Постанова 4824 № 761/20013/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 761/20013/18 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/299/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі Довгополій А.В. за участі: представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Святошинського районного суду міста Києва Сенько О.Ф., у цивільній справі №761/20013/18 за заявою відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач І.І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. в с т а н о в и л а : Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року ОСОБА_2 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про стягнення з ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 402,40 грн., посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована неврахуванням судом положень ст. 246 ЦПК, а саме частини 1 яка передбачає можливість вирішити судом питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Більше того, в заяві про скасування заходів забезпечення позову і в судовому засіданні 16 січня 2020 року представником ОСОБА_2 було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу і зазначено, що докази оплати будуть надані пізніше. 21 січня 2020 року шляхом направлення поштового відправлення та 22 січня 2020 року електронною поштою до суду першої інстанції ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення. Вважала, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції порушив процедуру та не призначив окремого судового засідання для вирішення вказаного питання, а відмовив у стягненні витрат володіючи достовірними даними про те, що станом на 16 січня 2020 в справі були відсутні докази понесення судових витрат. У подальшому такі дії суду призвели до постановлення незаконної ухвали від 18 лютого 2020 року, оскільки остання ґрунтувалась на основі даних ухвали суду від 16 січня 2020 року. Надаючи відзив позивач по справі просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду без змін. Вказуючи на те, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Інші учасники справи будучи повідомленими про день і час розгляду справи в судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Олійник О.С. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дане питання судом вирішено під час розгляду заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, чітко передбачених ст. 270 ЦПК України. При цьому воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 27 листопада 2019 року ОСОБА_2 зверталася з заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року. 17 грудня 2019 року представником ОСОБА_2 були подані пояснення на заперечення ОСОБА_3 відносно клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в яких зокрема порушувалося питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року було задоволено заяву про забезпечення позову. Скасовано арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. 21 лютого 2020 року шляхом направлення поштового відправлення та 22 січня 2020 року електронною поштою до суду першої інстанції, ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення. Беручи до уваги, що в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року, апеляційним судом 11 січня 2022 року прийнято судове рішення про скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду з зазначених вище підстав. А також беручи до уваги, що саме суд який ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 379, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 18 лютого 2020 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: