Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/1630/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1107/22 Справа № 200/1630/18 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Макарова М.О. за участю секретаря судового засідання Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прокофєва О.Ю., Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про стягнення неустойки, визнання договору іпотеки недійсним та відшкодування збитків, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прокофєва О.Ю., Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про стягнення неустойки, визнання договору іпотеки недійсним та відшкодування збитків, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у лютому 2008 року позивач надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 400 000 грн. на сімейні потреби, про що складено боргову розписку, відповідно до якої у разі не виконання грошового зобов`язання перед позивачем ОСОБА_2 зобов`язався передати право власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Наприкінці 2017 року, між позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який вони зобов`язалися нотаріально посвідчити 20 січня 2018 року у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В.М. На виконання умов попереднього договору купівлі-продажу Позивачем було передано Відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. До приватного нотаріуса ДМНО Верби В.М. були подані документи і останній відкрив заявки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . В узгоджений час позивач з`явився до офісу приватного нотаріуса, однак ОСОБА_2 не з`явився. Приватним нотаріусом ДМНО Вербою В.М. було відмовлено в посвідченні договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 16.01.2018 року за №127/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора приватного нотаріуса ДМНО Верби В.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців. Враховуючи, що заявки на реєстрацію майна відкрито приватним нотаріусом Вербою В.М., а тому звернутися до іншого нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства позивач не міг, а тому він звернувся до суду із вимогою про зобов`язання нотаріуса здійснити реєстрацію права власності. Як стало згодом відомо позивачу, отримавши грошові кошти від нього, ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , вирішили уникнути зобов`язання перед Позивачем шляхом укладання кредитного договору та іпотечного договору з Банком не зазначивши, що вже існують боргові зобов`язанням перед Позивачем та квартира, яка стала предметом іпотеки, вже була предметом забезпечення зобов`язання ОСОБА_2 перед Позивачем ОСОБА_1 . Існування договору іпотеки та наявність інформації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна призводить до позбавлення позивача на відновлення його порушеного права та оформлення права власності на спірну квартиру відповідно до боргової розписки від 01.02.2008 року. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнень, просив суд: - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн; - визнати недійсним договір іпотеки №814096/ФЛ, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_3 , та посвідчений 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300. - припинити заборону на нерухоме майно та іпотеку щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки №814096/ФЛ, посвідченого 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №130. Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прокофєва О.Ю., Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про стягнення неустойки, визнання договору іпотеки недійсним та відшкодування збитків, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки №814096/ФЛ, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_3 , та посвідчений 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300. Припинено заборону на нерухоме майно та іпотеку щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки №814096/ФЛ, посвідченого 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити. Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено розписку на суму 400000 гривень, з кінцевим строком повернення до 01.01.2018 року. Також сторони домовились, що у випадку неможливості повернення відповідачем суми боргу, останній передає у власність позивача належне йому майно, а саме квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , про що сторони уклали договір в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Разом з тим про укладання даної боргової розписки була повідомлена ОСОБА_3 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 уклала кредитний договір з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» №814096/ФЛ в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки №814096/ФЛ, посвідчений 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300. Предметом даного договору іпотеки є квартира АДРЕСА_3 . У строк, визначений борговою розпискою, відповідач-1 грошові кошти не повернув, що зобов`язує відповідачів передати квартиру АДРЕСА_3 у власність позивача в рахунок погашення заборгованості. Натомість, для уникнення зобов`язання перед позивачем, відповідач-2 уклала кредитний договір №814096/ФЛ виконання якого було забезпечено укладеним іпотечним договором предметом якого стала вищезазначена квартира. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з пріоритету прав та вимог ОСОБА_1 на передане в іпотеку спірне майно, оскільки позивач набув майнові права на квартиру АДРЕСА_3 до укладання іпотечного договору, а тому відповідачі не вправі були вчиняти дій спрямованих на настання правових наслідків для інших осіб. Договір іпотеки є незаконним та безпосередньо зачіпає майнові права позивача, оскільки вищезазначена квартира повинна бути передана позивачу на підставі боргової розписки укладеної 01 лютого 2008 року. Проте, суд першої інстанції дійшов до таких висновків з порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Стаття 274 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) містить перелік справ, що розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції призначив її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. У справі, що переглядається, предметом позову є немайнова вимога визнання договору іпотеки недійсним та зобов`язання вчинити певні дії. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа може бути розглянута без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Вказане позбавило учасників справи мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи за правилами, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Це, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими ст. 43 ЦПК України процесуальними правами. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, з матеріалів справи вбачається що позивач звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного натаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В.М., (в первинній редакції) та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн; зобов`язати приватного натаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вербу В.М., посвідчити договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та завершити реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в уточненій позовній заяві позивач звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прокофєва О.Ю., Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн; визнати недійсним договір іпотеки №814096/ФЛ, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_3 , та посвідчений 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300; припинити заборону на нерухоме майно та іпотеку щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки №814096/ФЛ, посвідченого 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №130. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 922/404/19 та зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви Однак, суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та розглянув справу з порушенням процесуальних норм права. Крім того, колегія суддів зазначає, що суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38). Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України). Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України. Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Так позивачем заявлені вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки №814096/ФЛ, укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_3 , та посвідчений 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300; припинення заборони на нерухоме майно та іпотеку щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки №814096/ФЛ, посвідченого 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю. за реєстровим №1300. Отже, вирішення позову у даній справі безпосередньо стосується прав, законних інтересів первісного Іпотекодержателя, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», який був залучений до участі у даній справі в якості третьої особи, а не як відповідач (співвідповідач). Суд першої інстанції розглянув справу без участі останнього, як належного відповідача (співвідповідача) у справі. У свою чергу, апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі інших осіб як відповідачів (співвідповідачів) чи заміни неналежного відповідача, колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості вирішувати питання про їх права та обов`язки шляхом ухвалення нового рішення. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39). Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 642/6181/16-ц). Разом з тим, зазначені обставини не перешкоджають позивачу звернутися до суду з позовом до належних відповідачів відповідно до вимог процесуального закону. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до приписів ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з позивача на користь апелянта судовий збір у розмірі 2114,40 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прокофєва О.Ю., Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про стягнення неустойки, визнання договору іпотеки недійсним та відшкодування збитків, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір у розмірі 2 114,40 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: