Ухвала КАС ВС № 420/3375/21

УХВАЛА 22 червня 2022 року м. Київ справа № 420/3375/21 адміністративне провадження № К/990/13558/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі №420/3375/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року позов задоволено частково: стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у сумі 182149,67 грн за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року; зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у сумі 182149,67 грн за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна судова адміністрація України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 01 червня 2021 року засобами поштового зв`язку, яка надійшла до Суду 02 червня 2022 року. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Так, перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, викладену у постановах Верховного Суду від 25 липня 2017 року №804/3790/17, від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, від 22 червня 2021 року у справі №260/3598/20, від 29 липня 2021 року №340/1727/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 28 липня 2021 у справі №340/1901/20, від 05 серпня 2021 року у справі №12182/20, від 09 вересня 2021 у справі №120/5243/20-а, від 29 вересня 2021 року у справі №160/15370/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 та від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16. Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. Суд зазначає, що формальне посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Проаналізувавши касаційну скаргу, Суд з`ясував, що у ній не зазначено, які саме норми права суди попередніх інстанцій застосували без урахування висновку Верховного Суду, а також відсутнє мотивування подібності правовідносин у цій справі та у перелічених скаржником справах. Це, у свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, оскільки скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі з подібними правовідносинами із цією справою, а також не зазначив норми матеріального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, то Суд констатує, що у касаційній скарзі не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу потрібно повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. У зв`язку з перебуванням судді Губської О.А. (наказ від 14 червня 2022 року №77-кв) у відпустці питання про можливість відкриття касаційного провадження вирішується в перший день після виходу судді з відпустки. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд у х в а л и в: Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі №420/3375/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя О.А. Губська