Постанова Одеський апеляційний суд № 517/171/21

Номер провадження: 22-ц/813/4258/22 Справа № 517/171/21 Головуючий у першій інстанції Гончар І. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 517/171/21 Номер апеляційного провадження № 22-ц/813/4258/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - ОСОБА_2 , - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки і піклування, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою адвоката Твердохліб Вадима Юрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Гончар І.В. об 11 годині 55 хвилин 13 липня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року адвокат Твердохліб В.Ю., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обґрунтовано тим, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У травні 2019 р. відповідачка залишила дитину у віці 10 місяців на виховання та утримання батька ОСОБА_1 , самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. По теперішній час участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_2 не приймає, не цікавиться її станом здоров`я, матеріально її не забезпечує. Позивач вказує на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, тому позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом (а. с. 2 - 7). У судовому засіданні суду першої інстанції адвокат Твердохліб В.Ю., діючий від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_1 особисто підтримали доводи та вимоги позову. Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Просила відмовити у його задоволенні. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - Решетник О.В. питання про позбавлення відповідачку батьківських прав залишила на розсуд суду. Пояснила, що у Органа опіки і піклування відсутні будь-які документи про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було надано за усною вказівкою Захарівської РДА в Одеській області та на підставі документів, які надавав позивач ОСОБА_1 (а. с. 64 - 66). 2.2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно її неповнолітньої дочки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками. При розгляді справи місцевий суд дійшов до висновку про те, що між сторонами фактично склалися неприязні відносини, що вплинуло на подальше спілкування відповідачки ОСОБА_2 з дитиною (а. с. 68 - 72). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Твердохліб В.Ю., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на помилковість висновку суду про те, що позбавлення мати батьківських прав відносно доньки буде не в інтересах дитини. Відповідачка протягом тривалого часу не займалась вихованням і утриманням доньки, не займається вихованням і утриманням доньки і зараз. Наявні у справі і надані позивачем докази, які не спростовані відповідачкою, свідчать про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення останньої батьківських прав. Матеріали справи не містять доказів щодо існування неприязних відносин між сторонами по справі, а тому місцевий суд дійшов до невірного висновку про те, що між сторонами фактично склалися неприязні відносини, що вплинуло на подальше спілкування відповідачки ОСОБА_2 з дитиною (а. с. 73 - 80). 2.5 Узагальнені доводи інших учасників справи в апеляційному суді ОСОБА_2 , Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки і піклування, не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Твердохліб В.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року (а. с. 93 - 93 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.09.2021 року призначено апеляційну скаргу адвоката Твердохліб В.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року до розгляду (а. с. 94). У судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини неявки у судове засідання не повідомили. Заяв, клопотань не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи тощо, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Твердохліб В.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 13). Згідно довідки №683 від 10.07.2020 р., виданої виконавчим комітетом Затишанської селищної радою Захарівського району Одеської області, ОСОБА_2 зареєстрована в с. Торосове Захарівського району Одеської області, але фактично з травня місяця 2019 року за місцем реєстрації не проживає (а. с. 14). Згідно довідки №684 від 10.07.2020 р., виданої виконавчим комітетом Затишанської селищної радою Захарівського району Одеської області, ОСОБА_2 у віці 10 місяців залишила малолітню дитину ОСОБА_3 на виховання та утримання батькові ОСОБА_1 . Участі в подальшому житті дитини, в її вихованні та матеріальному забезпеченні не приймає (а. с. 15). Згідно довідки №682 від 10.07.2020 р., виданої виконавчим комітетом Затишанської селищної радою Захарівського району Одеської області, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: дочка - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 16). Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , сім`я складається з чотирьох осіб, будинок знаходиться в доброму стані. В ході обстеження встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком, дідом та бабою. Дитина доглянута, забезпечена всім необхідним (а. с. 17). Згідно характеристики, виданої Затишанською селищною радою Захарівського району Одеської області, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за час проживання в с. Торосове Захарівського району Одеської області зарекомендував себе з позитивної сторони. Добрий, ввічливий. Користується авторитетом серед жителів села. Постійно займається вихованням дочки - ОСОБА_3 , гарно ставиться до неї та приділяє багато уваги. Скарг на погану поведінку вдома та в громадських місцях до селищної ради не надходило (а. с. 18). Ідентичну характеристику надано Затишанською селищною радою Захарівського району Одеської області відносно батьків позивача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а. с. 21, 22). Згідно характеристики №119 від 24.06.2020 р., виданої ТОВ "ГАВРИЛІВКА", ОСОБА_1 працює в ТОВ "ГАВРИЛІВКА" з 13.06.2019 р. по теперішній час на посаді вантажника в цеху м`ясних напівфабрикатів. За час роботи зарекомендував себе як виконавчий, працьовитий, дисциплінований, акуратний, неконфліктний працівник. У колективі користується повагою (а. с. 19). Відповідно до висновку Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої дитини від 14.07.2020 р. №5, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22 а). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин. Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»). Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»). Відповідно до ст. 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої). Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції. В пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини». Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відмову в задоволенні позову. Аргументи позивача, якими він обґрунтовує доцільність позбавлення мати батьківських прав, не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідачки як позбавлення батьківських прав. Разом з тим, колегія суддів вважає, що необхідно попередити відповідачку про зміну свого ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування обов`язок по контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, що буде відповідати забезпеченню якнайкращих інтересів дитини, про що додатково зазначити в резолютивній частині судового рішення. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. В даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин. Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»). Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»). Оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»). Колегія суддів погоджуємся з висновками суду першої інстанції про недоведеність факту ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу. Так, вищевказані довідки видані виконавчим комітетом Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області, висновок Ради опіки та піклування Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області не можуть бути беззаперечними доказами щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини. Вони, в сукупності з іншими доказами, на даний час не є достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на надані, в судовому засіданні місцевого суду, пояснення представника Органу опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - Решетник О.В., з яких вбачається, що у Органу опіки і піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області відсутні будь-які документи про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було надано за усною вказівкою Органу опіки і піклування Захарівської РДА в Одеській області та на підставі документів, які надавав позивач ОСОБА_1 .. Аналізуючи необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, колегія суддів вважає, що є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуація в бік покращення положення дитини та сприятиме реалізації її інтересів. Стороною позивача не наведено відповідних обставин та дійсної мети позбавлення батьківських прав. Аналізуючи особу відповідачки, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази притягнення її до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчинення насильства по відношенню до дитини. Суд наголошує, що проблема виховання дітей і взаємовідносин з батьками виходить за рамки «правової категорії» і може охоплюватись соціальною, етичною, педагогічною та іншими сферами. Аналогічно в пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини». З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучених, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками. Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідачки на даний час буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і матері для належного спілкування і розвитку дитини. Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідачка протягом певного часу недостатньо приділяє уваги дитині, що вимагає від неї зміни свого ставлення до виховання дитини і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і охоплюється компетенцією суду (див. пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав. Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачці надається можливість виправити ситуацію щодо виховання дитини. У випадку, якщо вона цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідачки батьківських прав. Колегія суддів звертає увагу, що розуміє складність ситуації, при якій особа, яка протягом тривалого часу не виконувала належним чином своїх батьківських обов`язків щодо впливу на поведінку дитини, у зв`язку із чим в такому випадку важлива роль покладається на державу в особі її компетентних органів в контексті виконання позитивних обов`язків, які повинні забезпечити систему послідовних кроків в такому напрямку, щоб зашкодити негативному впливу на дитину, а тому на них і покладено обов`язок по контролю за поведінкою відповідачки. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Твердохліб В.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Таким чином, резолютивну частину рішення необхідно доповнити абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Затишанську селищну раду Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків». В решті рішення необхідно залишити без змін. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Твердохліб Вадима Юрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року - змінити. Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Затишанську селищну раду Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків». В решті рішення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 28 червня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе