Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5445/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Клочко К.І. 27 червня 2022 р. Справа № 440/5445/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 28.05.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Також, позивач просить вирішити питання щодо відшкодування на його користь судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у розмірі 2.000 грн. Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 року № 3-р/2020 він набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) в редакції Закону України від 25.12.1988 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону № 3551-XII (далі Закон № 367-XIV). Однак відповідач нарахував та виплатив йому разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 3.906 грн. Позивач вважає, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році повинна здійснюватися в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка станом на 01.01.2021 року становить 1.769 грн. У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова КМУ № 325) затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок). Відповідно до додатку до Порядку розмір щорічної разової грошової допомоги у 2021 році для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи становить 3.906 грн. Положення зазначеної постанови є чинними та не визнанні неконституційними. Також, відповідач зазначає, що п. 3 постанови № 325 та п. 2 Порядку визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є Міністерство соціальної політики, яке забезпечує перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення. Крім того, відповідач зазначає, що Центром розміри щорічної разової грошової допомоги не визначаються, відповідно, у Центру відсутня фінансова спроможність для виплати коштів понад величину, що визначена відповідною бюджетною програмою. Також, відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката. Ця справа не характеризується наявністю виключно правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання. Позивачем не доведено, що витрати на правничу допомогу були фактичними і неминучими, а розмір їх обґрунтований. Позивачем не надано підтвердження про фактичну сплату за надані послуги з правничої допомоги (квитанцію з відміткою банківської установи чи АТ «Укрпошта».) Також, ОСОБА_1 , як ветеран війни, мав право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги по складанню позовної заяви. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Судом проведений розподіл судових витрат стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 500 грн. Висновок суду вмотивований тим, що виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд врахував, що зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката, заявлені до відшкодування витрати на написання позовної заяви суд зменшив до 500 грн. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доповнити резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року абзацом наступного змісту: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1.500 грн». Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги позивач тим, що жодних обставин, які б свідчили про неспівмірність розміру заявлених витрат на оплату адвоката зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову чи значення справи для сторони, відповідачем не наводилось, та відповідних доказів з цього приводу суду не подавалось. Разом із тим, позивач звернув увагу, що зустрічі, консультації та переговори з клієнтом, бір та огляд доказів, вивчення та наліз документів тощо є необхідними процедурами, без яких надання правничої допомоги не може вважатись ефективним, що не потребує окремого доказування. Щодо складових вартості послуг з підготовки окремого процесуального документа, то їх опис та склад, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу, при цьому доказів завищення здійсненних витрат відповідачем до суду не надано. Всі інші доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки є суб`єктивним припущенням відповідача. Крім того, позивач зазначив, що малозначність справи не свідчить про відсутність необхідності для проведення аналізу документів, нормативної бази, вивчення практики та надання позивачу консультацій. Навпаки свідчить про необхідність перевірки ситуації, яка склалась з особою, що звернулась до адвоката за допомогою, що має на меті вивчення документів та перевірку судової практики. Також позивач зазначає, що згідно із договором, укладеним між ним та його представником, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правничої допомоги № 07/05 від 07.05.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Малофєєвим Артемом Івановичем (а.с. 15-18), звіту № 07/05 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом без зазначення дати його складання (а.с. 19), квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 26.05.2021 на суму 2.000 грн (а.с. 20). Зі змісту п. 2.1.3 договору № 07/05 від 07.05.2021 року вбачається, що адвокат зобов`язаний своєчасно та якісно виконати роботи (надати послуги), передбачені п. 2.1.1 договору, про що адвокат формує «Звіт про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також, розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом», з яким ознайомлює клієнта, на якому сторони ставлять свої підписи та на підставі звіту, виписати клієнту «Квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг)» для оплати клієнтом відповідно до умов Договору. В п. 4.2 вказаного договору зазначено, що адвокат та клієнт погодили, що гонорар за надання правничої (правової допомоги) у суді першої інстанції, пов`язаної із взятими адвокатом зобов`язаннями за предметом цього договору становить 2.000 грн. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Відповідно до звіту № 07/05 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, адвокатом надано позивачу наступні послуги з правової допомоги: - написання позовної заяви, вартість послуги 2.000 грн, при цьому зазначено, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом. За правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 28.12.2020 року (справа № 640/18402/19), - «Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу». Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17). На виконання ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на відсутність документального підтвердження виплати позивачем коштів на правову допомогу та не доведення, що витрати за надання правничої допомоги були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З приводу заявлених до відшкодування представником позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2.000 грн за написання позовної заяви, колегія суддів, дослідивши її зміст, складність справи, що розглядається, значення справи для позивача, обсяг інформації, яку необхідно було опрацювати представнику позивача для підготовки до написання позовної заяви, вважає визначену представником позивача вартість за надання правничої допомоги з написання позовної заяви на рівні 2.000 грн. обґрунтованою та пропорційною обсягу виконаної адвокатом роботи. Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем доказів фактичної сплати за надані послуги з правничої допомоги, колегія суддів зазначає, що питання застосування ч. 7 ст. 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 29.10.2020 року (справа № 686/5064/20), від 05.03.2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16.03.2021 року (справа № 520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15.12.2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)». З огляду на наведене, твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодуванні витрат на правничу допомогу, через відсутність доказів оплати вказаних послуг, не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду. Аналогічний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі № 520/8862/19. Колегія суддів також зазначає, що до матеріалів справи позивачем долучено квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), відповідно до якою позивачем сплачено адвокату за написання позовної заяви 2.000 грн (а.с. 20). Таким чином, з огляду на досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в звіті про виконані адвокатом роботи, а також задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на правничу допомогу в розмірі 2.000 грн, що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача зі складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року скасувати в частині, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 гривень, з прийняттям нового судового рішення яким: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (адреса: 36023, м. Полтава, вул. Ціолковського, 47, код ЄДРПОУ 02770127) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, понесені ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги, у розмірі 2.000 (дві тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц