Постанова 4811 № 461/10360/20

Справа № 461/10360/20 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/2704/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 63 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П. при секретарі Ждан К.О. з участю представника Галицької районної адміністрації ЛМР Школяр О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_3 про скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії. В С Т А Н О В И В : В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження та зобов`язання привести квартиру до попереднього стану. В обґрунтування позову покликається на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями договору купівлі-продажу квартири від 24 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., та зареєстрованого в реєстрі за №130, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197548966 від 24.01.2020 року. Належна їй на праві власності вище вказана квартира, знаходиться на третьому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2 , який є будинком австрійської забудови та розташований в межах історичного ареалу міста Львова, межі якого затверджені рішенням Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 року. На третьому поверсі, цього ж будинку розташована квартира АДРЕСА_3 , власником, якої є ОСОБА_3 , яку вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою Поліною Дмитрівною, зареєстрований в реєстрі за №

316. Відразу, після придбання вказаної квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 розпочала масштабні ремонтно-будівельні роботи в зазначеній квартирі, що супроводжувалися значним шумом та великою кількістю будівельного сміття, зокрема, кусками цегли, та інших матеріалів, що може свідчити про знесення несучих стін, та внутрішньо квартирних перегородок. Внаслідок, вище вказаних робіт, які проводяться ОСОБА_3 в її квартирі, поступово почав погіршуватися стан всього будинку, зокрема, почали з`являтися тріщини на стінах, та в загальному коридорі будинку. ОСОБА_2 , неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з проханням припинити будь-які роботи, які погіршують загальний стан будинку АДРЕСА_2 , однак остання завжди агресивно реагувала на такі звернення мотивуючи це тим, що вона проводить переобладнання своєї квартири, з її поділом на дві окремі та має на такі роботи погодження від Галицької районної державної адміністрації Львівської міської Ради. Згодом ОСОБА_2 дізналася про те, що Розпорядженням Галицької районної державної адміністрації Львівської міської Ради від 29.09.2020 року №276 погоджено ОСОБА_3 перепланування з розподілом квартири АДРЕСА_4 на дві окремі квартири, після перепланування мають утворитися квартира АДРЕСА_3 , яка буде складатися з трьох житлових кімнат пл. 70.2 кв.м., та квартира АДРЕСА_3 , яка буде складатися з однієї житлової кімнати, загальною площею 45, 4 кв.м. Розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №276 від 29.09.2020 прийняте на підставі звернення ОСОБА_3 та висновку міжвідомчої комісії Галицького району м.Львова. Висновок міжвідомчої комісії Галицького району міста Львова (протокол № 1 від 22.09.2020 року § 3), прийняте на його підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації Львівської міської Ради від 29.09.2020 року № 276, як і саме переобладнання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4 , є незаконним, оскільки таке переобладнання, погоджене Галицькою районною державною адміністрації Львівської міської Ради проводиться з порушенням норм чинного законодавства, будівельних норм та прав інших мешканців будинку АДРЕСА_2 , зважаючи на те, що таке переобладнання проводиться зі знесенням несучих стін, в будинку австрійської забудови, який і так знаходиться в незадовільному стані та потребує ремонту, що призведе до порушення тривкості або взагалі до руйнації несучих конструкцій будинку, більше того, таке переобладнання потребує втручання в системи водопостачання, водовідведення будинку, в газову мережу, які знову ж таки, не витримають таке переобладнання через їх незадовільний стан, що може мати наслідком знищення всіх даних систем, які перебувають у спільній власності всіх мешканців будинку, що свідчить про порушення прав всіх мешканців, в тому числі ОСОБА_4 , а відтак вище вказане розпорядження підлягає скасуванню як незаконне, а квартира АДРЕСА_4 має бути приведена її власником, тобто ОСОБА_3 до попереднього стану. Просить позов задовольнити в повному обсязі. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_3 про скасування розпорядження, зобов`язання привести квартиру до попереднього стану. Судові витрати залишено за позивачем. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 .Вважає рішення суду незаконним. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права, дійшов необгрунтованого висновку про те, що здійснюване відповідачем ОСОБА_3 перепланування належної їй на праві власності квартири є законним. Окрім того, зазначає, що судом необгрунтовано відхилено клопотання представника позивачки про призначення судової будівельно-технічної експертизи, що мало наслідком порушення процесуальних прав позивачки на збирання доказів, які на його думку мають значення для повного та об`єктивного вирішення справи. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року та ухвалити нове яким позов задоволено. Судові витрати скаржник просить покласти на відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Галицької районної адміністрації Львівської міської Ради Школяр О.В., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 не підлягає до задоволення із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів підставності позовних вимог в частині зобов`язання привести квартиру до попереднього стану, оскільки відповідачкою ОСОБА_3 не завершено здійснення перепланування квартири АДРЕСА_3 , а комісією не проведено перевірку законності перепланування квартири АДРЕСА_4 та дотримання проекту реконструкції квартири АДРЕСА_3 з переплануванням та поділом на дві окремі квартири по АДРЕСА_2 . Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської Ради, суд дійшов висновку, що зазначена вимога не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що 24.01.2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 08.07.2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.07.2020 за №215511020 квартири АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописки №1616 від 18.09.2020 року власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Львівської міської ради №120 від 09.02.2018 затверджено інформаційні картки адміністративних послуг, суб`єктами надання яких є районні адміністрації, в тому числі адміністративна послуга надання дозволу на перепланування, переобладнання житлових будинків і квартир. Інформаційна картка адміністративної послуги передбачає перелік документів необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання. Як вбачається з матеріалів справи 18.09.2020 в Центрі надання адміністративних послуг була зареєстрована за №3-С-48332/АП-31 заява ОСОБА_3 з пакетом відповідних документів з проханням надати дозвіл на перепланування, переобладнання житлового будинку (квартири) за адресою: АДРЕСА_5 . 21.09.2020 заява та пакет документів надійшов для розгляду в Галицьку районну адміністрацію Львівської міської Ради і був розглянутий на черговому засіданні міжвідомчої комісії 22.09.2020. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 №331 (зі змінами) затверджено «Положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради. У своїй роботі міжвідомча комісія керується чинним законодавством, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, державними будівельними нормами України, Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій і Положенням про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради. Згідно витягу із протоколу №20 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 22.09.2020 р. комісія вирішила, що технічно можливо погодити перепланування з розділом квартири АДРЕСА_4 на дві окремі згідно поданого проекту. Після чого новоутворені: квартира АДРЕСА_3 складається з трьох житлових кімнат пл. 52,4 кв.м. (пл. 11,4 кв.м. + пл. 26,2 кв.м. пл. 14 8 кв.м.), кухні пл.10,4 кв.м., суміщеного санвузла пл. 4,4 кв.м., коридору пл. 3,0 кв.м. Загальна площа квартири 70,2 кв.м. та квартира АДРЕСА_3 -«а» складається: з однієї житлової кімнати пл. 24,1 кв.м., кухні пл.10,5 кв.м., суміщеного санвузла пл. 3,4 кв.м., коридорів пл. 2,8 кв.м., пл. 4,6 кв.м. Загальна площа квартири 45,4 кв.м. Відповідно до пп.1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської місткої ради №276 від 29.09.2020 року розглянуто заяву ОСОБА_3 - власника квартири АДРЕСА_4 , враховуючи Положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради, затверджене рішення виконавчого комітету від 25.05.2007р. №331 (зі змінами), лист УОС від 14.09 2020 N0004-ех-70779: «1.Затвердити висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №20 від 22.09.2020 р. § 3)

2. Погодити перепланування з розділом квартири АДРЕСА_4 на дві окремі згідно поданого проекту. Після чого новоутворені: квартира АДРЕСА_3 складається: з трьох житлових кімнат пл.52,4 кв.м. (пл.11,4 кв.м. + пл.26,2 кв.м. + пл. 14,8 кв.м.), кухні пл. 10,4 кв.м., суміщеного санвузла пл. 4,4 кв.м., коридору пл. 3,0 кв.м. Загальна площа квартири 70,2 кв.м квартира АДРЕСА_3 а складається: з однієї житлової кімнати пл.24,1 кв.м., кухні п.10,5 кв.м., суміщеного санвузла пл. 3,4 кв.м., коридорів пл. 2,8 кв.м. пл. 4,6 кв.м. Зальна площа квартири 45,4 кв.м.

3. Новоутвореній квартирі присвоїти номер 6а, квартирний номер 6 - залишити;

4. Власнику новоутворених квартир виконати роботи за власні кошти згідно з погодженим проектом під контролем ЛКП «Княже місто»;

5. Після завершення робіт власнику новоутворених квартир звернутися: 5.1 в Галицьку районну адміністрацію про відповідність перепланування новоутворених квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 погодженій документації згідно п.2 даного розпорядження; 5.2 в уповноважений, відповідно до чинного законодавства, суб"єкт господарювання та ЛКП «Княже місто» для внесення змін в інвентаризаційну справу на будинок АДРЕСА_2 згідно з цим розпорядженням; 5.3 У відповідні органи для здійснення реєстрації права власності на новоутворенні квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 згідно з цим розпорядженням;

6. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на директора ЛКП «Княже місто». Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що висновком Управління охорони історичного середовища №0004-вих-70779 є можливим розподіл квартири АДРЕСА_4 на дві окремі квартири, за дотримання умови не внесення змін у елементи будинку, які впливають на його зовнішнє сприйняття. Відповідно до п.1.4.2. Правил переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. В поданому ескізному проекті в пояснювальній записці до архітектурних рішень зазначено, що після перепланування квартири забезпечені електропостачанням, водопостачанням, каналізацією, реконструкцію газової мережі та влаштування газових приладів не було передбачено, тому дане питання не розглядалась на засіданні міжвідомчої комісії і не погоджувалось. Власник новоутворених квартир має виконати роботи за власні кошти згідно з погодженим проектом під контролем ЛКП Княже місто (п.4 розпорядження ). Після завершення робіт власник новоутворених квартир має звернутися в Галицьку районну адміністрацію про відповідність перепланування новоутворених квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Франка погодженій документації. (п.5.1 розпорядження). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України). Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 13 Конституції визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Позивачкою, звертаючись до суду з даним позовом не доведено підставності позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_3 привести квартиру до попереднього стану, оскільки належних та допустимих доказів того, що таке перепланування завершено позивачкою не долучено. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги жодним чином не підтверджують того, що перепланування квартири може призвести і призведе до руйнування будинку, який знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова, а також, що погоджене Галицькою районною адміністрації Львівської міської Ради переобладнання фактично узаконено проведення з порушення будівельних норм, яке призведе чи може призвести до часткового руйнування будинку. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачкою не надано достатніх, належних та допустимих доказів підставності позовних вимог в частині зобов`язання привести квартиру до попереднього стану, оскільки відповідачкою ОСОБА_3 не завершено здійснення перепланування квартири АДРЕСА_3 , а комісією не проведено перевірку законності перепланування квартири АДРЕСА_4 та дотримання проекту реконструкції квартири АДРЕСА_3 з переплануванням та поділом на дві окремі квартири по АДРЕСА_2 . Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження Галицької районної адміністрації, суд дійшов висновку, що зазначена вимога не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Оскільки позивачка у справі не довела ті обставини на які посилалася на підставу своїх позовних вимог, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та справедливого висновку про відмову у задоволенні позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Разом з тим, перевіривши матеріали справи, колегія судів прийшла до висновку, що спірні правовідносини в частині скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі в частині скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Колегія суддів звертає увагу, що спір у цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року- слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 червня 2021 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник