Постанова Одеський апеляційний суд № 496/3507/20

Номер провадження: 22-ц/813/5335/22 Справа № 496/3507/20 Головуючий у першій інстанції Буран В. М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 496/3507/20 Номер провадження: 22-ц/813/5335/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою адвоката Лужанова Сергія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Бурана В.М. 13 жовтня 2021 року, повний текст рішення складений 20 жовтня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики у розмірі 196 670 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач заборгував їй кошти в сумі - 1 000,00 доларі США та 169 280,00 грн., на підтвердження чого написав розписку від 10.08.2019 року. Згідно вказаної розписки повернення боргу повинно здійснюватися щомісячними платежами протягом року до 10.08.2020 року. В обумовлений у договорі строк відповідач грошові кошти не повернув. Строк повернення боргу минув. Наявність у неї розписки підтверджує невиконання відповідачем свого зобов`язання. На її неодноразові звернення щодо повернення боргу відповідач постійно посилався на матеріальні труднощі, обіцяв повернути борг у найближчий час (а. с. 1 1 зворотна сторона). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції Адвокат Котова В.С., діюча від імені ОСОБА_2 , у відзиві на позов просить частково відмовити у задоволенні вищевказаного позову. Представник відповідача посилається на те, що дійсно ОСОБА_2 позичив у позивачки кошти в розмірі 1 000,00 доларів США та - 169 280,00 грн., на підтвердження чого ним була видана розписка від 10.08.2019 року про отримання коштів. Разом з тим, ним були повернуті кошти в сумі 1 000,00 доларів США та 10 000,00 грн.. На момент подання позову заборгованість становить 159 280,00 грн.. Факт часткового повернення боргу підтверджується електронним листуванням між сторонами, яке викладене відповідними скріншотами (а. с. 37 38). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.10.2021 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_3 .. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у розмірі 196 670,00 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1 966,70 грн.. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 10.08.2019 року відповідач власноручно написав розписку про те, що він повинен повернути ОСОБА_4 кошти у сумі 1 000,00 доларів США та 169 280,00 грн. продовж року, а саме до 10.08.2020 року. Вказана розписка підтверджує боргове зобов`язання. Запозичені кошти в узгоджений між сторонами строк не були повернуті. Надані відповідачем скріншоти на підтвердження часткового погашення боргу суд не прийняв до уваги, оскільки вказана переписка не містить належних та достатніх доказів на підтвердження сплати боргу ані точного вказання суми боргу, ані дати сплати. Не можна встановити, що вказана переписка відбулася саме між сторонами по справі (а. с. 92 - 95). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Адвокат Лужанов С.В., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що: 1) суд безпідставно не прийняв до уваги надані стороною відповідача докази, а саме скріншоти, згідно яких борг був частково погашений у розмірі 1 000,00 доларів США та 10 000,00 грн.; 2) наявна у справі розписка не містить посилань про те, на підставі якого договору виник зазначений в ній борг (з яких правовідносин). З розписки вбачається, що кошти не передавалися. Таким чином, не можна вважати договір позики укладеним. Тому, відповідач не зобов`язаний доводити факт їх повернення; 3) у розписці зазначено, що відповідач має борг перед ОСОБА_5 . До суду звернулася ОСОБА_1 , що фактично не відповідає зазначеній у розписці особі. Таким чином, неможливо достеменно встановити чи є позивачка саме тією особою; 4) розписка має виправлення, дописки. Суд стягнув суму коштів, яка не фігурує у жодному документі, у тому числі і в розписці. Таким чином, розписка є недостовірним доказом для стягнення суми заборгованості. Відсутні докази в їх достатності, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (а. с. 112 116). 2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді Позивачка ОСОБА_1 не скористалася правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Лужанова С.В., діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2021 року було залишено без руху (а. с. 124 124 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 135 135 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулося до суду з приміткою пошти «адресат відсутній». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 повернулося до суду з приміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.06.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (196670 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Лужанова С.В., діючого від імені ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини 10.08.2019 року відповідачем була власноручно написана розписка, згідно якої він повинен віддати ОСОБА_4 кошти у сумі - 1 000 доларів США та - 169 280 гривень впродовж року, а саме - до 10.08.2020 року (а. с. 6). Розписка підписана особисто відповідачем. Факт складання розписки відповідачем не заперечується. В суді першої інстанції було досліджено оригінал розписки, про що міститься відповідна відмітка на відповідній копії. Між сторонами виникли правовідносини з договору позики. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника. Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, а ОСОБА_2 отримав від позивачки кошти у сумі 1 000 доларів США та - 169 280 гривень, що підтверджується розпискою від 10 серпня 2019 року, яка написана відповідачем власноручно. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факт отримання коштів від ОСОБА_3 у розмірі 1 000 доларів США та - 169 280 гривень та написання ним вказаної розписки (а. с. 37 38). З аналізу змісту розписки, кінцевим терміном повернення безвідсоткової позики є - 10 серпня 2020 року. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що з наявної в матеріалах справи розписки неможливо достеменно встановити чи є позивачка саме тією особою, яка надавала кошти. З наявної в матеріалах справи розписки вбачається, що позикодавцем є ОСОБА_1 . Розписка містить, зокрема, дату її складання, місце її складання, відомості про отримання грошових коштів в конкретно визначеній сумі та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення, містить дані про позикодавця. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо). У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19 та у постанові від 16 червня 2021 року у справі 754/5369/17 зазначено, що особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики, оскільки наявна у позивачки розписка підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Відповідач не заперечував, що боргова розписка власноручно складена ним, а доказів того, що позивач неправомірно заволоділа цією розпискою суду не надано. Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано часткове погашення боргу, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем скріншоти листування не є належними доказами, оскільки в порушення вищевказаних норм, дана переписка не містить належних та достатніх доказів на підтвердження сплати боргу, ані точного вказання суми, ані дати. Також не підтверджено, що дана переписка відбулась між сторонами по справі. Щодо посилання апелянта на те, що судом було стягнуто суму боргу, яка не була визначена в розписці, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Стаття 627 ЦК України, з урахуванням положень ст. 6 ЦК України передбачає свободу договору, отже включаючи зазначені вище умови, сторони діяли у відповідності з законом. На час розгляду справи грошові кошти за договором позики від 10 серпня 2019 року позивачу не повернуті, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань, а тому обґрунтованими є висновки суду першої інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача наявної заборгованості. Колегія суддів зазначає, що позикодавець за договором позики в іноземній валюті має вільно обрати валюту стягнення, або визначену у договорів позики (розписці) або у національній одиниці - гривні. Як вбачається з розписки позивачкою було надано ОСОБА_2 кошти в розмірі 1 000 доларів США та - 169 280 гривень. Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема з позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. В своїй позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача кошти у сумі - 196 670 гривень, отже остання обрала саме національну валюту України, як еквівалент повернення коштів. Згідно з офіційним курсом Національного банку України на початок вересня 2020 року курс долара становив - 1 долар США - 27,38 грн.. Отже, 1 000 доларів США х 27,38 грн.= 27 380 грн.. З огляду на вказане загальна сума заборгованості складає 196 660 грн. = 27 380 грн. + 169 280 грн.. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Лужанова Сергія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , є безпідставними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Лужанова Сергія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Лужанова Сергія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня його прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе