Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/3391/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2022 року м. Хмельницький Справа № 683/3391/21 Провадження № 22-ц/4820/892/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування рішення житлової комісії та зобов`язання поновити на квартирному обліку, за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г. від 10 лютого 2022 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В листопаді 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1, вказував, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 28 листопада 2017 року №28-РС його звільнено з військової служби у запас за п. «а» ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту. Рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, яке оформлено протоколом №38, його знято з квартирного обліку з посиланням на те, що підстава його звільнення з військової служби (у зв`язку з закінченням контракту) не дає йому права перебувати на квартирній черзі при в/ч НОМЕР_1. Позивач вважає своє зняття з квартирного обліку незаконним та таким, що порушує його конституційні права, оскільки він у 2007 році був правомірно зарахований на квартирний облік, а зняття його з цього обліку суперечить Конституції України, Житловому кодексу України. Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оброни України №737 від 30.11.2011 року, яка стала підставою для зняття його з обліку, на нього не поширюється та стосується тих військовослужбовців, які були прийняті на квартирний облік після набрання нею законної сили. Крім того, його вислуга на військовій службі становить більше 20 років, власного житла він не має, а тому він має право на одержання житла для постійного проживання, в зв`язку з чим повинен перебувати на квартирному обліку. Враховуючи наведене, просить скасувати протокольне рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №38 від 13 квітня 2018 року в частині зняття його з квартирного обліку у складі сім`ї (одна особа) у в/ч НОМЕР_1, а також зобов`язати житлову комісію військової частини поновити його на обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які мають право на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень за датою первинної постановки його на облік. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасованим рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1, оформлене протоколом №38 від 13 квітня 2018 року в частині зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї (одна особа) з квартирного обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у військовій частині НОМЕР_1. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 зі складом сім`ї (одна особа) на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які мають право на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень з 24 серпня 2007 року. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, та відмовити в задоволенні позивних вимог. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1. Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в мотивувальній частині своєї постанови від 06 червня 2018 року у справі №752/5881/15-ц. Враховуючи підставу звільнення ОСОБА_1 , житлова комісія військової частини НОМЕР_1 під час зняття останнього з квартирного обліку діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окрім цього правомірність дій житлової комісії підтверджено також постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №522/24730/14-ц. Верховний Суд в зазначеній постанові не бере до уваги вислугу років військовослужбовця, а виходить лише з підстав звільнення з військової служби, посилаючись на приписи п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 29 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням». ОСОБА_1 не підтвердив жодними доказами, що йому не було відомо про зняття з квартирного обліку, а тому не можна вважати, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише у 2021 році. Тому позов подано з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Учасники справи в судове засідання не з`явилися. В письмовій заяві військова частини НОМЕР_1 просила розглядати справу у відсутності її представника, та підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі. ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та просив відмовити в задоволені апеляційної скарги. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1992 року по 30 листопада 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України. На підставі рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 24 серпня 2007 року ОСОБА_1 разом із сім`єю у складі однієї особи був зарахований на квартирний облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, також у списки осіб, які користуються правом першочергового, позачергового отримання житлових приміщень. Наказом командира в\ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 листопада 2017 року №28-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини 8 цієї статті - у зв`язку із закінченням строку контракту. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 31 листопада 2017 року №134 його виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Старокостянтинівського ОМВК Хмельницької області. Згідно цього наказу вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 25 років 2 місяці. На підставі рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, оформленого протоколом №38, ОСОБА_1 у складі сім`ї (одна особа) знято з квартирного обліку у в/ч НОМЕР_1 на підставі абз. 1 п.2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оброни України №737 від 30.11.2011 року (зі змінами). Наведене підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач має вислугу на військовій службі 20 років і більше, і тому має право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку у військовій частині до отримання ними житла, в тому числі і в разі звільнення в запас за закінченням строку контракту. Тому рішення відповідача про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку є незаконним і підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на квартирному обліку. Так, згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЖК УРСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Згідно зі статтями 34, 37 ЖК УРСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання. Статтею 43 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайм (найм) жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Так, згідно чинного на момент взяття позивача на квартирний облік Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 03.02.1995 року №20 (далі - Положення №20), військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, а саме: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік (пункт 13). На виконання приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінет Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081). Цей Порядок №1081 визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (пункт 1 Порядку). Згідно з пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Відповідно до пункту 24 Порядку№1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Пунктом 29 цього Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Порядок передбачає також і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку). Отже, суд першої інстанції, аналізуючи зазначені норми права, правильно констатував, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі, і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду: від 17.03.2020 року у справі № 487/5835/17, від 01.04.2020 року у справі № 638/5769/18, від 08.04. 2020 року у справі № 683/2197/18 та від 19.05.2020 року у справі № 683/2198/18, від 23.10.2021 року у справі №295/11871/19. Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування на п.2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, яка була чинною на момент звільнення позивача з військової служби є безпідставними. Так, дійсно згідно абз.5 п.2.18 зазначеної Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу, а саме: військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення. В такій редакції п.2.16 та п.2.18 Інструкції діють з 19 червня 2014 року на підставі наказу Міністерства Оборони України №401 від 19 червня 2014 року «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Проте вказані норми Інструкції № 737 суперечать нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 серпня 2006 року, - нормативних актів вищої юридичної сили, внаслідок іншого їх тлумачення Інструкцією звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовців. Забезпечення військовослужбовців належним житлом за безперервну військову службу є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України). Таким чином, при вступі на службу позивачу було державою гарантоване певне забезпечення і компенсації, які фінансуються із бюджету. Зупинення або звуження змісту і обсягу гарантованих Конституційних соціальних прав є недопустимим і не повинні погіршувати становище особи, а тому позивач має право отримати житло з державного фонду. Крім того, зазначені положення Інструкції суперечать нормами ст. 37 ЖК України, яка передбачає право працівників, які залишили роботу (службу) на підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію залишатися на квартирному обліку нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами. Вирішуючи спір, суд на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 має вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, тому відсутні підстави, визначені законом для зняття його з квартирного обліку. Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 20.11.2019 року у справі №522/24730/14-ц, на які посилався апелянт, не приймаються до уваги, оскільки зроблені за інших встановлених обставин у справах. Так, у зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років, тоді як у справі, яка переглядається, календарна вислуга позивача у Збройних Силах України становить більше 25 років. Висновок суду узгоджується з правовою позицією щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), і підстав для відступлення від яких колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову поза строком позовної давності є безпідставними. За змістом ч.1 ст. 2616 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, в суді першої інстанції представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_1 оскаржуване рішення житлової комісії не направлялося. Матеріали житлової справи також не містять підтвердження ознайомлення його з цим рішенням житлової комісії. Відтак відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що він довідався про порушення свого права саме у 2021 році. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 відхилити. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 липня 2022 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк