Ухвала КАС ВС № 260/1312/21

УХВАЛА 30 червня 2022 року м. Київ справа № 260/1312/21 адміністративне провадження № К/990/14955/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №260/1312/21 за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення й наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 15 січня 2021 року №2 про неуспішне проходження атестації першим заступником керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак від 12 березня 2021 року №40к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури; - поновити ОСОБА_1 з 13 березня 2021 року в Тячівській окружній прокуратурі Закарпатської області на посаді, рівнозначній посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, та в органах Закарпатської обласної прокуратури; - стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 15 січня 2021 року №2 про неуспішне проходження атестації першим заступником керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак від 12 березня 2021 року №40к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури; поновлено ОСОБА_1 з 13 березня 2021 року в Тячівській місцевій прокуратурі Закарпатської області на посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури, яку він займав станом на 12 березня 2021 року; стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 12 березня 2021 року по 06 липня 2021 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 127 157,80 грн; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури, яку він займав станом на 12 березня 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4 127,61 грн. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Закарпатська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка надійшла до Суду 15 червня 2022 року. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування пунктів 9, 11, 12, 13 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ, пункту 17 щодо дискреційних повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Так, у касаційній скарзі скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону №113-ІХ, перелік яких наведений вище. Однак, положеннями пунктів 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ урегульовані умови переведення прокурорів (пункт 7) та питання організації процесу проходження ними атестації. Наведені норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі. Водночас зазначивши про ці пункти розділу ІІ Закону №113-ІХ заявник не виклав їх у взаємозв`язку у контексті індивідуальних обставин, характерних лише для цієї справи. На указане заявнику вже зверталась увага ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року. Однак, Закарпатською обласною прокуратурою не враховано зауваження Верховного Суду, зроблені в ухвалі від 19 травня 2022 року, та повторно подано касаційну скаргу без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, що свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. Також скаржник вказує на неправильне застосування судами частини першої статті 4 та пункту 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» та положень Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом №144/20 від 15 квітня 2020 року. Суд повторно наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Проте, касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу потрібно повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд у х в а л и в: Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №260/1312/21 повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя О.А. Губська