Постанова 4824 № 357/9922/13-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2024 року місто Київ. Справа №357/9922/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/16754/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року (постановлену у складі судді Ярмоли О. Я., повний текст ухвали складено 2 вересня 2024 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Суб`єкт оскарження: Начальник Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Юрченко Світлана Юзефівна про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ 29.07.2024 на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо не зняття обтяження з усього нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 17.04.2015р. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, зобов`язати посадових осіб відділу ДВС зняти обтяження (реєстраційний номер обтяження 9723053). Скарга мотивована тим, що з відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, скаржником було встановлено наявність запису про обтяження № 9723053 (спеціальний розділ) - арешт нерухомого майна, зареєстрованого 19.05.2015 на підставі постанови № НОМЕР_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 17.04.2015. В подальшому було встановлено, що вказану постанову було винесено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, відкритого на підставі виконавчого листа № 2/357/78/14, виданого 03.03.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. В подальшому, 30.08.2016 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Однак, після цього виконавче провадження було відкрито повторно за номером НОМЕР_2 з виконання виконавчого документу № 2/357/78/14. Згідно відомостей АСВП 04.10.2016 ВП № НОМЕР_2 закінчено, з підстав добровільного погашення боргу за виконавчим документом, прийнято рішення про припинення чинності арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. 13.06.2024 року представником ОСОБА_1 на адресу Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) було направлено адвокатський запит з проханням скасувати арешт нерухомого майна, зареєстрований 19.05.2015 на підставі постанови № НОМЕР_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки боржником фактично виконано в повному обсязі рішення суду, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.10.2016. Проте, 27.06.2024 року начальником Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Юрченко С.Ю., розглянуто адвокатський запит і надано відповідь за вих. № 130696 від 24.06.2024, яким фактично відмовлено у скасуванні арешту й зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.10.2016 не містить інформацію про вилучення обтяження № 9723053 з Державного реєстру речових прав. Скаржник не погоджується із такою відмовою, вважає бездіяльність ДВС неправомірною, вказує, що з моменту закінчення виконавчого провадження минуло близько 8 років, матеріали ВП знищені за закінченням терміну зберігання, подальше накладення арешту на майно ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у його право на володіння своїм майном, обмежує та позбавляє його можливості вільно користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття обтяження з усього нерухомого майна, яке було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , виданої 17.04.2015 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, реєстраційний номер обтяження 9723053, зареєстрованого 19.05.2015 року 18:27:48. Зобов`язано посадових осіб Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти обтяження, накладене постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , виданої 17.04.2015 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, реєстраційний номер обтяження 9723053, зареєстрованого 19.05.2015 року 18:27:48, вид обтяження : арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження : все нерухоме майно; особа, майно якої обтяжується : ОСОБА_1 . Стягнуто з Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. Не погоджуючись з такою ухвалою, начальник Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Юрченко С. 12 вересня 2024 року направила засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким залишити скаргу без задоволення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, яке було завершено на підставі заяви стягувача, боржник має невиконанні зобов`язання щодо сплати виконавчого збору. Постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.10.2016 року не містить інформацію про вилучення обтяження № 9723053 з Державного реєстру речових прав. Вказує, що у результаті прийнятої Ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2024 по справі 357/9922/13-ц було проведено комплексну поглиблену перевірку виконавчих провадження НОМЕР_3. 12.09.2024 року винесено Постанову про результати перевірки виконавчого провадження начальником Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Юрченко С.Ю. в межах компетенції, в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено перевірку законності виконавчого провадження за реєстраційним номером № ВП НОМЕР_4 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № НОМЕР_3 від 30.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 80194,72 грн на користь держави. Постановою прийнято до виконання виконавче провадження за реєстраційним номером № ВП НОМЕР_4 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № НОМЕР_3 від 30.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 80194,72 грн на користь держави. Вважає, що твердження Позивача з приводу протиправності дій (бездіяльності)/прийнятого рішення Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є безпідставними. Ухвалою Київського апеляційного судувід 7 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. 21 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Вказує, що як на момент звернення скаржником до суду першої інстанції так і на момент постановлення ухвали судом першої інстанції в Автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 не було жодного відкритого виконавчого провадження. Звертає увагу, що в даному випадку скаржником оскаржується не рішення суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність Відділу щодо не скасування арешту провадження по якому відсутнє тривалий час, оскарження якої регулюється нормами ЦПК України та ЗУ "Про виконавче провадження". Вказує, що Відділом постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4 здійснена вже після розгляду скарги та постановлення ухвали суду першої інстанції, що достеменно вбачається із матеріалів апеляційної скарги. Також, постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження жодним чином не говорить про те, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, в рамках якого було накладено оскаржуваний арешт (обтяження № 9723053), існують будь-які невиконані зобов`язання перед стягувачем, в інтересах якого й було накладено оскаржуваний арешт. Ця постанова про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 12.09.2024р. не має жодного відношення до заявленого предмету спору в межах скарги. У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 29 жовтня 2024 року подав клопотання про розгляд справи без участі представника відділу. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 28 жовтня 2024 року подала заяву про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам ухвала суду відповідає. Судом встановлено, що 17.04.2015р. державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Лінецькою О.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, з примусового виконання виконавчого листа № 2/357/78/14, виданого 03.03.2015р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно 801 947,21 грн на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» (т.2, а.с. 125). Також, 17.04.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т.2, а.с. 126). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на усе нерухоме майно належне ОСОБА_1 , 19.05.2015 накладено арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданої 17.04.2015, видавник: державний виконавець Лінецька О.В., номер запису про обтяження: 9723053 (т.2, а.с.123-124). 30.08.2016 державним виконавцем Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Такуєвим О.В., в межах ВП № НОМЕР_3, постановлено: 1) повернути виконавчий документ стягувачеві, згідно заяви стягувача від 26.08.2016; 2) постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вивести в окреме виконавче провадження (т. 2, а.с. 127). Судом встановлено, що виконавчий лист № 2/357/78/14 був пред`явлений до виконання повторно та 03.10.2016 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. А наступного дня, 04.10.2016р. виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено, на підставі заяви ТОВ «ОТП Факторинг України» про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із добровільним погашенням боргу (т. 2, а.с. 131). Вказана постанова містить вказівку про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Встановлено, що 13.06.2024р. представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Череда Т.М. направила до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) адвокатський запит, в якому просила скасувати арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 9723053 (т.2, а.с. 134-135). З відповіді начальника відділу Юрченко С.Ю. від 24.06.2024 за вих.№ 130696 вбачається, що в межах ВП № НОМЕР_3, яке було завершено на підставі заяви стягувача, боржник має невиконані зобов`язання щодо сплати виконавчого збору, а постанова про закінчення ВП № НОМЕР_2 від 04.10.2016р. не містить інформацію про вилучення обтяження № 9723053 (т. 2, а.с. 136). За вищенаведених обставин суд встановив порушення прав заявника відмовою скасувати арешт на майно боржника накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Подання скарги на дії виконавця має бути направлене на відновлення порушених прав скаржника-сторони виконавчого провадження, тому, задовольняючи скаргу, суд одночасно має зобов`язати виконавця усунути допущені порушення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. На час вчинення виконавчих дій діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року. В силу положень ст. 38 вказаного Закону (в редакції на час вчинення виконавчої дії) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в межах ВП № НОМЕР_3 був накладений арешт на усе майно ОСОБА_1 , винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 80 194,72 грн., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 100,00 грн. В межах вказаного ВП 30.08.2016 державним виконавцем Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Такуєвим О.В. постановлено: 1) повернути виконавчий документ стягувачеві; 2) постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вивести в окреме виконавче провадження. Доказів про здійснення державним виконавцем дій спрямованих на стягнення виконавчого збору, виведення в окреме провадження виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору до районного суду не надано. Та обставина, що Відділом була проведена перевірка матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4 та ухвалена постанова вже після розгляду скарги та постановлення ухвали суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали. При цьому, суду надані докази, що в рамках ВП № НОМЕР_2 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із добровільним погашенням боргу і дана постанова містить вказівку про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення за виконавчим листом № 2/357/78/14, виданого 03.03.2015р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження враховуючи, що виконавчий лист за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 було повернуто , а виконавче провадження № НОМЕР_2 було закрито 7 років тому, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Арешт який заявник просить скасувати, забезпечував виконання виконавчого провадження № НОМЕР_3. Судом достовірно встановлено, що перед стягувачем за таким виконавчим провадженням у заявника боргу немає. Якщо навіть на даний час і є інше окреме виконавче провадження про стягнення виконавчого збору, то виконавець не позбавлений права в такому провадженні вжити інших заходів забезпечення, які мають бути співмірними з тим розміром виконавчого збору, який залишився не погашеним. Суд також констатує, що виконавче провадження № НОМЕР_3 не було виконано внаслідок дій виконавця, виконавчий лист було повернуто за заявою стягувча, а тому стягнення виконавчого збору та інших витрат за дії, які не призвели до виконання рішення суду в такому виконавчому провадженні не гуртується на Законі. Як вище зазначено і було встановлено судом, що рішення було виконано в іншому виконавчому провадженні добровільно і було постановлено припинити чинність арешту на майно боржника. Таким чином, ОСОБА_1 , як власнику, створюються перешкоди у вільному розпорядженні майном та грошовими коштами, порушується його право приватної власності, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію, щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для її скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При подачі відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Витрати на надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена, чи тільки має бути сплачена відповідною стороною. Такий правовий висновок міститься у пункті 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №906/513/18, а також в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15, від 03 жовтня 2019р. у справі №922/445/19. У статті 137 ЦПК України зазначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. До заяви про розгляд без участі скаржника та його представника адвокатом Чередою Т.М. було надано акт наданих послуг від 28 жовтня 2024 року, відповідно до якого клієнту належним чином надані такі послуги: супроводження справи про скасування арешту майна Клієнта, оскарження бездіяльності начальника Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії в суді другої (апеляційної) інстанції, цивільна справа № 357/922/13-ц. Також надано детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги по справі № 357/9922/13-ц в апеляційній інстанції, відповідно до якої клієнту було надано послугу у вигляді вищезазначеного супроводження, що включає в себе правову консультацію, аналіз матеріалів апеляційної скарги, складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, направлення до суду заяви про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника. Крім того в матеріалах справи міститься договір про надання правничої (правової) допомоги від 13.06.2024 року, ордер на надання правничої допомогу серії АІ № 1649612, свідоцтво ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю. Відтак, ОСОБА_1 понесено витрати на правову допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 2 000 грн. Такі витрати є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання такої правової допомоги та підтверджені належними та допустимими доказами. Клопотань про зменшення судових витрат від інших учасників справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Враховуючи зазначене та те, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та співмірним із критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Беручи до уваги вимоги ст. 133-141 ЦПК України, враховуючи залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року - залишити без змін. Стягнути з Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська