Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3133/19

Справа № 444/3133/19 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/2331/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2022 року м.Львів Справа № 444/3133/19 Провадження № 22ц/811/2331/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» на рішення Жовківського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Жовква 24 травня 2021 року у складі судді Ясиновського Р.Б., у справі за позовом ТзДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» до ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , з участю третіх осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення коштів, - встановив: 2 грудня 2019 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 18 квітня 2019 року відбулася пожежа на території автостоянки. Осередком виникнення пожежі була передня частина автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок короткого замикання електромережі цього автомобіля. Зазначає, що вогнем знищено вказаний автомобіль та пошкоджено автомобіль марки Mercedes-Benz E220D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Станом на 18 квітня 2019 року автомобіль марки Mercedes-Benz E220D застрахований на підставі договору №КТЗ-132/10/18 від 17 серпня 2018 року, додаткової угоди № 1 від 10 грудня 2018 року, укладені з ТзДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ». Вважає, що висновком № 177 від 3 липня 2019 року, страховим актом № 077/19КТЗ від 4 жовтня 2019 року та розрахунком страхового відшкодування доведено підставність розміру страхового відшкодування внаслідок події, що мала місце 18 квітня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , який становить 652 251,12 грн. Стверджує, що ТзДВ «СК «РІК- АВТОГАРАНТ» виконала в повному обсязі взяті на себе зобов`язання перед ОСОБА_6 , згідно договору № КТЗ-132/10/18 від 17 серпня 2018 року та виплатила страхове відшкодування. Зазначає, що ФОП ОСОБА_5 здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , надаючи послуги зберігача транспортних засобів на автомобільній стоянці за вказаною адресою, де виникла пожежа в результаті якої пошкоджено автомобіль особи, якій виплачено страхове відшкодування. Вважає, що запис в журналі обліку транспортних засобів є достатнім доказом, що доводить обставину прийняття автомобіля на збереження по договору зберігання. Вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_5 , здійснюючи господарську діяльність, незалежно від наявних у неї дозвільних документів, надає послуги саме зберігання транспортних засобів на автомобільній стоянці, на якій виникла пожежа. Тому відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Вважає, що запис в журналі обліку транспортних засобів є достатнім доказом, що доводить обставину укладення між відповідачем ФОП ОСОБА_5 та третьою особою ОСОБА_7 , який користувався автомобілем на законних підставах, договору зберігання транспортного засобу. Вважає, що відповідачі мають нести відповідальність солідарно. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Обставина виплати страхового відшкодування потерпілому є такою, що свідчить про перехід до нього (позивача) права вимоги до відповідачів щодо стягнення 652 251, 12 грн. завданої шкоди. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 24 травня 2021 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржує позивач. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не є доведеними належними та допустимими доказами, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що висновок суду про те, що ФОП ОСОБА_5 провадить діяльність оператора паркування транспортних засобів, а тому не несе відповідальності за збереження транспортних засобів, який ґрунтується виключно на дослідженні дозвільних документів на ведення господарської діяльності, є помилковим та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що висновок суду щодо формулювання висновку у звіті про пожежу як нечіткого та незрозумілого, у якому відсутній висновок про те, що коротке замикання електромережі якого саме автомобіля - Renault Kangoo чи Mercedes-Benz спричинило пожежу, є помилковим, так як у звіті про пожежу зазначено про замикання електроповодки як найбільш імовірну причину виникнення пожежі, однак та обставина, що осередком пожежі був саме підкапотний простір (моторний відсік) автомобіля Renault Kangoo, встановлена у звіті про пожежу категорично. Вважає також помилковим висновок суду про те, що за обставинами справи автомобіль Renault Kangoo, який був нерухомим та не використовувався в момент його загоряння, не може вважатись джерелом підвищеної небезпеки, оскільки автомобіль є складним механізмом, у якому поєднано багатопотенційних джерел загорання з наявністю у великому об`ємі горючих та легкозаймистих речовин і матеріалів, а тому відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, тобто, є джерелом підвищеної небезпеки. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» повністю. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що 18 квітня 2019 року орієнтовно в 00 год 42 хв. відбулася пожежа за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука,

18. Осередком виникнення пожежі була передня частина автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Зазначений автомобіль знищено вогнем. Також пошкоджено автомобіль марки Mercedes-Benz E220D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ці обставини підтверджуються актом про пожежу від 18 квітня 2019 року, звітом про пожежу від 19 квітня 2019 року, поясненнями відповідача ОСОБА_4 від 18 квітня 2019 року, висновком оперуповноваженого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Гамера В.А. від 26 квітня 2019 року, поясненнями свідка ОСОБА_8 . Станом на 18 квітня 2019 року вказаний автомобіль марки Mercedes-Benz E220D був застрахований на підставі договору № КТЗ-132/10/18 від 17 серпня 2018 року, що укладений з позивачем. На підставі висновку № 177 від 3 липня 2019 року, страхового акта № 077/19КТЗ від 4 жовтня 2019 року та розрахунку страхового відшкодування, страхове відшкодування внаслідок події, що мала місце 18 квітня 2019 року за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 18, становить 652 251,12 грн. З долучених позивачем платіжних доручень вбачається, що страховик (позивач) виконав в повному обсязі свій обов`язок перед страхувальником - ОСОБА_6 за договором страхування від 17 серпня 2018 року та сплатив останньому страхове відшкодування в розмірі 652 251,12 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими та достовірними доказами тієї обставини, що пожежа виникла саме внаслідок загоряння автомобіля Renault Kangoo, державний реєстраційний номерНОМЕР_3 , внаслідок чого було заподіяно шкоду застрахованому позивачем автомобілю Mercedes-Benz E220D, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Оцінюючи звіт про пожежу від 19 квітня 2019 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що формулювання висновку у зазначеному звіті є нечітким, зі змісту висновку не зрозуміло, коротке замикання електромережі саме якого автомобіля - Renault Kangoo чи Mercedes-Benz спричинило пожежу. Належний відповідачу ОСОБА_4 автомобіль Renault Kangooна час загоряння був нерухомим, не використовувався відповідачем ОСОБА_4 , а тому такий не міг вважатись джерелом підвищеної небезпеки. Відтак, покладення на відповідача ОСОБА_4 відповідальності за шкоду, заподіяну автомобілю Mercedes-Benz E220D, можливе лише за умови доведення його вини у заподіянні шкоди. Відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів із відповідача ФОП ОСОБА_5 суд мотивував тим, що вона здійснює свою діяльність в якості оператора паркування, що підтверджується договором № 107 ПТ від 1 квітня 2011 року зі всіма наступними додатковими договорами та листом Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №2503-1069 від 27 травня 2019 року. Відповідно до п. 25 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 3 грудня 2009 року, як оператор паркування не несе відповідальності за зберігання транспортних засобів, розміщених на майданчиках для паркування. При цьому достатніх, належних та допустимих доказів, які би свідчили про укладення договору зберігання автомобілів Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , між третьою особою ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 з відповідачем ФОП ОСОБА_5 суду не надано, а записи №№ 42 і 45 в журналі заїзду-виїзду з майданчика за адресою: АДРЕСА_1 не свідчать про наявність правовідносин зі зберігання транспортних засобів. З такими висновками суду першої інстанції погодитися повністю не можна виходячи із наступних обставин. Згідно запису в журналі заїзду-виїзду транспортних засобів № 45 встановлено, і не заперечується учасниками справи, що відповідач ОСОБА_4 17 квітня 2019 року о 23 год. 35 хв. Заїхав своїм автомобілем Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на майданчик за адресою: м.Львів, вул. Миколайчука, 18, де залишив зазначений автомобіль, що підтверджено його підписом та підписом контролера. Згідно запису в журналі заїзду-виїзду транспортних засобів № 42 встановлено, і не заперечується учасниками справи, що третя особа ОСОБА_7 17 квітня 2019 року о 22 годині залишив належний йому автомобіль на майданчику за вказаною вище адресою, що підтверджено його підписом та підписом контролера. З рапорту оперуповноваженого Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області від 26 квітня 2019 року вбачається, що 18 квітня 2019 року в 00 год. 42 хв. поступив телефонний дзвінок на номер «102» про пожежу на приватній автостоянці. Показами свідка ОСОБА_8 , який не працевлаштований у ФОП ОСОБА_5 , але на момент виникнення пожежі працював за свого сина ОСОБА_9 , стверджується, що першим загорівся належний відповідачу ОСОБА_4 автомобіль Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . У звіті про пожежу від 19 квітня 2019 року зазначено, що орієнтовним місцем осередку пожежі є моторний відсік автомобіля Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з наступним розповсюдженням полум`я по горючих елементах салону. В моторному відсіку в найбільшій мірі спостерігались ознаки впливу факторів пожежі (об`ємне полум`яне горіння, висока температура). На осередок пожежі вказують наявні кольори мінливості металевого каркасу відсіку двигуна, найбільш тривале горіння, що привело до знищення та пошкодження обладнання моторного відсіку, а також виявлена очевидна направленість горіння. Осередок пожежі має також ознаки пошкодження двигуна та його навісних частин від дії високої температури відкритого полум`я, а також тривалого часу горіння. Зазначено також, що, з урахуванням осередку загоряння повністю виключено як причину виникнення пожежі необережне поводження з вогнем, не виявлено також ознак підпалу ззовні, а тому визначено замикання електропроводки як найбільш імовірну причину виникнення пожежі. Виходячи із зазначеного у вказаному звіті про пожежу у поєднанні з поясненнями свідка ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що у звіті про пожежу від 19 квітня 2019 року відсутній висновок про те, що коротке замикання електромережі саме якого автомобіля - Renault Kangoo чи Mercedes-Benz спричинило пожежу, є помилковим, так як з цього звіту однозначно вбачається, що досліджувалась електропроводка лише автомобіля Renault Kangoo у зв`язку із тим, що саме в моторному відсіку цього автомобіля розпочалася пожежа. Джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, що створює підвищену небезпек (ч.1 ст.1187 ЦК України). Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності. Колегія суддів прийшла до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що відповідач ФОП ОСОБА_5 станом на 18 квітня 2019 року здійснювала за адресою: АДРЕСА_1 підприємницьку діяльність в якості оператора паркування з утримання майданчика для організації паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів, і що доказів укладення договору зберігання між нею та третьою особою ОСОБА_7 , який на законних підставах користувався автомобілем третьої особи ОСОБА_6 , - немає, а тому відповідач ФОП ОСОБА_5 не несе відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі ОСОБА_6 внаслідок пошкодження пожежею належного йому автомобіля. Такий висновок мотивовано судом першої інстанції, зокрема, тим, що відповідно до договору № 107 ПТ Про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, від 1 квітня 2011 року зі всіма наступними додатковими договорами, укладеними з Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, ФОП ОСОБА_5 надано у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_1 . Виходячи із встановлених обставин, суд приходить до висновку, що зазначений договір № 107 ПТ зі всіма наступними додатковими договорами є лише доказом того, який вид діяльності вправі була провадити ФОП ОСОБА_5 , але не може бути доказом того, яку діяльність станом на 17 квітня 2019 року вона проводила фактично. Відповіднодо п.п. 12-16, 19, 29 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 3 грудня 2009 року, майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху. Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та дорожньою розміткою. На спеціально обладнаних майданчиках для платного паркування обов`язково повинні бути встановлені автоматичні в`їзні та виїзні термінали. Паркувальні автомати і автоматичні в`їзні та виїзні термінали на майданчиках для платного паркування встановлюються стаціонарно. Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування здійснюється, у випадку сплати готівкою або з використанням платіжної картки, через паркувальний автомат чи автоматичний в`їзний та виїзний термінали. У разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування готівкою або з використанням платіжної картки через автоматичний в`їзний термінал користувач отримує паркувальний талон, на якому зазначається час в`їзду на такий майданчик, та оплачує час паркування на автоматичному виїзному терміналі відповідно до паркувального талона з отриманням фіскального чека. Отже, при наданні послуг паркування оплата повинна здійснюватись володільцем транспортного засобу без безпосереднього контакту з уповноваженою особою оператора паркування готівкою або з використанням платіжної картки через паркувальний автомат чи автоматичний в`їзний та виїзний термінали після фактичного надання послуги в момент виїзду з паркувального майданичика з розрахунку за фактичний час перебування автомобіля на паркувальному майданчику. Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно із ч. 2 ст. 937 ЦК Українидоговір зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання, посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Частиною 3 ст. 937 ЦК України передбачено, що прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. Пунктами 12, 15, 30 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках № 115, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року, передбачено, що під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання. На автостоянці повинен вестися, зокрема, журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів (додаток № 3 до Правил…). Отже, саме при наданні послуг зберігання транспортних засобів передбачено оформлення приймання транспортного засобу уповноваженою особою зберігача з фіксацією приймання транспортного засобу у відповідному журналі, що підтверджується підписами як володільця транспортного засобу так і уповноваженої особи зберігача. Ведення такого журналу Правилами паркування не передбачено. Відтак, належить зробити висновок, що запис в журналі заїзду - виїзду автомобілів, який містить відомості про володільця транспортного засобу, державний номерний знак автомобіля, час та дату заїзду транспортного засобу, а також містить підписи володільця транспортного засобу та приймальника, передбачений Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року та є звичним для цього виду зберігання документом, що, в розумінні ч.3 ст. 937 ЦК України, підтверджує прийняття автомобіля на зберігання. З урахуванням встановленого, суд вважає, що 17 квітня 2019 року о 22 годині між відповідачем ФОП ОСОБА_5 та третьою особою ОСОБА_7 було в передбаченій законом письмовій формі укладено договір зберігання автомобіля Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер. НОМЕР_2 , а о 23 год. 35 хв. аналогічний договір укладено з відповідачем ОСОБА_4 щодо автомобіля Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що свідчать записи №№ 42 та 45 в журналі заїзду-виїзду автомобілів. Відповідно до ч.1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. У 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках № 115 зазначено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання, несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Страхове відшкодування у зв`язку з пожежею 18 квітня 2019 року, у якій пошкоджено автомобіль Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер. НОМЕР_2 , та настав страховий випадок, становить 652 251,12 грн. Таке відшкодування страховик повністю сплатив страхувальнику, чого не заперечують сторони. Колегія суддів на підставі аналізу наявних у справі доказів прийшла до висновку, що позовні вимоги Ттовариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» до фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 про стягнення 652 251,12 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в той же час відповідач ОСОБА_4 , автомобіль якого на момент виникнення пожежі перебував на автостоянці за адресою АДРЕСА_1 на підставі укладеного 17 квітня 2019 року з відповідачем ФОП ОСОБА_5 договору зберігання транспортного засобу, не є належним відповідачем за цим позовом. З урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку,що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» підлягає до задоволення частково, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 травня 2021 року підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 141, 367, п.1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» задовольнити частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 травня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) в користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «РІК-АВТОГАРАНТ» (вул. Щирецька, 36, м. Львів, ЄДРПОУ 38325928) 652 251, 12 грн. (шістсот п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят одну грн. 12 коп.) та сплачений судовий збір в розмірі 8 152, 93 грн. (вісім тисяч сто п`ятдесят дві грн. 93 коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 21 червня 2022 року. Головуючий Судді