Постанова 4824 № 369/716/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 червня 2022 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 369/716/21 Номер провадження 22-ц/824/5177/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Ковальчук Л.М., у справі за скаргою ОСОБА_2 , стягувач - ОСОБА_3 , суб`єкт оскарження - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із скаргою у якій, просила визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у вимозі до ОСОБА_2 сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 50347461 з виконання виконавчого листа № 369/3401/15-ц від 26 лютого 2016 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області; визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження № 50347461; скасувати арешт та заборону відчуження з всього майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного на підставі постанови від 02 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № 50347461; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 21155929 про арешт майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 50347461. Зазначена скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50347461 з виконання виконавчого листа № 369/3401/15-ц від 26 лютого 2016 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області. Постановою державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 02 березня 2016 року (ВП № 50347461) накладено арешт на майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження. Постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 29 червня 2017 року (ВП № 50347461) повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. В свою чергу, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, матеріали виконавчого провадження не містять, та така постанова не була отримана боржником, а відтак, підстави для його сплати, відсутні. Листом від 15 грудня 2020 року № 50347461/5 орган виконавчої служби повідомив боржнику про те, що арешт з її майна може бути знято виключно у випадку сплати нею виконавчого збору в сумі 772 501 грн. 31 коп. та витрат пов`язаних з вчиненням державним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 50347461. ОСОБА_2 зазначає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, на виконання якого видано виконавчий лист № 369/3401/15-ц, було виконано нею поза межами виконавчого провадження. У стягувача відсутні претензії до боржника, що підтверджується, зокрема, угодою від 24 липня 2017 року укладеною між сторонами. Крім того, строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, закінчився 29 червня 2020 року. Таким чином, у органу виконавчої служби відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а його дії щодо не зняття арешту з майна боржника, є неправомірними. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року (т. ІІ а.с. 27-35) скаргу ОСОБА_2 , задоволено частково, визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягають у вимозі до ОСОБА_2 сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 50347461 від 02.03.2016.У решті вимог, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду в частині відмови у задоволенні вимог, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права у зазначеній частині, просила ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог скарги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені вимоги, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 02 березня 2016 року державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишним А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50347461 з примусового виконання виконавчого листа № 369/3401/15-ц від 26 лютого 2016 року виданого 26 лютого 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, та постанову про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження. Постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 29 червня 2017 року (ВП № 50347461) повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, закінчився 29 червня 2020 року. Постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилася. Так, з метою зняття арешту накладеного на майно боржника, остання звернулася до відділу державної виконавчої служби із відповідною заявою, у задоволенні якої, останній було відмовлено. Підставою для відмови стала несплата боржником виконавчого збору. Разом з тим, суд першої інстанції погодився з позицією скаржника про те, що у відділу виконавчої служби відсутні підстави вимагати у боржника сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, з огляду на те, що останнім не виносилася постанова про стягнення виконавчого збору. Таким чином, на думку скаржника, у відділу державної виконавчої служби відсутні підстави зберігати накладений на її майно арешт. Крім того, наявність арешту майна за завершеним виконавчим провадженням та відсутності будь-якого відкритого виконавчого провадження, порушує мету застосування зазначеної процедури. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Нікітіна Т.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Суб`єкт оскарження до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу. Стягувач до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року в частині визнання неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягають у вимозі до ОСОБА_2 сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 50347461 від 02.03.2016, сторонами не оскаржується, а відтак, не переглядається судом апеляційної інстанції. Відмовляючи у задоволенні вимог скарги щодо визнання неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень щодо зняття арешту з майна боржника; скасування арешту та заборони відчуження з всього майна боржника; виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов`язок державного виконавця скасувати арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документу стягувачу.Доказів виконання рішення суду скаржником (боржником) не було надано суду, так само і не було оскаржено постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, що виконавець повинен був не повернути виконавчий документ стягувачу, а закінчити виконавче провадження та разом із цим скасувати арешт, накладений на майно боржника. Вимоги ОСОБА_2 про скасування арешту та заборони відчуження, накладених на її майно, а також про виключення з Державного реєстру запису про обтяження стосуються спору про право та не можуть вирішуватись в рамках оскарження дій, бездіяльності та рішень державного виконавця, в тому числі й через те, що ч. 2 ст. 451 ЦПК України не визначено повноважень суду на скасування арешту та заборон відчуження, накладених на майно, а також на виключення з Державного реєстру записів про обтяження нерухомого майна. Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50347461 з виконання виконавчого листа № 369/3401/15-ц від 26 лютого 2016 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором № 65-06ф від 22 травня 2006 року заборгованість по кредиту у розмірі 260 411,12 доларів США, що еквівалентно 6 102 830 грн. 69 коп., заборгованість за процентами в розмірі 50 111,99 доларів США, що еквівалентно 1 174392 грн. 98 коп., нараховану пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 671 грн. 41 коп., нараховану пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 21 228 грн. 23 коп., 3 % річних в розмірі 3 053 грн. 16 коп., штрафні санкції в розмірі 421 836 грн. 64 коп., а всього 7 725 013 грн. 11 коп. (т. І а.с. 05). Постановою державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 02 березня 2016 року (ВП № 50347461) накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (т. І а.с. 06). 22 березня 2017 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» укладено договір № 147 про відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором № 65-06ф від 22 травня 2006 року укладеного між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , та додаткові угоди та додатки до нього, що є невід`ємною його частиною, за наявності таких, та за іпотечним договором укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Краковецькою А.М. 14 червня 2006 року за реєстровим № 4461, та додаткові угоди і додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких (т. І а.с. 172-177). 22 березня 2017 року між ТОВ «Універсальна факторингова компанія» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги № 22-03/17-85, зокрема, за кредитним договором № 65-06ф від 22 травня 2006 року укладеного між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , та додаткові угоди та додатки до нього, та за іпотечним договором укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Краковецькою А.М. 14 червня 2006 року за реєстровим № 4461 (т. І а.с. 178-185). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року у справі № 369/3401/15-ц, замінено стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_3 , як правонаступника у виконавчому провадженні № 50347461. Постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 29 червня 2017 року (ВП № 50347461) виконавчий лист № 369/3401/15-ц виданий 26 лютого 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, повернуто стягувачу (т. І а.с. 07). 24 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду про порядок виконання рішення суду, відповідно до якої, сторони дійшли згоди про порядок виконання рішення суду шляхом передачі боржником права власності стягувачу на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого, заборгованість в сумі 7 725 013 грн. 11 коп. є погашеною. На момент підписання угоди, право власності на нерухоме майно передано боржником стягувачу в повному обсязі. Внаслідок погашення заборгованості за рішенням суду в порядку та на умовах визначених у цій угоді, в повному обсязі, стягував передав боржнику оригінал виконавчого листа № 369/3401/15-ц. Сторони визнають, що жодних майнових та немайнових претензій внаслідок підписання угоди одна до одної не мають (т. І а.с. 09). 09 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернулася до ВПВР УЗПВР у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України (м. Київ) із заявою про зняття арешту та заборони відчуження з всього майна, яке їй належить, та про виключення відомостей про арешт майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників (т. І а.с. 12). Листом від 15 грудня 2020 року № 50347461/5 ВПВР УЗПВР у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України (м. Київ)повідомив ОСОБА_2 про те, що підстави для зняття арешту з майна боржника визначені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні. Зазначено, що арешт з усього майна боржника може бути знятий відділом виключно у випадку сплати боржником виконавчого збору в сумі 772 501 грн. 31 коп. та витрат пов`язаних з вчиненням державним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 50347461 (т. І а.с. 13). Зазначений лист було отримано боржником 26 грудня 2020 року (т. І а.с. 14, 15). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини другою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно із положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на день відкриття виконавчого провадження) за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на день відкриття виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення вищевказаної постанови) виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. З аналізу наведених норм права вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19). Згідно частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Пишного А.В. від 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50347461 з виконання виконавчого листа № 369/3401/15-ц від 26 лютого 2016 року, виданого судом на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором. Того ж дня, державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника. Постановою старшого державного виконавця від 29 червня 2017 року вищевказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2017 року у справі № 369/3401/15-ц, замінено стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_3 , як правонаступника у виконавчому провадженні № 50347461. 24 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду про порядок виконання рішення суду з якої вбачається, що сторони дійшли згоди про порядок виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року шляхом передачі боржником права власності стягувачу на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого, заборгованість в сумі 7 725 013 грн. 11 коп. є погашеною. На момент підписання угоди, право власності на нерухоме майно передано боржником стягувачу в повному обсязі. Сторони визнали, що жодних майнових та немайнових претензій внаслідок підписання угоди одна до одної не мають. За відомостями з АСВП, виконавчі провадження з виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року у справі № 369/3401/15-ц боржником за якими б була ОСОБА_2 , відсутні. Отже, враховуючи відсутність виконавчих проваджень щодо виконання виконавчого листа № 369/3401/15-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області на виконання рішення суду від 30 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість по кредиту у розмірі 260 411,12 доларів США, що еквівалентно 6 102 830 грн. 69 коп., заборгованість за процентами в розмірі 50 111,99 доларів США, що еквівалентно 1 174392 грн. 98 коп., нараховану пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 671 грн. 41 коп., нараховану пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 21 228 грн. 23 коп., 3 % річних в розмірі 3 053 грн. 16 коп., штрафні санкції в розмірі 421 836 грн. 64 коп., а всього 7 725 013 грн. 11 коп., а також, що борг погашено у добровільному порядку за погодженням із стягувачем, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування арешту з майна ОСОБА_2 , накладеного для забезпечення виконання саме цього виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність. Крім того, слід зазначити, що підставою для відмови державного виконавця у знятті арешту з майна ОСОБА_2 стала несплата останньою виконавчого збору в сумі 772 501 грн. 31 коп. та витрат пов`язаних з вчиненням державним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 50347461. Проте, згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день відкриття виконавчого провадження) встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 50347461, які не містять постанов про стягнення з боржника (скаржника) виконавчого збору та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчих дій в межах цього виконавчого провадження (т. І а.с. 69-213), у зв`язку з чим, вимоги щодо їх сплати та відмова на цій підставі у скасуванні арешту з майна ОСОБА_2 накладеного в рамках зазначеного виконавчого провадження, є неправомірними. Таким чином, незняття Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи, за наявності доказів на підтвердження відсутності у боржника невиконаного провадження та відсутності у неї обов`язку щодо сплати виконавчого збору та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчих дійу виконавчому провадженні № 50347461, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушує майнові права боржника. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_2 та в частині скасування арешту та заборони відчуження з її майна. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги в частині виключення з реєстру запису про обтяження про арешт майна, що належить ОСОБА_2 , оскільки рішення суду про скасування арешту та заборони відчуження з майна, є підставою для виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження про арешт майна. Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів виконання рішення суду, є помилковим та спростовується наявною в матеріалах справи угодою про порядок виконання рішення суду від 24 липня 2017 року укладеною між стягувачем ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_2 . Висновок суду першої інстанції про те, що скаржник не був позбавлений можливості оскаржити постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, що виконавець повинен був не повернути виконавчий документ стягувачу, а закінчити виконавче провадження та разом із цим скасувати арешт, накладений на майно боржника, є помилковим, оскільки вказана постанова була винесена державним виконавцем 29 червня 2017 року, а угоду про порядок виконання рішення суду між боржником та стягувачем було укладено 24 липня 2017 року. Тобто, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року було виконано після повернення виконавчого листа, виданого судом на виконання зазначеного рішення, стягувачу. Висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_2 про скасування арешту та заборони відчуження, накладених на її майно, а також про виключення з Державного реєстру запису про обтяження стосуються спору про право, є помилковим, оскільки в даному випадку за змістом поданої ОСОБА_2 скарги щодо визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії вбачається відсутність спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява позивача про скасування арешту майна повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 рокув частині відмови у визнанні неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна, скасування арешту та заборону відчуження з майна, виключення запису про обтяження - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, наступного змісту. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження № 50347461. Скасувати арешт та заборону відчуження з всього майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного на підставі постанови від 02 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № 50347461. У задоволенні вимоги щодо виключення запису про обтяження, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 22 червня 2022року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура