Постанова 4850 № 200/9607/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року справа №200/9607/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новодонецької селищної ради на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 р. у справі № 200/9607/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Новодонецька селищна рада, Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду 15.11.2021 надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 200/9607/20-а (а.с. 70-76). Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року клопотання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження у справі 200/9607/20-а - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області на Новодонецьку територіальну громаду Донецької області, ЄДРПОУ 36297522, місце розташування - Донецька область, Краматорський р-н, смт. Новодонецьке, вул. Благовисна, буд. 3 (а.с. 94-96). Новодонецькою селищною радою подано апеляційну скаргу, в якій рада просила скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі № 200/9607/20-а та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження. Вказує, що державний виконавець не звертався ні з заявою, ні з поданням до суду про заміну сторони виконавчого провадження, при цьому боржник не є заінтересованою особою, а є стороною. Апелянт зазначає, що не є правонаступником боржника; судове рішення, яким було зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2, 0 га для ведення особистого селянського господарства на території Степанівської сільської ради Олександрівського району Донецької області за межами населеного пункту. Новодонецька селищна рада вважає, що при прийнятті Донецьким окружним адміністративним судом ухвали від 22 листопада 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 200/9607/20-а було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 14 лютого 2022 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26 серпня 2020 року № 4152-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Степанівської сільської ради Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Степанівської сільської ради Олександрівського району Донецької області за межами населеного пункту. Вирішено питання судових витрат (а.с. 56-58). 27 квітня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі № 200/9607/20-а. Боржником у виконавчих листах зазначено Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області. За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За змістом частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) занотовано: виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Сторонами у виконавчому провадженні згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (абзац перший частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII). Частиною першою статті 379 КАС України визначено: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З наведеного нормативного унормування слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження. За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15). Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані із здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15). Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16. Задовольняючи клопотання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» передбачено передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного Кодексу України. Підпунктом 58 п. 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423, що набув чинності 27.05.2021, доповнено розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України пунктом 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених цим пунктом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив з однієї причини, що, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи втратили значну частину свої повноважень, зокрема, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, то слід замінити сторону у виконавчому провадженні. Слід також врахувати, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області при зверненні до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні про ці обставини державному виконавцю не повідомила, а суду не надало доказів того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася державна реєстрація права комунальної власності за Новодонецькою територіальною громадою Донецької області на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад. Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 250, 252, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 325, 328, 329, 378, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Новодонецької селищної ради Краматорського району Донецької області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 р. - задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 р. у справі № 200/9607/20-а - скасувати. У задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 200/9607/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 червня 2022 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв