Ухвала КАС ВС № 120/2340/21-а

УХВАЛА 27 червня 2022 року м. Київ справа №120/2340/21-а адміністративне провадження № К/990/15865/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила: зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити їй компенсацію за 111,5 календарних дні невикористаних щорічних відпусток та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 111,5 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки. Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відмовлено в позові в цій частині вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 20 червня 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Предметом спору у цій справі є обов`язок суб`єкта владних повноважень виплатити компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України. Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року розгляд справи призначено та справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено. Верховний Суд відхиляє аргументи заявника про те що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України, так як формально зазначивши про цей критерій, заявник жодним чином не обґрунтував чим ця справа є особливою, із зазначенням новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права. Доводи ОСОБА_1 зводяться виключно до тлумачення понять «зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток» і «стягнути середній заробіток», з посиланням на різну практику судів, що, за відсутності вмотивованих підстав та відповідного аналізу правових норм, у системному зв`язку з обставинами справи, що мають індивідуальні ознаки, не свідчить про винятковість цієї справи та її фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у такій категорії спорів. Інші мотиви касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур О.Р. Радишевська