Постанова 4824 № 372/3337/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/3337/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4866/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року у складі судді Потабенко Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом,у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить 73 439 грн 67 коп. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 березня 2012 року у цивільній справі № 2-218/12, яке набрало законної сили 27 березня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначала, що на даний час дитина проживає з нею, перебуває на її утриманні і визначеного судом у 2012 році розміру аліментів для забезпечення повноцінних потреб дитини та гармонійного розвитку у повній мірі не вистачає. До того ж, з моменту винесення рішення судом і до цього часу відповідач згадане рішення суду в частині стягнення з нього аліментів на утримання дитини виконує не завжди та не в повному обсязі, кошти на її утримання сплачує не своєчасно та в розмірі, який визначає на власний розсуд, що має наслідком виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Указувала, що відсутність постійної належної матеріальної допомоги від відповідача по справі позбавляє позивачку можливості забезпечити оптимальні умови проживання, виховання та додаткового розвитку здібностей неповнолітньої дитини, у зв`язку з чим звернулася у суд з указаним позовом. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року у позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 30 596 грн 34 коп. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі адвокат Корзаченко В.М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню )за несплату аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення у розмірі 50 570 грн 21 коп. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не здійснював жодного аналізу наданих сторонами письмових доказів, оскільки чомусь вирішив, що заборгованість треба було брати до уваги станом не на 01.09.2021року, коли було подано відповідну позовну заяву (сума 50 570 грн 21 коп.), а станом по липень 2021 року (сума 45 209 грн 75 коп.) й безпідставно віднявши від цієї суми штраф, у розмірі 14 613 грн 37 коп. Така позиція суду першої інстанції суперечить положенням п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», а саме: «У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог...». Вказано, що суд мав би стягнути з відповідача пеню у розмірі 50 570 грн 21 коп., яка відповідає розміру заборгованості станом саме на 01 вересня 2021 (згідно з новим розрахунком заборгованості за середнім заробітком за місцем реєстрації відповідача) без жодних віднімань будь-яких інших сум (штрафів). Адже відповідач не оскаржував постанову про накладення штрафу і вказане питання не було предметом розгляду у цій справі, а відтак суд з незрозумілих причин та без належних правових підстав вирішив спочатку зменшити суму пені до 45 209 грн 75 коп., а потім ще й відняти від цієї суми суму штрафу, що має наслідком неправильного визначення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Паєнко С.В. в інтересах ОСОБА_2 просить законне та обґрунтоване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів, вислухавши пояснення представника позивача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, представника відповідача, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як убачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу постійно проживає з позивачем та знаходиться на її утримання. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 березня 2012 року у цивільній справі № 2-218/12, яке набрало законної сили 27 березня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 (нині ОСОБА_1 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. З довідки-розрахунку головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Колісника В.В. вбачається, що станом на 31.07.2021 заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом №2-218/12 від 08.01.2013 становить 73 439 грн 67 коп. (а.с.13). З довідки про реєстрацію місця проживання особи вих. № 13/04-2079/21 від 17 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 з 23 вересня 2014 року по даний час є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36). Довідкою № 49 від 17.09.21, виданої старостою Ромейківського старостинського округу, підтверджується, що ОСОБА_2 проживає на даний час без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с. 37). Згідно довідки-розрахунку головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Зеленевича О.В. вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментам за виконавчим листом № 2-218/12 від 08.01.2013 з 14.06.2019 по 01.09.2021 становить 50 570 грн 21 коп. (а.с. 55). 28 липня 2021 року державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 14 613 грн 37 коп., в межах виконавчого провадження № 62455284, на ОСОБА_2 , на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 44). Частково задовольняючи позовні вимоги й визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, у сумі 30 596 грн 34 коп., районний суд виходив з того, що державним виконавцем 28 липня 2021 року було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів в сумі 14 613 грн 37 коп., яка підлягає вирахуванню з заборгованості відповідача по сплаті аліментів. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, з огляду на таке. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Проте, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 263 ЦПК України не надав належної правової оцінки наведеним доводам і наданим позивачем та відповідачем доказам. Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України). Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів). Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заборгованості працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Згідно з статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Оскільки Сімейним кодексом України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається, застосуванню підлягають норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670св19. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Предметом доказування в справі (ст. 77 ч. 2 ЦПК країни) є сам факт виникнення відповідної заборгованості з вини платника аліментів і, як наслідок, виникнення в отримувача аліментів права на пред`явлення відповідної вимоги, та відповідні параметри для нарахування відповідно до закону неустойки за прострочення сплати аліментів: база нарахування, період нарахування, помісячна розбивка нарахувань, платежів, заборгованості, результат обрахунку неустойки (пені), вина платника аліментів у заборгованості. Тобто, предметом доказування є підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність стягнення неустойки. Встановлено, що за період з червня 2019 року по липень 2021 року ОСОБА_2 належним чином не виконував рішення суду про стягнення з нього аліментів, не надавав у визначеному обсязі матеріальну допомогу на утримання доньки, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно даних долученої до справи довідки-розрахунку, складеної головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Колісника В.В., станом на 31.07.2021 заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом №2-218/12 від 08.01.2013 визначена у сумі 73 493 грн 67 коп. (а.с.13) Разом з тим, під час провадження справи у районному суді, до справи долучено довідку-розрахунок у новій редакції, складену головним державним виконавцем Зеленевич О.В., відповідно до якої заборгованість боржника по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-218/12 від 08.01.2013 з 14.06.2019 по 01.09.2021 становить 50 570 грн 21 коп. (а.с. 55). Отже, станом на 01.08.2021, тобто в межах заявленого позову, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 45 209 грн 75 коп., як правомірно зазначено районним судом у судовому рішенні. З указаної довідки-розрахунку убачається, що вона включає в себе виключно щомісячні платежі аліментів та не містить даних про включення до суми боргу визначеної державним виконавцем суми штрафу, який розраховано окремо згідно з постановою від 28.07.2021. Отже у даній справі ОСОБА_2 знав про розмір аліментів, які мають сплачуватися ним на користь доньки, за рішенням суду від 14 березня 2012 року про стягнення аліментів, однак попри це допустив прострочення їх сплати. При цьому відповідач не довів існування обставин, які б слугували підставою для висновку про відсутність його вини щодо виникнення боргу по аліментах, тобто свідчили б про виникнення такої заборгованості не внаслідок дій чи бездіяльності платника аліментів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти, виникла заборгованість по аліментах, однак провів невірний розрахунок пені. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 03.04.2019Великої Палати Верховного Суду у справі № 33/6022/16-ц, розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Згідно інформації, яка міститься у довідці-розрахунку заборгованості по аліментах, складеній головним державним виконавцем Зеленевич О.В. з відображенням щомісячної заборгованості ОСОБА_2 по платежах, яка за період з 01.08.2019 по 01.08.2021 становить 45 209 грн 75 коп. Отже, враховуючи положення ч.1 ст.146 СК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, розрахунок пені виглядає наступним чином: Період заборгованостіСума заборгованості у гривнях1% від суми боргуКількість днів простроченняСума неустойки (пені) у грн.. 01.08.2019-01.08.20211465,3314,6573110709,15 01.09.2019-01.08.20211460,3014,6070010220 01.10.2019-01.08.20211402,8014,026709393,40 01.11.2019-01.08.20212042,020,4263913048,38 01.12.2019-01.08.20217357,35609447,62 01.01.2020-01.08.2021136313,635787878,14 01.02.2020-01.08.2021203720,3754711142,39 01.03.2020.01.08.2021---- 01.04.2020-01.08.2021217221,7248710577,64 01.05.2020-01.08.20218278,274573779,39 01.06.2020-01.08.2021217221,724269252,72 01.07.2020-01.08.20212454,524,543969055,26 01.08.2020-01.08.20211720,8317,2036456278 01.09.2020-01.08.20211047,4610,473343496,98 01.10.2020-01.08.20211880,4818,803045715,20 01.11.2020-01.08.2021258425,842737054,32 01.12.2020-01.08.20211880,4818,802434568,40 01.01.2021-01.08.2021269026,902125702,80 01.02.2021-01.08.20211282,9612,821812320,42 01.03.2021-01.08.2021128212,821531961,46 01.04.2021-01.08.20212940,2529,401223586,80 01.05.2021-01.08.20211985,4819,85921826,20 01.06.2022-01.08.20214396,6843,9661268,56 01.07.2021.01.08.20214405,7344,05311365,55 ВСЬОГО 139 648,78 Таким чином, у зв`язку з несплатою боржником аліментів, загальна сума неустойки (пені), як відповідальності ОСОБА_2 за невиконання судового рішення, становить 139 648 грн 78 коп. Встановлено, що постановою державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 липня 2021 року у відповідності до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»за невиконання рішення суду по сплаті аліментів, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що склало 14 613 грн 37 коп. (а.с. 44). Відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 196 СК України у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи викладене, з загальної суми заборгованості по пені, що виникла у зв`язку з несплатою ОСОБА_2 аліментів, необхідно вирахувати розмір накладеного на нього штрафу, у зв`язку з чим з боржника підлягає стягненню пеня, в сумі 125 035 грн 41 коп. (139 648,78-146 13,37=125 035,41). Між тим, враховуючи законодавче обмеження суми пені загальним розміром заборгованості по аліментах, з відповідача підлягає стягненню пеня, в сумі 45 209 грн 75коп. За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими висновки районного суду в частині вирахування суми штрафу, накладеного на боржника за невиконання рішення суду, у сумі 14 613 грн 37 коп. з обмеженої законом суми пені. Отже, районний суд, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми матеріального права й дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення фактично обмеженої законом суми пені - не більше 100 відсотків заборгованості, що становить 45 209 грн 75 коп. на суму штрафу - 14 613 грн 37 коп. За наведених підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів, у розмірі 45 209 грн 75 коп., що відповідає загальній сумі заборгованості, встановленій державним виконавцем у довідці-розрахунку в межах заявленого позову, станом на 01.08.2021. Доводи представника ОСОБА_2 про те, що боржником частково вносилися платежі, які не було ураховано державним виконавцем, що свідчить про неправильно визначений розмір заборгованості, а відтак і суми пені, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими, остільки дія державного виконавця, пов`язана з складанням довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за виконавчим листом №2-218/12 від 08.01.2013, у якій за період з 14.06.2019 по 01.09.2021 встановлено загальну суму заборгованості по платежах - 50 570 грн 21 коп. (а.с.55), боржникомв установленому Законом України «Про виконавче провадження» не оскаржена. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст.13 ЦПК). За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення новогорішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, в розмірі 908 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2021 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів, у розмірі 50 570 грн 21 коп. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 липня 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: