Постанова Одеський апеляційний суд № 947/27749/21

Номер провадження: 33/813/315/22 Номер справи місцевого суду: 947/27749/21 Головуючий у першій інстанції Прохоров П.А. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2022 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участю секретаря судових засідань Гасанової Л.Я.кизи, прокурора Щербіни Н.М., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Гусельщикової М.А. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Болградського району, с. Олександрівка, громадянина України, який працює на посаді генерального директора в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» Одеської обласної ради, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, встановив: Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн., на користь держави, а також вирішено питання, щодо судових витрат. Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він перебуваючи на посаді генерального директора КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» Одеської обласної ради, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто суб`єктом, на якого поширюються дії Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до пункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону та суб`єктом відповідно до Примітки до ст. 172-7 КУпАП, та розповсюджуються обов`язки щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених ст. 28 Закону, достовірно знаючи, що приймає рішення щодо підписання наказу №82-К від 29.07.2020 року «Про преміювання», на підставі якого йому особисто буде нарахована премію в розмірі 5000,00 гривень, не повідомив безпосереднього керівника (орган управління майном) - Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим порушив п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, а саме неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Моментом виникнення у генерального директора КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, є момент прийняття рішення про підписання вищезазначеного наказу про преміювання працівників підприємства, в тому числі себе особисто. Згідно листа Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, будь-яких повідомлень від генерального директора КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» ОСОБА_1 щодо виникнення в нього реального конфлікту інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» в період з 01.01.2019 року по теперішній час не надходило. Рішення обґрунтовано тим, що генеральний директор КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни «Одеської обласної ради» ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону та Примітки до ст. 172-7 КУпАП, та на нього поширюється дія цього Закону, а тому зобов`язаний виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначених у ст. 28 вказаного Закону. Не погоджуючись із рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що отримання грошової винагороди у формі зарплати та її складових премії, надбавки, за своєю суттю не може виступати мотивом вказаних вище правопорушень, пов`язаних з корупцію, оскільки «право на зарплату, не нижчу від визначеної законом», законодавчо закріплене у ст. 43 Конституції України, а згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, і її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заробітну плату», структура зарплати складається з основної зарплати (це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткової зарплати (винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці), інших заохочувальних та компенсаційних виплат (це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Таким чином питання оплати праці, належить виключно до трудових правовідносин, а отже не відноситься до сфери приватного інтересу працівника в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Вказує, що зазначені обставини та накази свідчать про те, що в нього не було реального конфлікту інтересів між приватним інтересом та службовими повноваженнями, який би впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення. Просить постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника, прокурора, повторно дослідивши докази, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Частиною 1 статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до ст. 172-7 КУпАП встановлено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Судом встановлено, що генеральний директор КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни «Одеської обласної ради» ОСОБА_1 , виконуючи передбачені Статутом службові повноваження, підписав наказ №82-К від 29.07.2020р. «Про преміювання» в якому нарахував премії працівникам підприємства, в тому числі собі особисто, в розмірі 5000 гривень. При цьому, згідно Листа Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 02.09.2021р. будь яких повідомлень від генерального директора КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни «Одеської обласної ради» ОСОБА_1 щодо виникнення в нього реального конфлікту інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» в період з 01.01.2019 року по теперішній час не надходило. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що генеральний директор КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни «Одеської обласної ради» ОСОБА_1 будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до пункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону та суб`єктом відповідно до Примітки до ст. 172-7 КУпАП, та розповсюджуються обов`язки щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених ст. 28 Закону, достовірно знаючи, що приймає рішення щодо підписання наказу №82-К від 29.07.2020 року «Про преміювання», на підставі якого йому особисто буде нараховано премію в розмірі 5000,00 гривень, не повідомив про наявність в нього реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, чим порушив п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що приймаючи рішення щодо підписання наказу №82-К від 29.07.2020 року «Про преміювання», на підставі якого ОСОБА_1 особисто нарахував собі премію в розмірі 5000,00 гривень, у ОСОБА_1 не було реального конфлікту інтересів між приватним інтересом та службовими повноваженнями, який впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, оскільки такі доводи ґрунтуються на особистому тлумаченні скаржником норм права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він був призначений на посаду і виконував обов`язки Генерального ОКНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни «Одеської обласної ради» з порушенням діючого порядку призначенні на такі посади, апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно наказу «Щодо рішення Одеської обласної Ради про припинення КУ «ООГІВВВ», шляхом її перетворення у КНП «ООГІТВВ» Одеської обласної ради №1-К від 13.11.2019р. ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора КНП «Одеський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни «Одеської обласної ради». Будь яких доказів про визнання незаконним чи нечинним вищезазначеного наказу №1-К від 13.11.2019р. ОСОБА_1 не надано, крім того вирішення питання про призначення останнього на посаду генерального директора з порушенням діючого порядку, не є предметом доказування в даній справі. Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи встановлене, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 293 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов