документа, у зв`язку з чим приватний виконавець постановив внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження наступного змісту: замість назви «виконавчий лсит» зазначено «виконавчий лист», замість дати видачі: «23.12.2015» зазначено дату видачі: «08.02.2016». Зазначав, що жодних технічних помилок чи описок в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, які необхідно було виправити, в даному випадку не існує. Стверджував, що фактично приватний виконавець відкрив виконавче провадження № 67333289 за неіснуючим виконавчим документом виконавчим листом № 591/8014/15-ц виданим Зарічним районним судом м. Суми 23 грудня 2015 року. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 листопада 2021 року приватним виконавцем допущено помилку щодо дати видачі виконавчого листа № 591/8014/15-ц, а саме: помилково зазначено «23.12.2015», що є датою ухвалення судового рішення, замість правильної дати видачі виконавчого листа «08.02.2016». Виявивши вказану помилку щодо дати видачі виконавчого документа, виконавець, діючи у передбачений законом спосіб, виніс відповідну постанову від 02 грудня 2021 року, якою виправив допущені помилки щодо назви та дати видачі виконавчого листа. Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Турченко Сергій Петрович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька Олександра Борисовича від 02 грудня 2021 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні №67333289 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 21 447,04 доларів США за виконавчим листом № 591/8014/15-ц виданим Зарічним районним судом м. Суми 23 грудня 2015 року. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не врахував, що діюче в Україні законодавство не містить визначення «описки» у постановах приватного чи державного виконавця. Посилається на те, що в постанові приватного виконавця від 01.11.2021 року невірно зазначено число, місяць і рік видачі виконавчого листа, що, на погляд апелянта, не є помилкою, а вказує на той факт, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі неіснуючого виконавчого листа, який ніколи не видавався. Стверджує, що місцевий суд, в межах доводів скарги, мав підстави для визнання вказаного в постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2021 року виконавчого листа від 23.12.2015 року таким, що не підлягає виконанню. Крім того вказує, що суд першої інстанції не вмотивував висновок щодо наступного виправлення приватним виконавцем описки шляхом прийняття постанови від 02.12.2021 року про зміну даних в автоматизованій системі виконавчого провадження, оскільки не зазначив на підставі якої норми приватний виконавець має виправляти описки в постанові про відкриття виконавчого провадження. Стверджує, що місцевий суд невірно застосував ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувачем акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» відзиву на апеляційну скаргу не подано. Заінтересованою особою приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Пересадько Олександром Борисовичем пояснення на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлені обставини, які вбачаються з матеріалів справи та не оспорюються про те, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/8014/15-ц від 23 грудня 2015 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 21 447,04 доларів США. На виконання вказаного рішення суду 08 лютого 2016 року Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчі листи (а.с. 48). 28 жовтня 2021 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька О.Б. із заявою про початок примусового виконання рішення, у якій просило прийняти на примусове виконання виконавчий лист №591/8014/15-ц виданий 08 лютого 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 21 447,04 доларів США (а.с. 49). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька О.Б. від 01 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 591/8014/15-ц, виданого 23.12.2015 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 21 447,04 доларів США стосовно боржниці ОСОБА_1 (а.с. 50). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька О.Б. від 02 грудня 2021 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість назви «виконавчий лсит» зазначено «виконавчий лист», замість дати видачі: 23.12.2015 зазначено дату видачі: 08.02.2016 (а.с. 4, 51). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р. (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У абзаці 3 частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. В абз. 2 пункту 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Інструкція) зазначено, що якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами), або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Тлумачення цих норм дозволяє дійти висновку про те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. В ч. 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, - якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, на підставі встановлених обставин, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про те, що рішення приватного виконавця стосовно винесення оскаржуваної постанови від 02 грудня 2021 року, якою виправив допущені помилки щодо назви та дати видачі виконавчого листа відповідає вимогам закону, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що діюче в Україні законодавство не містить визначення «описки» у постановах приватного чи державного виконавця; не вмотивував висновок щодо наступного виправлення приватним виконавцем описки шляхом прийняття постанови від 02.12.2021 року про зміну даних в автоматизованій системі виконавчого провадження, оскільки не зазначив на підставі якої норми приватний виконавець має виправляти описки в постанові про відкриття виконавчого провадження, і відповідно, невірно застосував абз. 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає неспроможними, оскільки боржник навіть не зазначає за захистом якого саме права чи інтересу він звернувся до суду, а також, яким це чином впливає на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/8014/15-ц від 23 грудня 2015 року, яке набрало законної сили. Отже, за встановлених обставин справи та вимог процесуального закону відповідно до ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Турченка Сергія Петровича залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 липня 2022 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко