Ухвала КАС ВС № 420/14844/21

УХВАЛА 23 червня 2022 року м. Київ справа №420/14844/21 адміністративне провадження № К/990/14270/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі № 420/14844/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій при здійсненні переведення пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при здійсненні переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, щодо встановлення підвищення до пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю війни II групи, учаснику ЛНА на ЧАЕС категорії 1, у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено для інвалідів II групи частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції Закону №2939-ІУ від 05.10.2005), з 31.01.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з урахуванням підвищення у розмірі 350% від мінімальної пенсії для осіб, які втратили працездатність, як інваліду війни II групи з числа офіцерів - учасників у 1986 році ЛНА на ЧАЕС категорії 1, згідно частини 3 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, згідно із Законом №488/95-ВР від 22.12.1995, чинній на дату 26.04.2000 встановлення II групи інвалідності - безстроково), тобто у розмірі 350 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, за період часу з 01 січня 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області видати ОСОБА_1 належно завірені копії перерахунку пенсії по інвалідності з врахуванням підвищення у розмірі 350 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розрахунку суми доплати пенсії з урахуванням здійснених виплат за період часу з 31.01.2020; - допустити негайне виконання рішення суду в частинні стягнення перерахованого розміру пенсії за один місяць; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, враховуючи попередні зухвалі, явно протиправні дії та бездіяльність Відповідача, пов`язані з невиконанням обов`язків і судових рішень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при здійсненні переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, щодо встановлення підвищення до пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю війни II групи, учаснику ЛНА на ЧАЕС категорії 1, у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з урахуванням підвищення у розмірі 350 процентів від мінімальної пенсії за віком, згідно частини третьої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції чинній на 26.04.2000 року), з 17 лютого 2021 року, з урахуванням виплачених сум. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 31 січня 2020 року по 16 лютого 2021 року залишено без розгляду. Відповідач, не погодившись із рішенням суд апеляційної інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року повністю, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року залишити без змін. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Предметом оскарження в даній справі є дії органу Пенсійного фонду України щодо встановлення підвищення пенсії по інвалідності позивачу. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами а - г пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника касаційної скарги на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованим, через те, що такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі № 420/14844/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій при здійсненні переведення пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності та зобов`язання вчинити певні дії. Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя С.Г. Стеценко Суддя Т.Г. Стрелець