Постанова Львівський апеляційний суд № 442/589/17

Справа № 442/589/17 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П. Провадження № 22-ц/811/919/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2017 року в складі судді Хомика А.П. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - встановив: 24 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 2002 року по 26 квітня 2016 року, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказувала, що у неї з ОСОБА_1 виникають конфлікти, причиною яких є нестабільне надання останнім матеріальної допомоги на утримання їх дітей. ОСОБА_1 офіційно не працює, має нерегулярний дохід, проте він зобов`язаний утримувати своїх дітей відповідно до положень статті 180 СК України. Догляд за дітьми вимагає значних коштів, а самостійно утримувати дітей їй складно. Зокрема, необхідно купувати одяг й інші речі для нормального фізичного та морального розвитку дітей. З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 24 січня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 640,00 грн. судового збору у дохід держави. Дане рішення оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу 12 січня 2021 року. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2017 року. Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог покликається на те, що суд розглянув справу у відсутність сторін, врахувавши, що від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог, а відповідачем подано заяву про розгляд справи без його участі та визнання позову, яку він не підписував, а тому суд неправомірно розглянув справу у його відсутності, при цьому позовна заява підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою, відтак вважає за необхідне провести у справі судову почеркознавчу експертизу для підтвердження викладених вище обставин. Вважає, що у ОСОБА_2 відсутні підстави звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки він добросовісно і в повному об`ємі виконував обов`язки батька по утриманню своїх неповнолітніх дітей, під час розгляду справи доньки проживали разом з ним у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, діти повністю перебували на його утриманні. Наведені обставини стверджуються, зокрема, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2019 у справі № 442/7247/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яким після розірвання шлюбу залишено проживати з ним його доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що спростовує доводи позову про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання цієї доньки, оскільки донька проживає з ним упродовж всього життя, зокрема в період з 2017 року до цього часу, і він повністю утримує її. Більше цього, донька ОСОБА_3 навчалася у КЗ «Луцький ліцей Луцької міської ради Волинської області» у 2018-2020 роках, навчання у якому він повністю оплатив. Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 висловилась у заперечення доводів апеляційної скарги. Вважає рішення законним та обґрунтованим, а тому просить таке залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. 15 грудня 2017 набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 13 Перехідних положень ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Судочинство у судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, судові рішення, що ухвалені до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року. Указана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 54/329, а також у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 грудня 2018 року у справі № 904/9428/13, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/15481/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61 10856св20). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі доказами, відтак не підлягає до задоволення клопотання представника позивачки ОСОБА_8 від 21 червня 2022 року про витребування додаткових доказів. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає частково. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав, передбачених СК України для задоволення позову ОСОБА_2 . При цьому, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, районний суд врахував матеріальне становище ОСОБА_2 , яка надає матеріальну допомогу дітям, однак самостійно не може повноцінно їх утримувати, оскільки несе інші витрати, пов`язані з їх фізичним, духовним та моральним розвитком, а також особу ОСОБА_1 платника аліментів, який є працездатною особою (працездатного віку), рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вимоги розумності та справедливості. Визначений судом розмір аліментів відповідатиме інтересам дітей, враховуючи вік та матеріальні потреби, можливості відповідача, а також те, що доходи з відрахуванням вищезгаданих витрат (аліментів на утримання дітей) повинні забезпечити йому прожитковий мінімум, визначений державою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аліменти - це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України. За приписами ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Нормами ст.180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Судом встановлено, що 21 листопада 2002 року між сторонами укладено шлюб, від якого народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 2, 3). Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 04 травня 2016 року, шлюб між сторонами розірвано. Згідно із довідкою Комунального підприємства «ЖЕО» від 23.01.2017 №40610, виданої ОСОБА_2 встановлено, що вона проживає в АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: колишній чоловік ОСОБА_1 , донька ОСОБА_9 , донька ОСОБА_10 . Звертаючись із позовними вимогами позивачка ОСОБА_2 свої доводи зводила до того, що з ОСОБА_1 виникають конфлікти, причиною яких є нестабільне надання останнім матеріальної допомоги на утримання їх дітей. ОСОБА_1 офіційно не працює, має нерегулярний дохід, проте він зобов`язаний утримувати своїх дітей відповідно до положень статті 180 СК України. Догляд за дітьми вимагає значних коштів, а самостійно утримувати дітей їй складно. Зокрема, необхідно купувати одяг й інші речі для нормального фізичного та морального розвитку дітей. На спростування вимог позивача, жодних належних доказів чи заперечень відповідач суду не надав. Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дітей, що власне відповідачем не спростовано та підтверджується поданням апеляційної скарги. У цьому контексті не заслуговують на увагу доводи відповідача про добровільне матеріальне забезпечення своїх дітей у розмірі достатньому на їх утримання, оскільки надання належного утримання своїм дітям, є обов`язком батька, при цьому пред`явлення позову про стягнення аліментів це реалізація права на захист у примусовому порядку. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд правильно виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу утримання дітей та дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача надавати таку допомогу. Разом з тим, колегія суддів враховує ту обставину, що рішенням Дрогобицього міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2019 року (справа №442/7247/19), яке набрало законної сили 21.11.2019, розірвано шлюб між сторонами, який 07 листопада 2017 року сторони зареєстрували вдруге. Даним рішенням суд залишив проживати разом з позивачем ОСОБА_1 дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з відповідачем ОСОБА_2 . Рішення сторонами не оскаржувалося. З наведеного слідує, що з 21 листопада 2019 року старша донька сторін у справі ОСОБА_7 проживає разом батьком, відповідно перебуває на його утриманні. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 є такими, що ґрунтуються на вимогах СК України лише з моменту пред`явлення позову, тобто з 24 січня 2017 року по 20 листопада 2019 року (до моменту набрання рішення законної сили про залишення проживання дитини ОСОБА_7 з батьком). Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182, 184 СК України), інтереси дітей, а також покладення обов`язку утримання дітей на обох батьків, а тому, на думку колегії суддів, зробив обґрунтований висновок про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі по 850 грн. щомісячно, як просила позивач. Заперечень щодо розміру аліментів та порядку їх стягнення відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо неможливості з об`єктивних причин, сплачувати аліменти на утримання дітей, у визначеному розмірі. Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу у відсутність сторін, врахувавши, що від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог, а відповідачем подано заяву про розгляд справи без його участі та визнання позову, яку він не підписував, колегія суддів вважає необґрунтованими, такими, що суперечать нормам цивільного процесуального права. Так, заява ОСОБА_1 про визнання позову та здійснення розгляду справи без його участі від 20 лютого 2017 року підписана ОСОБА_1 і здана ним в канцелярію суду, що свідчить про обізнаність перебування справи в провадженні суду. Жодних доказів чи підстав вважати, що така заява подана іншою особою, відмінною від ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. На переконання колегії суддів, за виниклих спірних правовідносин підлягають першочерговому забезпеченню потреби та інтереси саме дітей, а будь-які інші інтереси відповідача не повинні переважати над цим обов`язком. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції в частині періоду стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 850 грн. щомісячно, починаючи з 24 січня 2017 року по 20 листопада 2019 року. В іншій частині рішення залишити без змін. Передбачених ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого в частині періоду стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 850 грн. щомісячно, починаючи з 24 січня 2017 року по 20 листопада 2019 року. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 червня 2022 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк