Постанова 4870 № 926/621/19
від 14.06.2022 ·ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" червня 2022 р. Справа №926/621/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кравчук Н.М. суддів Кордюк Г.Т. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання Гавриляк І.В. розглянувши апеляційні скарги Виконавчого комітету Чернівецької міської ради за вих. №01/02-18/3413 від 28.12.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/18/22 від 04.01.2022) та за вих. №01/02-18/30 від 06.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/194/22 від 12.01.2022) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2021 (суддя О.В. Гончарук, повний текст складено 03.12.2021) та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 (суддя О.В. Гончарук, повний текст складено 20.12.2021) у справі № 926/621/19 за позовом: Приватного підприємства Санітарія (надалі ПП Санітарія), м. Чернівці до відповідача-1: Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, м. Чернівці відповідача-2: Комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №5 (надалі КЖРЕП № 5), м. Чернівці відповідача-3: Комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №14 (надалі КЖРЕП № 14), м. Чернівці про визнання недійсними результатів конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків та скасування рішення за участю учасників справи: від позивача: Поляк П.П. адвокат (ордер серії СЕ №1012548 від 15.02.2022) від відповідача-1: Фуркал С.О. представник від відповідача-2,3: не з`явилися ВСТАНОВИВ: ПП Санітарія звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, КЖРЕП № 5 та КЖРЕП № 14, в якому просить: - визнати недійсними результати конкурсу з призначення КЖРЕП №5 управителем багатоквартирних будинків житлового фонду міста Чернівців за лотом № 2, оформлені протоколом № 24 засідання конкурсної комісії від 22.11.2018; - визнати недійсними результати конкурсу з призначення КЖРЕП №14 управителем багатоквартирних будинків житлового фонду міста Чернівців за лотом № 6, оформлені протоколом № 27 від 07.02.2019; - визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.02.2019 № 71/3 про призначення комунального КЖРЕП №5 управителем багатоквартирних житлових будинків за лотом №
2. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2021 у справі № 926/621/19 позов задоволено частково. Визнано недійсними результати конкурсу з призначення КЖРЕП №14 управителем багатоквартирних будинків житлового фонду міста Чернівців за лотом №6, оформлені протоколом № 24 від 22.11.2018. Визнано недійсними результати конкурсу з призначення КЖРЕП № 5 управителем багатоквартирних будинків житлового фонду міста Чернівців за лотом № 2, оформлені протоколом № 27 засідання конкурсної комісії від 07.02.2019. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.02.2019 № 71/3 про призначення КЖРЕП №5 управителем багатоквартирних житлових будинків за лотом №
2. У задоволенні позову до КЖРЕП №5 та КЖРЕП №14 відмовлено. Стягнуто з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на користь ПП Санітарія 5 763,00 грн судового збору. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд, проаналізувавши правові норми положень Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, Порядку № 150, встановив, що чинним законодавством не передбачено повноважень у виконавчого органу міської ради щодо скасування рішення конкурсної комісії з визначення переможця конкурсу. При цьому, суд звернув увагу на те, що законом визначено лише один варіант оспорювання результатів конкурсу у разі порушення законодавства при його проведеннів судовому порядку. Відтак, скасовуючи протоколи засідання конкурсної комісії та повторно призначаючи конкурси з призначенням управителя багатоквартирного фонду міста Чернівці, суд дійшов висновку, що відповідач №1 вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги чинного законодавства, яке регулює процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку. Оскільки повторний конкурс, за результатами якого переможцями за лотами № 2 і № 6 визначено КЖРЕП № 5 та КЖРЕП № 14, проведено внаслідок прийняття виконавчим комітетом Чернівецької міської ради протиправних рішень, то суд дійшов висновку, що результати цього конкурсу підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.3 ст.28 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Під час розгляду даної справи судом встановлено, що КЖРЕП №5 та КЖРЕП №14 не є належними відповідачами, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову до відповідачів-2,3 слід відмовити. Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 стягнуто з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на користь ПП "Санітарія" 22 467,10 грн витрат на професійну правничу допомогу. При прийняті додаткового рішення, судом було досліджено та оцінено докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, взято до уваги характер спірних правовідносин, значення справи для сторін, категорію складності справи. За результатами чого, суд визнав заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, співрозмірним із предметом спору, та в порядку ст. 129 ГПК України дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з даними судовими рішенням, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради подав апеляційні скарги, в яких зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судові рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак просить їх скасувати. Зокрема, скаржник вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач-1 є суб`єктом владних повноважень, а відтак його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, на думку апелянта, спірне рішення органу місцевого самоврядування є ненормативним актом, що застосовується одноразово, тобто вичерпало свою дію шляхом виконання, а скасування такого акту не призведе до відновлення інтересів та прав позивача. Щодо додаткового рішення суду від 09.12.2021 скаржник, зокрема, зазначає, що позивачем не надано суду акти, на підставі яких здійснювалася оплата наданих юридичних послуг, а платіжні доручення не підтверджують того, що відповідна оплата юридичних послуг здійснювалася саме у зв`язку із розглядом справи № 926/621/19. Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав повністю. Представник ПП «Санітарія» проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/1076/22 від 16.02.2022 та вх№ 01-04/1077/22 від 16.02.2022). Відповідачі-2,3 відзиви на апеляційні скарги не подали, участі уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційні скарги, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.03.2018 № 145/16 у червні-липні 2018 року було проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного житлового фонду м. Чернівців за лотами № 2, № 6 (а.с. 5-7 т.1). Рішенням конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного житлового фонду м. Чернівців, оформленим протоколом засідання комісії № 8 від 15.06.2018, переможцем по лоту № 2 за результатами оцінювання конкурсних пропозицій визначено ПП Санітарія, рішенням цієї комісії від 10.07.2018 (протокол №12) переможцем конкурсу по лоту № 6 ПП визначено також Санітарія (а.с. 15 т.1). Рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 414/16, № 415/16 від 07.08.2018 скасовано протоколи засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців від 15.06.2018 та 10.07.2018 в частині визначення переможця лоту № 2 та лоту № 6 ПП «Санітарія», а рішенням № 416/16 від 07.08.2018 виконавчий комітет повторно призначив конкурси з призначення управителя багатоквартирного житлового фонду м. Чернівців по лотах № 2 і №6 (а.с. 8-12 т.1). Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців від 07.02.2019 № 27 переможцем конкурсу по лоту № 2 оголошено КЖРЕП № 5 (а.с. 22 том І). В подальшому рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.02.2019 № 71/3 за результатами проведеного конкурсу управителем багатоквартирних житлових будинків за лотом № 2 призначено КЖРЕП № 5 (а.с. 19-21 т.1). Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців від 22.11.2018 № 24 переможцем конкурсу по лоту № 6 оголошено КЖРЕП № 14 (а.с. 23 том І). Згідно з інформацією Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 12.03.2019 рішення про призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців по лоту № 6 виконавчим комітетом міської ради не приймалося. Позивач, вважаючи дії Виконавчого комітету Чернівецької міської ради незаконними, звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ч.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. За приписами ч.1 ст. 10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно зі ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ч.5 статті 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до пп. 20 п. а ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (окрім іншого) належать власні (самоврядні) повноваження з призначення у випадках та в порядку, встановлених законом, управителя багатоквартирного будинку. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення п.31 ст.26 Закону). Відповідно до п.1 ст. 59 цього Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з п. 5 ст. 13 Прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. Процедура підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, у якому не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, визначена Порядком проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 №
150. Відповідно до п. 1, п.2 розділу ІІ Порядку № 150 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) організатор конкурсу складає перелік будинків, в яких не створено об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та оголошує щодо них конкурс з призначення управителя. Із складеного переліку організатор конкурсу визначає об`єкти конкурсу. Для проведення конкурсу організатор конкурсу створює конкурсну комісію, склад якої та положення про яку затверджуються організатором конкурсу. Головою конкурсної комісії призначається представник організатора конкурсу. До складу конкурсної комісії за рішенням організатора конкурсу можуть входити представники профільних громадських об`єднань у сфері житлово-комунального господарства та органів самоорганізації населення (за згодою). Згідно з п. 9 розділу IV цього Порядку усі рішення конкурсної комісії приймаються на засіданні у присутності не менш як половини її складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. Рішення конкурсної комісії оформлюється протоколом, який підписується усіма членами комісії, що брали участь у голосуванні. Відповідно до пунктів 5, 6 розділу V Порядку № 150 підписаний протокол засідання конкурсної комісії є підставою для прийняття виконавчим органом місцевої ради протягом п`яти календарних днів з моменту його підписання рішення про призначення управителя. Протягом п`яти календарних днів з дня прийняття виконавчим органом місцевої ради рішення про призначення управителя з переможцем конкурсу укладається договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Як зазначалося вище, протоколами засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців від 15.06.2018 та 10.07.2018 , переможцем по лоту № 2 та лоту № 6 визначено ПП «Санітарія» (а.с.15-16 т.1). Проте, Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради рішення про призначення управителем ПП «Санітаря» прийнято не було. Натомість 07.08.2018 Виконавчий комітет прийняв рішення № 414/16, № 415/16, якими без будь-яких мотивів скасував протоколи засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку по лотах №2 та № 6 та рішенням від 07.08.2018 № 416/16 повторно призначив конкурси з призначення управителя багатоквартирного житлового фонду м. Чернівців по лотах № 2 і № 6 (а.с. 8-12 т.1). Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців від 22.11.2018 № 24 переможцем конкурсу по лоту № 6 оголошено КЖРЕП №
14. Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців від 07.02.2019 № 27 переможцем конкурсу по лоту № 2 оголошено КЖРЕП №
5. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.02.2019 №71/3 за результатами проведеного конкурсу призначено КЖРЕП № 5 управителем багатоквартирних житлових будинків за лотом №
2. Як зазначалося вище, рішення про призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівців по лоту № 6 виконавчим комітетом міської ради не приймалося. З аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Порядку № 150 не вбачається наявності повноважень у виконавчого органу міської ради щодо скасування рішення конкурсної комісії з визначення переможця конкурсу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання законності прийняття рішень Виконавчого комітету від 07.08.2018 № 414/16, № 415/16, № 416/16 було предметом дослідження адміністративним судом у справі №824/605/19-а. За результатами розгляду вказаного спору, постановою Верховного Суду від 13.05.2021 у справі за № 824/605/19-а визнано протиправними та скасовано рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 07.08.2018 № 414/16 і № 415/16 про скасування результатів проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду міста Чернівці по лотах № 2, № 6 та № 416/16 про повторне проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків житлового фонду міста Чернівці по лотах № 2, № 6, як такі, що прийняті всупереч прямим вимогам норм закону, без мотивованого висновку та конкретних підстав прийняття такого рішення. Також Верховним Судом зазначено, що законом визначено лише один варіант оспорювання результатів конкурсу у разі порушення законодавства при його проведенні, а саме визнання результатів конкурсу недійсними у судовому порядку. (а.с. 90-102 том І). Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК України). Отже, Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Порядком №150 не передбачено підстав та порядку оскарження рішення конкурсної комісії. Водночас, на момент проведення відповідачем-1 конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків був чинний Закон «Про житлово-комунальні послуги». Частиною 3 ст.28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення законодавства при проведенні конкурсу або підписанні договору результати конкурсу та/або договору визнаються недійсними в суді. Таким чином, встановивши протиправність дій Виконавчого комітету Чернівецької міської ради під час прийняття рішень № 414/16, № 415/16 та № 416/16 від 07.08.2018, якими самостійно скасовано протоколи засідання конкурсної комісії про обрання переможцем ПП «Санітарія», без судового рішення, та повторно призначивши конкурс з призначення управителя багатоквартирного фонду міста Чернівці, суд апеляційної інстанції вважає, що результати повторного конкурсу з призначення КЖРЕП № 5 та КЖРЕП № 14 управителями багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівці за лотами № 2 та 6, оформлені відповідно протоколами № 24 від 22.11.2018 та протоколом № 27 від 07.02.2019 підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач-1 вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги чинного законодавства, яке регулює процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку. Згідно з ч.10 ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, з огляду на наведене, скасуванню підлягає також рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.02.2019 № 71/3 про призначення КЖРЕП № 5 управителем багатоквартирних житлових будинків за лотом № 2, як таке, що прийняте з порушенням вимог норм чинного законодавства. Слід зазначити, що позивач не позбавлений законом права на оспорювання у порядку господарського судочинства, як результатів оскаржуваних конкурсів, так і рішення органу місцевого самоврядування про призначення управителя, хоч таке рішення і має ознаки ненормативного акта і може вичерпати свою дію після його реалізації. До того ж, матеріали справи не містять будь-яких посилань на укладення на виконання оскаржуваного рішення договорів з комунальними підприємствами відповідачами №№2,3, а тому суд позбавлений можливості резюмувати про більш ефективний для позивача спосіб захисту порушеного права, ніж ним обрано у межах цієї справи. Конституційний Суд України вказав на те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення від 30.01.2003). А відтак доводи скаржника про те, що оспорювані рішення відповідача носять одноразовий характер та вичерпує свою дію внаслідок його виконання, з огляду на що скасування такого акту не породжує наслідків для позивача, оскільки не призводить до захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, є безпідставним та спростовується вищенаведеним. Встановивши порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та вимог законодавства під час проведення спірних конкурсів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Щодо позовних вимог заявлених до відповідачів №2 (КЖРЕП № 5) та №3 (КЖРЕП № 14) суд зазначає наступне. Згідно з статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір. Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Тобто, захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17). Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення. З огляду на правовідносини, які склалися між учасниками справи на момент звернення до суду, враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що КЖРЕП №5, м. Чернівці та КЖРЕП №14, м. Чернівці не є належними відповідачами у даній справі, а відтак у задоволенні позову до відповідачів 2,3 правомірно відмовлено. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021, колегія суддів зазначає таке. Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. 29.11.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу позивачу в розмірі 22 467,10 грн (а.с. 176-178 том І). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України). Судом встановлено, що інтереси ПП «Санітарія» в суді першої інстанції у цій справі представляв адвокат Поляк П.П. від Адвокатського об`єднання «Поляк і Партнери» на підставі договору про надання юридичної (правничої) допомоги №12-к/18 від 29.08.2018, ордеру про надання правової допомоги ЧЦ№35018 від 15.03.2019 та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №348 від 23.02.2009 (а.с.26-28, 184-188 том І). За умовами п. 4.1 договору винагорода за послуги, що надаються АО (далі гонорар), визначається за згодою АО та клієнта в межах 40 (сорока) відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору. Відповідно до п. 4.3 договору підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу на суму 22 467,10 грн адвокатом долучено: - договір про надання юридичної (правничої) допомоги №12-к/18 від 29.08.2018, укладений між ПП «Санітарія» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Поляк і Партнери» (АО) (а.с. 184-188 том І); - звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи №926/621/19 (а.с. а.с. 179 том І); - платіжні доручення №71528 від 04.04.2019 на суму 5650 грн; №71560 від 06.05.2019 на суму 5650 грн; №934 від 19.10.2021 на суму 5650 грн; №965 від 10.11.2021 на суму 5650 грн (а.с. 180-183 том І). Як вбачається зі Звіту (акту) наданих послуг від 29.11.2021 в межах даної справи адвокатом було надано такі послуги: - підготовка позовної заяви (04:00 год); - підготовка клопотання про зупинення провадження (01:00 год); - підготовка і участь в судовому засіданні (01:15 год); - підготовка клопотання про поновлення провадження (01:00 год); - консультація в офісі (01:10 год); - підготовка і участь в судовому засіданні (00:30 год); - підготовка клопотання про відкладення судового засідання (00:30 год); - підготовка і участь в судовому засіданні (00:30 год); - підготовка і участь в судовому засіданні (01:00 год). Згідно з п. 4.4 договору клієнт оплачує гонорар в національній валюті України гривні шляхом перерахування відповідної суми на рахунок АО не пізніше 5-ти днів з моменту отримання звіту (акту надання послуг). Судом встановлено, що, позивачем оплачено на користь адвокатського об`єднання 22 467,10 грн за надану юридичну допомогу, про свідчать вказані платіжні доручення. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу). Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач-1 стверджує, що при розгляді справи судом першої інстанції в судовому засіданні 09.12.2021 присутнім представником було оголошено усно заяву про неспівмірність витрат на правничу допомогу не тільки із складністю виконаної роботи, але і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення позивач зазначає, що розмір судових витрат на правничу допомогу між адвокатським об`єднанням Поляк і партнери» та ПП «Санітарія» відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, витраченого ним часу в розумінні ст. 126 ГПК України. Слід також врахувати тривалість розгляду даної справи майже два роки. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до постанови Верховного Суду в складі об`єднаної палати КГС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обгрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі перелічені у наведених документах послуги були надані представником позивача, представник брав участь у судових засіданнях, знайомився із документами й аналізував законодавство та судову практику, а вартість наданих послуг у розрізі однієї години за послугу (роботу, документ) була погоджена між позивачем та адвокатським об`єднанням у договорі. Враховуючи, що обсяг робіт, який визначений у звіті (акті), по факту був наданий адвокатом, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведений та документально обґрунтований. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційні скарги Виконавчого комітету Чернівецької області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2021 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2021 у справі № 926/621/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційних скарг залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Повний текст складено 15.06.2022. Головуючий суддя Кравчук Н.М. судді Кордюк Г.Т. Плотніцький Б.Д.