Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/30441/21
від 21.06.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/30441/21 Провадження № 22-ц/4820/1040/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/30441/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2022 року (суддя Заворотна О.Л.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У грудні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.07.2008 яка виникла станом на 07.12.2021 у розмірі 15 900,46 грн. В обґрунтування позову зазначалось, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 05.07.2008. Вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та відкрив відповідачу кредитний рахунок з встановленим початковим кредитним лімітом у розмірі 2000 грн, а відповідач в свою чергу зобов`язалася повернути кредитний ліміту відповідно до умов договору, а саме здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок в розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. В порушення норм чинного законодавства та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 07.12.2021 заборгованість склала 15 900,46 грн, з яких: 819,47 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту та 15080,99 грн заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитом, а також судові витрати по справі. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2022 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач підписав заяву на отримання кредиту «Швидка готівка», де у розділі 5 «Банківські послуги» сторони узгодили, що кредитний ліміт складає 2000 грн, при цьому, базова процентна ставка за кредитом становить 2% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, щомісячний платіж 280 грн. Таким чином, істотні умови договору наявні в заяві «Швидка готівка» від 05.07.2008. Отже, відповідач при укладенні кредитного договору була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати процентів. Встановивши, що банк надав відповідачу саме кредит, а відповідачка його не повернула, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Вважає, що банк правомірно зараховував платежі, що вносились на часткове погашення процентів та комісії на виконання умов договору, щодо сплати яких відповідач була ознайомлена належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подавала. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня домовленість сторін про сплату та розмір відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, банк не надав достатніх доказів того, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом, з врахуванням того, що банком здійснювалось погашення непередбачених договором процентів, штрафів, комісії, що призвело до збільшення заборгованості. Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що 05 липня 2008 року з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 підписала заяву про отримання кредиту «Швидка готівка». На підставі якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в сумі 2000 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 23). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 07.12.2021 заборгованість становить 15 900,46 грн, з яких: 819,47 грн заборгованість за тілом кредиту та 15080,99грн. заборгованість за відсотками (а.с. 5-16). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписаний ним. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в анкеті-заяві позичальника або довідці, які безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття ним запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України правильно врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, складових його вартості, зокрема заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. На обґрунтування права вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, надав копію заяви на отримання кредиту «Швидка готівка», яка підписана позичальником, з якої вбачається, що в ній зазначені, зокрема, базова процентна ставка в місяць 2%, щомісячна комісія 3,5%, розмір щомісячних платежів 280 грн. З такими умовами була ознайомлена і погодилася відповідачка. Проте, вказані умови договору, викладені в заяві, безпідставно судом першої інстанції не були взяті до уваги. При цьому, погоджені сторонами умови договору щодо строків повернення кредиту відсутні. Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позові про стягнення відсотків з підстав, що такі не передбачені укладеним між сторонами договором. І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги. Отримання кредитних коштів відповідачем, здійснені відповідачем погашення та наявність заборгованості за кредитом підтверджується випискою по рахунку (а.с. 17 - 20). З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що з врахуванням узгоджених сторонами умов, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.07.2008 в розмірі 15 900,46 грн, з яких: 819,47 грн заборгованість за тілом кредиту та 15080,99грн. заборгованість за відсотками. А тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позову. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову та апеляційної скарги в розмірі 5 675 грн (2270грн+3405грн). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 07.12.2021, у сумі 15 900,46 грн., з яких: 819,47 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту та 15080,99 грн заборгованість за простроченими відсотками, а також 5 675 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 21 червня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай