Постанова 4855 № 580/11255/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11255/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тимошенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в збільшеному розмірі; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, застосувавши для її розрахунку розмір грошового забезпечення позивача за грудень 2018 року (місяць, що передував звільненню), з урахуванням індексації грошового забезпечення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення та носить одноразовий характер, а тому положення частини 2 статті 233 КЗпП України щодо права звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. При цьому, враховуючи те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, суд зазначив, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України, а тому повернув позовну заяву позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення та не поширення на спірні правовідносини положень частини 2 статті 233 КЗпП України. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України). Водночас частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини 2 статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. Отже, в аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому при обрахунку строку звернення до суду застосуванню у цій справі підлягають положення частини 2 статті 233 КЗпП. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у даних спірних правовідносинах вимоги позивача не обмежені будь-яким строком у відповідності до частини 2 статті 233 КЗпП України. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 07 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21. Посилання ж суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі №560/4006/19 є безпідставним, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними. Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко