Постанова 4821 № 707/2101/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/134/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/2101/21 Категорія: 304090000 Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В. За участю секретаря Любченко Т.М. учасники справи: позивач - АТ «Кредобанк»; відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_1 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року, постановлене під головуванням судді Тептюка Є.П., у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області 24.11.2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : 06.09.2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту з ціною позову 282723,87 грн. В обґрунтування позовних вимог банк зазначає, що згідно кредитного договору № CL-179068 від 21.03.2019 року, укладеного між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит на загальну суму у розмірі 250000,00 грн., терміном до 20.03.2024 року, з ціллю використання: на поточні потреби. Відповідно до пункту 4.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1. договору, а саме : 36,99% річних, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі. Позивач виконав умови договору належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 передбачену договором суму коштів, що підтверджується даними меморіальних ордерів про видачу коштів відповідачу ОСОБА_1 . Позивач посилається, що банк свої зобов?язання за договором виконав у повному обсязі, проте позичальник в порушення умов договору свої зобов?язання не виконав, у зв?язку з чим станом на 28.05.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Кредобанк" становить 282723,87 грн., з них : 227933,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 54790,34 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідач ОСОБА_1 в анкеті-заяві № CL-179068 зазначив інформацію про фактичні сімейні відносини із ОСОБА_2 , яка підтвердила своїм підписом, що не заперечує проти отримання її чоловіком кредиту. Посилаючись на вищевикладене, викладене АТ «Кредобанк» просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за Кредитним договором № CL-179068 від 21.03.2019 у розмірі 282723,87 та судові витрати. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24.11.2021 року позовні вимоги АТ «Кредобанк» - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором № CL-179068 від 21.03.2019 року у розмірі 282 723 (двісті вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять три) гривні 87 копійок. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862) судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 86 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується скаржником, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Скаржник ОСОБА_1 зазначає, що разом із матеріалами позовної заяви позивачем було надано до суду ксерокопію досудової вимоги № 148/2021 від 20.04.2021 року, а також, квитанцію про здійснення поштового відправлення. Проте, за вказаним номером поштового відправлення: 0210100708420 вбачається, що 29.05.2021 року, відправлення було повернуто за зворотною адресою, що свідчить, що споживача не було повідомлено у письмовій формі про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, а також, споживач був позбавлений можливості на усунення порушення умов договору про споживчий кредит протягом строку, визначеного ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Отже, кредитодавцем було не дотримано вимоги на дострокове повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів, у зв`язку з чим він звернення до суду із позовом на реалізацію права (дострокового виконання зобов`язання), яке не настало, є передчасним та не може підлягати судовому захисту. В апеляційній скарзі зазначається, що АТ «Кредобанк» було не враховано всіх платежів, які були винесені клієнтом ОСОБА_1 для погашення заборгованості та відсотків за договором кредиту № СL-179068 від 21.03.2019 року, що призвело до неправильного нарахування заборгованості за кредитним договором. Скаржник вказує, що банком до матеріалів позовної заяви було надано розрахунок заборгованості за договором кредиту № CL -179068 вsд 21.03.2019 року, але банком не було надано пояснення щодо нарахування заборгованості та відсотків за кредитним договором. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що Черкаським районним судом Черкаської області упереджено та неповно вивчено матеріали справи, та помилково застосовано норми матеріального права, які не підлягають застосуванню. Крім цього, у мотивувальній частині судового рішення не було вказано всіх обставин у справі, що необхідні для її вирішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.11.2021 року у справі № 707/2101/21 за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором N CL-179068 від 21.03.2019 року у розмірі 218531,56 грн., що складається з 170681,20 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 47850,36 грн. - заборгованість за відсотками по кредиту. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог стягнення з відповідача на користь АТ «Кредобанк» суми заборгованості у розмірі 282 723 грн. 87 коп. ( 227 933,53 - тіло кредиту, 54 790,34 грн. - заборгованість за відсотками ), суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, врахувавши надані розрахунки позивачем у підтвердження позовних вимог. Відмовляючи у частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки ОСОБА_2 не підписувала, доказів того, що договір був укладений в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, а вказівка в анкеті-заяві про не заперечення проти отримання її чоловіком кредиту, не підтверджує той факт, що ОСОБА_2 , погодилася взяти на себе солідарне зобов`язання перед АТ «Кредобанк», а тому суд прийшов висновку щодо безпідставності солідарного стягнення з обох відповідачів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перед укладенням кредитного договору 20.03.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , було підписано Анкету-заяву № СL-179068 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно даних Анкети-заяви № СL-179068 ОСОБА_2 підтверджує своїм підписом, що не заперечує проти отримання її чоловіком ОСОБА_1 кредиту, ціль споживчий кредит та відповідно до паспорту мета отримання - поточні потреби, підписуючи дану анкету Відповідач ОСОБА_2 підтвердила правильність зазначеної інформації. Відповідно до кредитного договору №CL-179068 від 21.03.2019 року, укладеного між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит на загальну суму у розмірі 250000,00 грн. терміном до 20.03.2024 року, з ціллю використання: на поточні потреби. Згідно до пункту 4.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1. договору, а саме 36,99 % річних, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі. Відповідно до пункту 4.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1. договору. У відповідності до п. 6.1 та п. 6.2 договору, позичальник зобов?язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені кредитним договором. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку платежів (Додаток №1 до договору). Банк свої зобов?язання за договором виконав у повному обсязі, видавши ОСОБА_1 згідно до даних меморіального ордеру № 16054366 від 21.03.2019 року, кредитні кошти на загальну суму 250000,00 грн. Заборгованість по сумі основного боргу та нарахованим відсоткам за користування кредитом позичальником у встановлені строки сплачена не була. 29.04.2021 року представник АТ «Кредобанк» направив відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості. Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту № CL-179068 від 21.03.2019 року станом на 28.05.2021 року сума боргу становить 282 723,87 грн., з них 227 933,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 54 790,34 грн. - заборгованість за відсотками. Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджені доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості. Відповідачами не надано суду доказів на спростування факту наявності заборгованості у вказаному розмірі. Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вбачається зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов?язання за даним договором. Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов?язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання, а за правилами ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У зв`язку із невиконанням належним чином зобов?язання за вказаним договором, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за порушення норм законодавства та умов кредитного договору. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України. При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачем у підтвердження позовних вимог надано Анкету-заяву № CL-179068, яка була підписана, 20.03.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором кредиту CL-179068 від 21.03.2019 року, рух коштів по рахунку з 21.03.2019 року по 28.05.2021 року, з 21.03.2019 року по 28.05.2021 року, меморіальний ордер № 16054366 від 21 березня 2019 року, та сам кредитний договір № CL-179068, паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який особисто підписаний ОСОБА_1 21.03.2019 року. Так, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору CL-179068, який був досліджений судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення суду станом на 28.05.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить у розмірі 282 723,87 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 227 933,53 грн.; заборгованості за відсотками - 54 790,34 грн. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції виконав свій обов`язок, визначений законом, повно, всебічно й об`єктивно з`ясував усі обставини справи та надав їм належну оцінку та ухвалив рішення в частині стягнення заборгованості, яке є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення суду в даній частині не підлягає до скасування. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який вірно послався, що вказані у відзиві доводи ОСОБА_1 про неправильність розрахунків спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, ним самим додано до відзиву розрахунок заборгованості за договором кредиту, в якому в графах: сума заборгованості (поточна) та сума заборгованості (прострочена) вказано суми, що відповідають заявленим позивачем сумам заборгованості. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № CL-179068 від 21.03.2019 року в розмірі 282 723,87 грн., з них 227 933,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 54 790,34 грн. - заборгованість за відсотками. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні вимог у частині заявлених позивачем позовних вимог АТ «Кредобанк» до відповідача ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-179068 від 21.03.2019 року, виходячи з наступного. Відповідно ч. 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов?язання, забезпеченого порукою. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, додаткових процентів. Так, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що поручитель у разі укладення договору поруки відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов?язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Таким чином, відповідальність поручителя і боржника є солідарною, якщо наявний договір поруки. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договору поруки ОСОБА_2 , не підписувала, доказів того, що договір був укладений в інтересах сім?ї матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказівка в анкеті-заяві про не заперечення проти отримання її чоловіком кредиту, не підтверджує, що ОСОБА_2 погодилася взяти на себе солідарне зобов?язання перед АТ «Кредобанк». За таких обставин, районний суд прийшов до вірного висновку про підстави для задоволення позову АТ «Кредобанк» у частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 відсутні, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з тим, суд зазначив, що в даному випадку позивачем не доведено належними та переконливими доказами, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33666,80 грн., так як в матеріалах справи міститься лише договір про надання правової допомоги від 11.02.2019, укладений між АТ «Кредобанк» та адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО», Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000531 від 30.11.2018 року та Довіреність № 11821 від 30.12.2020 року, однак відсутні докази, підтверджуючі фактичну оплату та детальний опис наданих послуг вказаним адвокатським об`єднанням, тому підстави для відшкодування таких коштів позивачу відсутні, а тому суд дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають до задоволенню. В частині вирішення питання розподілу судових витрат, судове рішення також є правильним, відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та пропорційності розподілу в рівних частинах при частковому задоволенні позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Розглядаючи дану справу, суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "+4 посилання"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Кредобанк», тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, тому судові витрати не переглядалися апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості - залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 24.06. 2022 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук О.В. Карпенко