Постанова КАС ВС № 580/1797/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Київ справа №580/1797/20 адміністративне провадження № К/9901/1649/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бучик А.Ю., суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 (судді Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 (колегія суддів: Епель О.В., Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі №580/1797/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці; - скасування рішення відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області від 05.03.2020 № 13 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої ТУ ДСА в Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20 про розмір суддівської винагороди судді місцевого суду; - зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату довічного грошового утримання згідно з довідкою, виданою ТУ ДСА в Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20 про розмір суддівської винагороди судді місцевого суду та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, починаючи з 01.01.2020 у розмірі 90 % та виплатити з урахуванням різниці, що виплачена за цей період. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20 з 19.02.2020; - скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області від 05.03.2020 № 1742 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 25.02.2020 №04-402/20 з 19.02.2020; - зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання ОСОБА_1 , згідно з довідкою, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20 та рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, починаючи з 19.02.2020, у розмірі 90 % та виплатити з урахуванням різниці, що виплачена за цей період. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо визначення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та у зв`язку із ухваленням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, якими було введено певну диференціацію щодо визначення розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2021 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. У відзиві на касаційну скаргу позивач прости задоволення касаційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні. У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судами встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 11.04.2019 № 1123/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області у відставку у зв`язку з поданням нею відповідної заяви. З 30.09.2019 позивачка отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. З 01.01.2020 розмір довічного грошового утримання позивачки складає 48240,90 грн., що обчислено відповідно до довідки ТУ ДСА України в Черкаській області від 17.01.2020. 27.02.2020 у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20. Зазначену довідку видано позивачці відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, що враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 107202,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн.; доплата за вислугу років - 44142,00 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402) - 0,00 грн. Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 13 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.03.2020 № 1742 позивачці відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 27.02.2020. Відмова обгрунтована тим, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки на підставі довідки від 25.02.2020 № 04-402/20, позаяк станом на 01.01.2020 чинними залишались положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якими введено певну диференціацію про визначення розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання. Позивач, вважаючи своє право на перерахунок довічного грошового утримання судді порушеним, звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також з того, що з 19.02.2020 - наступного дня з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402. Разом з тим, суди зазначили, що позивачка має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 25.02.2020 № 04-402/20, виданої ТУ ДСА України в Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, установлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 та в розмірі 90% суддівської винагороди. При цьому, суди послались на правові висновки Верховного Суду, викладені в судових рішеннях у справах №№ 638/12586/16-а, 200/3958/19-а та у зразковій справі № 620/1116/20. Дослідивши в межах касаційної скарги спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке. За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ). Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI . Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а, від 23.12.2020 у справі №240/8156/19, робив правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, а тому саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. В подальшому такий висновок застосовувався Верховним Судом під час вирішення аналогічних спорів у постановах від 30.09.2021 у справі №580/2323/20, від 18.11.2021 у справі №340/4458/20, від 24.12.2021 у справі №260/4377/20. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма неконституційною не визнавалась. Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20. Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Верховний Суд у рішенні від 16 червня 2020 року по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII. Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, а тому відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI). Разом з цим колегія суддів звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій припустились помилки при визначенні предмета та підстав позову у цій справі, що у свою чергу вплинуло на визначення предмета доказування, а відповідно на висновки щодо способів захисту порушеного права позивача. Так, звертаючись до суду ОСОБА_1 , зокрема, просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок йому щомісячного довічного грошового утримання виходячи з конкретних відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, такі позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки відповідачем взагалі не здійснено зазначений вище перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Отже, предметом даного позову є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки, виходячи із розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні позовних вимог стосовно відсотків щомісячного довічного утримання судді у відставці суди попередніх інстанцій повинні були відмовити, як передчасних. Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про здійснення перерахунку в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання ОСОБА_1 , згідно з довідкою, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 25.02.2020 № 04-402/20 та рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, починаючи з 19.02.2020, у розмірі 90 % та виплатити з урахуванням різниці, що виплачена за цей період. Ухвалити в цій частині нове рішення. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки №04-402/20 від 25.02.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум у відповідності до Закону № 1402-VIII. В решті судові рішення залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А.Ю. Бучик Судді Л.Л. Мороз Т.Г. Стрелець