Ухвала КЦС ВС № 463/4947/21

Ухвала Іменем України 23 червня 2022 року м. Київ справа № 463/4947/21 провадження № 61-20556ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувач - ОСОБА_2 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року у складі судді Нора Н. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у якій просив зобов`язати уповноважену особу Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) врахувати надмірно сплачені кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58418110 у сумі 110 937,77 грн до виконавчого провадження № 64982076 за яким у ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати аліментів у сумі 15 908,85 грн. Залишок коштів ОСОБА_1 включити до подальшого виконання у вигляді стягнення коштів з боржника до припинення навчання ОСОБА_3 (сина), або до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку, за виконавчим провадженням № 64982076. Скарга обґрунтована тим, що у виконавчому провадженні № 58418110 у нього виникла суттєва переплата по аліментах, яка складає суму 110 937,77 грн. Крім того, на виконання у Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові перебуває виконавче провадження № 64982076 з виконання виконавчого листа № 463/5407/20 виданого 24 березня 2021 року про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 червня 2020 року і до припинення навчання або досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 13 квітня 2021 року у виконавчому провадженні № 64982076, виникла заборгованість в розмірі 15 908,85 грн. Тому просить зобов`язати державного виконавця зробити перерахунок переплати у виконавчому провадженні № 58418110 та зарахувати у виконавче провадження № 64982076, де виникла заборгованість. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року, скаргу задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) врахувати надмірно сплачені грошові кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58418110 у сумі 110 937,77 грн до виконавчого провадження № 64982076 за яким у ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті аліментів в сумі 15 908,85 грн. Залишок коштів ОСОБА_1 включити до подальшого виконання у вигляді стягнення коштів з боржника до припинення навчання ОСОБА_3 (сина) або до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку за виконавчим провадженням № 64982076. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у грудні 2021 року засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі заявниками зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано ними 23 листопада 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків а саме надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови та документи про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 454,00 грн. Також даною ухвалою заявників повідомлено, що у разі невиконання вимог касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявникам. Копії вказаної ухвали направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на адреси, указані в касаційній скарзі. У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли лист-повернення з копіями ухвали Верховного Суду від 22 грудня 2021 року для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно з довідками АТ «Укрпошта» причиною повернення листів є закінчення терміну зберігання. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року продовжено заявникам строк для усунення недоліків касаційної скарги, указаних в ухвалі від 22 грудня 2021 року, на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. У червні 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку направила на адресу Верховного Суду квитанцію від 14 червня 2022 року № 4618 про сплату судового збору у розмірі 454,00 грн та докази на підтвердження дати отримання копію оскаржуваної постанови апеляційного суду, зокрема витяг з журналу видачі копій судових рішень апеляційного суду. Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки витягом з журналу видачі копій судових рішень апеляційного суду підтверджується, що ОСОБА_2 отримала копію постанови у справі 463/4947/21 26 листопада 2022 року та звернулась із касаційною скаргою 14 грудня 2021 року, відтак наведені нею доводи свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що на момент сплати аліментів за виконавчим провадженням № 58418110 ОСОБА_1 не працював, а перерахунок коштів проводився його матір`ю на депозитний рахунок виконавчої служби. Зазначене не заперечує і сам боржник, крім того, розрахунку за вказаним виконавчим провадженням, який би свідчив про переплату ним аліментів останнім не надано. Крім того, звертає увагу, що оскаржувані судові рішення суперечать положенню частини другої статті 445 ЦПК України, якими встановлено заборону повороту виконання рішень у справах про стягнення аліментів. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Із матеріалів касаційної скарги, змісту ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною другою, третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За змістом статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у ВДВС Личаківського району м. Львова перебуває виконавчий документ за № 58418110 відповідно до якого виконується рішення Личаківського районного суду м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 15 січня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 15 квітня 2021 року, який сформовано державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові у виконавчому провадженні № 58418110 у боржника ОСОБА_1 мала місце переплата аліментів в сумі 110 937,77 грн. У Личаківському ВДВС у м. Львові на примусовому виконанні перебуває також виконавчий документ № 463/5407/20 від 24 березня 2021 року, виданий Личаківським районним судом м. Львова, де відкрито виконавче провадження № 64982076 за яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 червня 2020 року і до припинення навчання або досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах ОСОБА_1 від 13 квітня 2021 року по виконавчому провадженню № 64982076 має місце заборгованість в розмірі 15 908,85 грн. Відтак, по двох виконавчих провадженнях, які є у Личаківському ВДВС м. Львова стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником - ОСОБА_1 . Обидва виконавчі провадження стосуються стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 у розмірі по ј частині заробітку, однак по виконавчому провадженню № 58418110 - до досягнення повноліття, по виконавчому провадженню № 64982076 - на час навчання, але не довше двадцятитрьохрічного віку. Так як ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття, тому державний виконавець 20 липня 2020 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 58418110. На підставі проведеного розрахунку перерахованих коштів боржником ОСОБА_1 на виконання своїх зобов`язань по утриманню сина та на погашення виплат по виконавчих листах, суд першої інстанції зобов`язав державного виконавця встановлену переплату коштів в розмірі 110 937,77 грн по виконавчому провадженню № 58418110 зарахувати на погашення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 15 908,85 грн до виконавчого провадження № 64982076, а залишок коштів боржника ОСОБА_1 врахувати до виконавчого провадження № 64982076. Відповідно до статті 267 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання про що зазначає у рішенні. Частиною шостою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам). Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував те, що перераховані боржником кошти призначені для утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на те, по якому виконавчому провадженню вони стягувалися, відтак, оскільки одне виконавче провадження є продовженням іншого, вимога боржника ОСОБА_1 провести зарахування перерахованих ним коштів на подальше виконання рішення суду по утриманню сина на час навчання, але не більше як до двадцяти трьох років відповідає частині шостій статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд врахував, що судом першої інстанції визначено порядок виконання виконавчого листа внаслідок надлишку сплачених грошових коштів по одному із виконавчих проваджень та зарахування таких коштів на інше виконавче провадження, однак на одного і того ж стягувача та на утримання тієї ж дитини, вимог щодо повороту виконання рішення ОСОБА_1 не заявлялось та відповідно судом не розглядалось. Той факт, що сплата аліментів здійснювалась не особисто ОСОБА_1 , а за рахунок коштів його матері, за своєю суттю не суперечить меті виконавчого провадження, як завершальні стадії судового провадження, а відтак не є підставою для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована. Ураховуючи наведене, Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень. Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року. У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 01 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак