Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/19167/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19167/21 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 17.02.2021 № Ф-63828-13 У щодо стягнення боргу в розмірі 7435,12 грн. В обґрунтування позову зазначалось, що позивач має свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, проте протягом усього строку його перебування на обліку як платника єдиного внеску позивач перебував у трудових відносинах з Державним підприємством Одеський морський торгівельний порт та Акціонерним товариством Українська залізниця, які сплачують за нього єдиний соціальний внесок, а тому вважає що не повинен сплачувати ЄСВ та відсутність відповідної заборгованості. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що рішення винесене ГУ ДПС в Одеській області є правомірними з огляду на те, що позивач є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю за основним місцем обліку. Також, апелянт зазначає, що єдиний внесок відповідно до вимог статті 9 Закону № 2464 підлягає обов`язковій сплаті за період здійснення підприємницької діяльності незалежно від фінансового стану платника. Враховуючи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємць та при цьому провадить незалежну професійну діяльність, виникає обов`язок стати на облік в контролюючих органах як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі внесення запису про здійснення адвокатської діяльності до Єдиного реєстру адвокатів України. Отже, на думку апелянта, позивач здійснюючи незалежну професійну діяльність та одночасно будучи найманим працівником не звільняється від сплати ЄСВ за себе. У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що якщо особа є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003359 від 18 липня 2018 року. Відповідно до матеріалів справи позивач був взятий на облік 19 липня 2018 року до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, як платник єдиного внеску. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2014 року, позивач був прийнятий 08 листопада 2016 року на роботу до ДП «Одеський морський торговельний порт» та звільнений 02.08.2018 року. З 09 серпня 2018 року по 12 серпня 2019 року, з 14 серпня 2019 по 14 серпня 2020 року, з 19 серпня 2020 року по 20 вересня 2021 року працював в АТ «Укрзалізниця». Згідно з довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (номер облікової картки застрахованої особи 1535090263), протягом липня 2018 року червня 2021 року роботодавці ДП «Одеський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125666) та Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 41149437) щомісячно сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 . Однак, 17 лютого 2021 року ГУ ДПС в Одеській області було винесено податкову вимогу №Ф-63828-13 У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 7435,12 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до абз. 3, 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. За приписами ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, адвокатською діяльністю та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, особи які проводять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому ж випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 р. у справі 160/3114/19 Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був прийнятий 08 листопада 2016 року на роботу до ДП «Одеський морський торговельний порт» та звільнений 02.08.2018 року. З 09 серпня 2018 року по 12 серпня 2019 року, з 14 серпня 2019 по 14 серпня 2020 року, з 19 серпня 2020 року по 20 вересня 2021 року працював в АТ «Укрзалізниця». Отже, саме на вищезазначені підприємства як страхувальника-роботодавця у спірний період були покладені обов`язки щодо сплати єдиного внеску з заробітної плати позивачки. Згідно довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (номер облікової картки застрахованої особи 1535090263), протягом липня 2018 року червня 2021 року роботодавці ДП «Одеський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125666) та Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 41149437) щомісячно сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 . В свою чергу, апелянтом не надано жодних відомостей, які б свідчити про отримання позивачем доходу від здійснення незалежної професійної діяльності адвокатом, що узгоджується з висновком, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Колегія суддів не приймає доводи апелянта про факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право здійснювати адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. З урахуванням вказаного та ч.6 ст.4 Закону №2464-VI, підстави для формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: К.В. Кравченко