Постанова 4856 № 240/1024/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1024/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 22 червня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , за участю:секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В. представника відповідача: Домарацької В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : У січні 2022 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просив визнати бездіяльність відповідача, що полягає у нескасуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-198058-51 від 24.02.2021 ГУ ДПС у Житомирській області про сплату боргу із ЄСВ у сумі 38768 грн. 33 коп., нарахованого ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю, протиправною; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-198058-51 від 24.02.2021 ГУ ДПС у Житомирській області та борг із ЄСВ у сумі 38768,33 грн. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення коштів у сумі 38768,33 грн. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 22.12.2021 Корольовським відділом ДВС у м.Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) старшим державним виконавцем О.В. Журавель, а також заборонити здійснення у подальшому старшим державним виконавцем арешту рахунків, рухомого, нерухомого майна та вчинення інших дій, спрямованих на стягнення із позивача коштів, до вирішення питання по суті у судовому порядку. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що спірна вимога, правомірність винесення якої є предметом розгляду у вказаній адміністративній справі, пред`явлена для примусового виконання до органів державної виконавчої служби, а тому оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень може бути примусово виконано до закінчення розгляду вказаної справи. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року задоволено заяву про забезпечення позову, а саме: вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 № Ф-198058-51. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. 21 червня 2022 року від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-198058-51 від 24.02.2021 на суму 38768,33 грн. При цьому, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірної вимоги, в обгрунтуванні якої зазначено, що спірна вимога, правомірність винесення якої є предметом розгляду у вказаній адміністративній справі, пред`явлена для примусового виконання до органів державної виконавчої служби, а тому спірне рішення суб`єкта владних повноважень може бути примусово виконано до закінчення розгляду вказаної справи. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-198058-51 від 24.02.2021 є виконавчим документом на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку та виконавчою службою відкрито виконавче провадження. Доведеність існування обставин, визначених у статті 150 КАС України, для забезпечення позову, зокрема, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати значних матеріальних збитків позивачу та істотно ускладнить поновлення його порушених прав, обраний ним спосіб забезпечення позову є належним, допустимим, співмірним з заявленими позовними вимогами та адекватним, а подана заява обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. За правилами ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. За змістом приписів ч.4, 5, 6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Для забезпечення позову, суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 30.06.2021 у справі № 440/4294/20. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято спірну вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки), зокрема зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 38768,33 грн. 22.12.2021 державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Журавель О.В. відкрито виконавче провадження по виконанню вищезазначеної податкової вимоги. Пунктом другим частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Положеннями ч.1 ст.3 Закон №1404-VIII встановлено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Згідно з абз.5 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464-VI) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Як зазначалося вище, предметом позову є скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску. При цьому відкриття провадження у цій справі не зупиняє примусового виконання спірної вимоги. Відтак, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Враховуючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-198058-51 від 24.02.2021 є виконавчим документам, що оскаржується, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку та виконавчою службою відкрито виконавче провадження, доведеність існування обставин, визначених у статті 150 КАС України для забезпечення позову, зокрема, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати значних матеріальних збитків позивачу та істотно ускладнить поновлення його порушених прав, обраний позивачем спосіб забезпечення позову, суд першої інстанції вірно вважав належним, допустимим, співмірним з заявленими позовними вимогами та адекватним, а подану заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області № Ф-198058-51 від 24.02.2021 про сплату боргу (недоїмки). При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підставу для задоволення позову. У даному випадку, судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 242, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2022 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.