Постанова 4806 № 305/929/21

Справа № 305/929/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20.06.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/458/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2021. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , водій ТОВ «ЕВК» маршрутне перевезення «Рахів Костилівка», визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №263474 від 12.05.2021 та постанови судді від 15.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 12.05.2021 близько 15 год. 05 хв. в м.Рахів по вул.Миру Закарпатської області, як перевізник здійснював регулярні перевезення пасажирів автобусом БАЗ д.н.з. НОМЕР_1 «Рахів Костилівка» ТОВ «ЕВК», не забезпечивши пасажирів засобами індивідуального захисту, а саме: респіраторами або захисними масками, що закривають рот та ніс, під час перевезення, чим порушив вимоги п.п.10 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 за, що передбачена відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає про те, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам. На його думку, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було допущено грубі порушення, які, зокрема, виразились у тому, що йому ставлять у вину порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1236, редакція якого не відповідає суті правопорушення, яке викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду щодо нього. Таким чином, наявна неповнота при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавила суд можливості винести об`єктивне та законне рішення. Вважає, що судом не дотримано також вимоги ст.280 КУпАП щодо з`ясування обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність особи за вчинене правопорушення. -2- Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сойма І.Ю. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, судову кореспонденцію отримували, рухом справи не цікавилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сойми І.Ю., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268, 271 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (справа «Михайлов проти Російської Федерації»). Враховуючи сутність і характер адміністративного правопорушення, суворість можливого стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати право на захист своїх інтересів професійним захисником та право оскаржувати судові рішення. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону. -3- Так, ч.1 ст.44-3 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Диспозиція цієї норми закону має бланкетний характер, оскільки відсилає до нормативних актів, які спрямовані на захист населення від інфекційних хвороб, зокрема запобігають поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2. Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 встановлено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Згідно ст.29Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2», в редакції станом на 06.03.2021 карантин встановлюється на усій території України з 19.12.2020. Відповідно до п.п.10 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої (в редакції станом на дату вчинення правопорушення), на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно. Відповідно до ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18№263474 від 12.05.2021; рапортом поліцейського СРПП Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Савчука І. від 12.05.2021; фотосвітлинами; диском з відеофіксацією правопорушення та іншими матеріалами. Зазначені докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. -4- Посилання ОСОБА_3 на те, що п.п.10 п.2 постанови Кабінету Міністрів України виключений, у зв`язку з чим відсутні підстави для адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП та наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки закриття провадження у справі можливо у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.8 КупАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Станом на день вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, пункт п.п.10 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 був чинним. З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у зв`язку з наявністю достатніх та належних доказів, які в своїй сукупності підтвердили обставини вчиненого адміністративного правопорушення і не перешкоджають апеляційному суду прийняти рішення на підставі наявних матеріалів справи. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів чи виклику свідків, не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП , апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2021 щодо нього,- без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя