Постанова 4855 № 640/20416/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20416/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Секретаріату Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України, Начальника управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України Свиридюка Олександра Іларіоновича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України, Начальника управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України Свиридюка О.І., в якому просив, з урахуванням змін: - визнати протиправним рішення начальника Управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України Свиридюка О.І., оформлене листом від 25 серпня 2020 року №41-Є-014267/26, про направлення звернення (заяви) від 21 серпня 2020 року до Міністерства юстиції України, Міністерства освіти і науки України за належністю; - зобов`язати Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечити розгляд по суті звернення (заяви) від 21 серпня 2020 року з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо розгляду по суті звернення (заяви) ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян», зобов`язано Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянути по суті звернення (заяву) ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян». В решті позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, Секретаріат Кабінету Міністрів України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Секретаріат Кабінету Міністрів України не є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень у стосунках з позивачем, а без повторного надходження звернення позивача Секретаріат не може його розглянути з огляду на його фізичну відсутність. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що саме структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України є спеціально уповноваженими на розгляд звернень, які надійшли на адресу Прем`єр-міністра України, а порушені позивачем у зверненні питання належали саме до компетенції Прем`єр-міністра України, крім того у скаржника наявна копія звернення ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року. Інші учасники справи правом подачі відзивів не скористались. В суді першої інстанції позиція начальника управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України Свиридюк О.І. обґрунтовувалась правомірністю дій щодо пересилання заяви позивача за належністю. Позиція Прем`єр-міністра України в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що позивачем не обґрунтовано наявність порушень його прав та інтересів з боку Прем`єр-міністра України. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Позивач просив здійснювати розгляд справи за участю сторін у судовому засіданні. Суд звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин. Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Прем`єр-міністра України із заявою від 21.08.2020, в якій просив: доручити Міністерству юстиції України підготувати і внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект розпорядження про скасування абзаців четвертого і шостого пункту 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 25.07.1996 №245 (а.с.5-6). Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України повідомлено, що лист, який надійшов до Кабінету Міністрів України, надіслано Міністерству юстиції України, Міністерству освіти і науки України 25 серпня 2020 року №41-Є-014267/26 відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді. Вважаючи, що саме Секретаріат Кабінету Міністрів України мав здійснити розгляд звернення позивача, останній звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що безпосередньо на відповідний структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів України, покладається обов`язок з розгляду звернень громадян, адресованих Прем`єр-міністру України. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює, зокрема, Закон України «Про звернення громадян». Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 7 наведеного Закону визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов`язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. З огляду на припис ст. 40 Конституції України цей обов`язок незалежно від того, чи він конкретизується як відповідне повноваження органу державної влади в Основному Законі, чи в інших нормативно-правових актах, має виконуватися в порядку, визначеному законом. За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що особа, яка звернулася із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Відповідно до ст.19 наведеного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відповідно до ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Згідно зі ст.47 наведеного Закону Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 850 затверджено Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, відповідно до п.1 якого Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України. Пунктом 26 наведеного Положення визначено, що Секретаріат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки, штампи і бланки встановленого зразка. Відповідно до пп.32 п.17 цього Положення структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції організовують в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністру України, Першому віце-прем`єр-міністру України, віце-прем`єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство. Таким чином, саме структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України, наділені повноваженнями організовувати розгляд звернень громадян, адресовані Прем`єр-міністру України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року №564 затверджено структуру Секретаріату Кабінету Міністрів України, до якої належить Управління з питань роботи із зверненнями громадян. Судом встановлено, що звернення позивача було обґрунтоване невідповідністю окремих положень підзаконного нормативно-правового акту закону України, а саме п.14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 25.07.1996 №245, статті 46 Закону України «Про вищу освіту», внаслідок чого, керуючись параграфом 84 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, позивач просив Прем`єр-міністра України доручити Міністерству юстиції України підготувати і внести на розгляд Кабінету Міністрів України відповідний проект розпорядження (а.с.5-6). Відповідно до ч.2 параграфу 9 Регламенту Кабінету Міністрів України Прем`єр-міністр, керуючи роботою Кабінету Міністрів, дає доручення, які є обов`язковими для виконання, членам Кабінету Міністрів, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головам місцевих держадміністрацій. У разі коли питання, що потребує вирішення, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, доручення Прем`єр-міністра надається такому міністрові. Доручення Прем`єр-міністра оформляється як офіційний документ організаційно-розпорядчого характеру на спеціальному бланку. Параграфом 84 Регламенту Кабінету Міністрів України передбачено, що Кабінет Міністрів скасовує акти центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині у разі їх невідповідності Конституції і законам України, актам Президента України та актам Кабінету Міністрів шляхом прийняття відповідних розпоряджень. Проект такого розпорядження готує Мін`юст за дорученням Прем`єр-міністра. Таким чином, саме до компетенції Секретаріату Кабінету Міністрів України, в особі відповідного структурного підрозділу (Управління з питань роботи із зверненнями громадян), як юридичної особи публічного права - суб`єкта владних повноважень, належать повноваження щодо розгляду звернення позивача від 21.08.2020, яке адресоване Прем`єр-міністру України та стосується його виключної компетенції. Всупереч викладених вище вимог нормативно-правових актів, Секретаріат Кабінету Міністрів України не здійснив належної організації розгляду звернення позивача, натомість переслав його звернення до Міністерства юстиції України та Міністерства освіти і науки України. Втім, суть порушеного у зверненні питання стосувалась конкретних повноважень саме Прем`єр-міністра України в частині надання доручення Мін`юсту з підготовки проекту розпорядження про скасування абз.4, 6 п.14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів освіти. Отже, Міністерство юстиції України та Міністерство освіти і науки України не є належними суб`єктами розгляду звернення ОСОБА_1 , що свідчить про безпідставність направлення до них цього звернення за належністю. Колегія суддів звертає увагу, що посилання скаржника на відсутність у нього оригіналу звернення позивача жодним чином не спростовує факту порушення порядку його розгляду, а окремі питання виконання судового рішення не можуть мати наслідком скасування правильного по суті рішення суду. Твердження апелянта, що він не є органом державної влади та не є суб`єктом владних повноважень у стосунках з позивачем є безпідставними, оскільки після отримання звернення ОСОБА_1 між сторонами виникли публічні правовідносини, у яких Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснював публічно-владні управлінські функції, на виконання передбачених законодавством владних повноважень щодо організації розгляду такого звернення, що відповідає визначенню суб`єкта владних повноважень, наведеному у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, а спірні правовідносини належать до публічно-правового спору, відповідно до п.2 ч.1 вказаної статті. В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо не доведення відповідачами наявності визначених законодавством підстав для направлення звернення позивача від 21.08.2020 за належністю до Міністерства юстиції України та Міністерства освіти і науки України, що свідчить про наявність з боку Секретаріату Кабінету Міністрів України протиправної бездіяльності, внаслідок чого необхідно зобов`язати його розглянути по суті звернення (заяву) ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року з дотриманням вимог чинного законодавства. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Секретаріату Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 21 червня 2022 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма