Постанова 4824 № 761/20013/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 761/20013/18 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/299/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі Довгополій А.В. за участі: представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Святошинського районного суду міста Києва Сенько О.Ф., у цивільній справі №761/20013/18 за заявою відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, що вжиті на забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач І.І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. в с т а н о в и л а : У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовомпро визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвалою Святошинського районного суду від 10 вересня 2018 року було частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в три місяці з часу набрання цим рішенням законної сили. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_5 про прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року додаткова постанова Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишена без змін. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову. Скасовано арешт, накладений на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Не погодившись з ухвалою в частині відмови у стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у стягнення витрат на правничу допомогу та постановити нову про задоволення вказаних вимог, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно не враховані положення ст. 246 ЦПК України, а саме ч. 1 яка передбачає можливість вирішити судом питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У поясненнях на заперечення ОСОБА_3 на клопотання про скасування заходів забезпечення позову поданих представником ОСОБА_2 було заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу і зазначено, що докази оплати будуть надані суду після вирішення клопотання про зняття арешту. Відтак, відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу при розгляді заяви про зняття арешту, скаржник вважав, що суд першої інстанції порушив процедуру та не призначив окремого судового засідання для вирішення вказаного питання, а відмовив у стягненні витрат володіючи достовірними даними про те, що станом на 16 січня 2020 року в справі були відсутні докази понесення судових витрат. Позивач подаючи відзив на апеляційну скаргу вказував на те, що суд першої інстанції правомірно зазначав про ненадання відповідачем жодних заяв чи клопотань про долучення доказів, які б підтверджували розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19402,40 грн. Крім того відповідач також не вказала і не довела поважних причин неможливості подання таких доказів для вирішення цього питання згідно із вимогами ч.1 ст. 246 ЦПК України. Відтак просив суд залишити ухвалу суду без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Позивач та третя особа будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення з позивача 15 000 гривень на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів в їх обґрунтування. Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи 27 листопада 2019 року, ОСОБА_2 звернулася з заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року. ОСОБА_3 подав заперечення щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову. 17 грудня 2019 року представником ОСОБА_2 подано пояснення на заперечення ОСОБА_3 на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому зокрема порушувалося питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1 та 2 ст.133 ЦПК України). Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Відповідно до вимог ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу. Отже, за змістом наведених норм підставою для ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу є сукупність наступних обставин: по-перше, подання заінтересованою стороною доказів (договорів, рахунків тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, наявність заяви сторони (усної чи письмової) про неможливість подати докази про судові витрати, зробленої нею до закінчення судових дебатів, та про те, що ці докази будуть надані протягом п`яти днів. Відмовляючи в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої, постановляючи оскаржувану ухвалу вказував на те, що будь-яких доказів в обрунтування вказаного клопотання не надано, а тому відмовив за безпідставністю. Однак, колегія суддів вважає, що при цьому судом першої інстанції не було взято до уваги те, що представником ОСОБА_2 у поясненнях на заперечення ОСОБА_3 щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову поданих представником ОСОБА_2 було заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу і зазначено, що докази оплати будуть надані суду після вирішення клопотання про зняття арешту. Що не суперечить зазначеним вище нормам процесуального права, та свідчить про передчасність розгляду судом першої інстанції заяви представника ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняття судового рішення щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду, в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.368, 372, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: