Постанова 4854 № 420/14958/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14958/20 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення 22.03.2021 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Єщенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В: 24.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29755-13 від 06.11.2020 року у розмірі 6293,07 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що самозайняті особи сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід чи ні. Апелянт зазначив, що відповідно до інформаційної системи платників податків ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Подільській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Податковий орган вказував на те, що у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску за 1-3 квартали 2020 року в умі 6293,07 грн. Враховуючи наявність заборгованості податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-29755-13. Апелянт наполягає, що системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також апелянт посилався на те, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить застережень, що особа звільняється від сплати ЄСВ як особа, яка здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність, якщо підприємством, з яким така фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується ЄСВ. Враховуючи зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як застрахована особа відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 19.10.2016 року на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 19.10.2016 року № 51 позивач отримала свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю Серії ОД № 002881, що дає їй право на здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності. З 27.10.2016 року позивач перебуває на обліку в Подільській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокатська діяльність) за видом діяльності по КВЕД 74.11.1 - «Адвокатська діяльність» (код КВЕД 69.10 - «Діяльність у сфері права») за номером 2458, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків. Позивач перебуває на обліку в контролюючих органах, як платник страхових внесків та є платником єдиного соціального внеску. 06.11.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено Вимогу №Ф-29755-13 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 6293,07 грн. Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач оскаржила її до суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску за спірний період: I-3 квартали 2020 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне: Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлено нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є також: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З урахування встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Згідно наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунку сум заборгованості з ЄСВ згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9755-13 від 06.11.2020 року, відповідачем прийнято оскаржувану вимогу у зв`язку з наявність в інтегрованій картці платника податків відомостей про заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 1-3 квартали 2020 року в сумі 6293,07 грн., а саме: за 1 квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн., 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн., 3 квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн. У підтвердження наявності у позивача заборгованості контролюючий орган надав відомості інтегрованої картки платника податків. В ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що згідно даних трудової книжки позивача, остання у період з 11.01.2016 року по теперішній час працює на посаді начальника юридичного відділу ТОВ «Ясні зорі» згідно наказу № 8 від 11.01.2016 року. У підтвердження свого працевлаштування позивачка також надала довідку ТОВ «Ясні Зорі» від 16.12.2020 року № 275 про те, що ОСОБА_1 працює в товаристві з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ясні Зорі» з 11.01.2016 року та займає посаду начальника юридичного відділу. У вказаній довідці також вказані суми нарахованого доходу та сум утриманого податку, в тому числі і єдиного соціального внеску. Доказів отримання позивачем доходу від провадження адвокатської діяльності у спірний період, з якого повинен сплачуватись єдиний внесок, відповідачем до суду не надано. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18). Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В своїй апеляційній скарзі апелянт, в якості правомірності винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки), посилався на те, що те, що позивачем протягом 2017-2019 років сплачувався єдиний внесок як самозайнятою особою. Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта безпідставними, з огляду на те, що сплата позивачем єдиного внеску в інші, ніж спірний період, ніяким чином не свідчить про правомірність та обґрунтованість оспорюваної вимоги. Період 2017-2019 років не є спірним у даній справі, та суд не надає оцінки наявності чи відсутності у позивача обовязку сплачувати єдиний внесок у такий період. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.В. Єщенко