Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.003597

УХВАЛА 27 червня 2022 року м. Київ справа № 1.380.2019.003597 адміністративне провадження № К/990/14082/22 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Червоноградської районної військової адміністрації Львівської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003597 за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21 червня 2019 року № 94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити його на посаді заступника голови Сокальської РДА з 21.06.2019 року; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2019 року по день ухвалення рішення у справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - скасовано. Справу № 1.380.2019.003597 направлено на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. При повторному розгляді справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №1.380.2019.003597 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21.06.2019 року № 94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Сокальської РДА з 22 червня 2019 року. Стягнуто з Сокальської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2019 року по 22 лютого 2022 року в розмірі 494 017 гривень 80 коп. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погодившись із вказаною постановою, Червоноградською районною державною адміністрацією Львівської області подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалами Верховного Суду від 18 квітня 2022 року, від 28 квітня 2022 року та від 18 травня 2022 року касаційні скарги Червоноградської районної військової адміністрації Львівської області повернуто скаржнику. 07 червня 2022 року касаційна скарга повторно надійшла на адресу Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку звільнення заступника голови місцевої державної адміністрації, які виникли у справі №1.380.2019.003597, а саме щодо застосування статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Проаналізувавши оскаржувані судові рішення, Суд встановив, що Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування вказаної норми саме у цій справі, та вказав, що пунктом 3 частини першої статті 39 та частиною третьою статті 10 Закону № 586-XIV визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації. При цьому звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі частини третьої статті 10 Закону № 586-XIV не може передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень в силу закону. Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону № 586-XIV для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов`язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою. Тобто написання заяви про припинення повноважень є обов`язком посадової особи - заступника голови районної державної адміністрації у силу вищенаведених законодавчих приписів і пов`язане з настанням юридичного факту - звільненням з посади голови такої державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є звільнення заступника голови з державної служби. Таким чином, звільнення заступника голови районної державної адміністрації на підставі статті 10 Закону № 586-XIV не є звільненням з ініціативи власника. При цьому, Верховний Суд скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містили відповідних доказів погодження головою Львівської обласної державної адміністрації звільнення позивача. А тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, був передчасним. Отже, зважаючи на наявність висновку Верховного Суду щодо вказаних скаржником норм, є безпідставним посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Червоноградської районної військової адміністрації Львівської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003597 за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська