Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/477/21

21.06.22 22-ц/812/446/22 Провадження № 22-ц/812/446/22 Головуючий суду першої інстанції Далматова Г.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 червня 2022 року м. Миколаїв Справа 486/477/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Лівшенко О.С. за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою некомерційного комунального підприємства «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Далматової Г.А., в залі судового засідання в м. Южноукраїнськ, повний текст якого складено 30 грудня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Некомерційного комунального підприємства «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про поновлення на роботі, скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та зустрічним позовом Некомерційного комунального підприємства «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - НКП «ЮУ МЦПМСД») до ОСОБА_1 про визнання неналежним виконання посадових обов`язків, В С Т А Н О В И В: 26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до НКП «ЮУ МЦПМСД» про скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Доводи позову обґрунтовано тим, що з 18 вересня 2018 року вона обіймала посаду головного бухгалтера НКП «ЮУ МЦПМСД», 15 квітня 2019 року переведена на посаду головного бухгалтера відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку цього ж підприємства. 31 грудня 2020 року наказом головного лікаря № 98-ос до неї було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани та вона позбавлена премії за грудень 2020 року. Вона не погоджується з зазначеним наказом. Дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано за неналежне виконання посадових обов`язків, а саме порушення пункту 2.3. Посадової інструкції, згідно якого головний бухгалтер на основі даних бухгалтерського обліку забезпечує складання фінансової звітності підприємства та подання визначеним користувачам у встановлені строки, а саме за неподання до Національної служби здоров`я України (далі - НСЗУ) звітів за 1 квартал, 1 півріччя та 9 місяців 2020 року, тоді як насправді не поданим був аналітичний звіт через великий обсяг інформації та неробочу електронну форму, про що вона зазначала у поясненнях. 25 лютого 2021 року наказом головного лікаря № 16-ос вона звільнена із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказ про звільнення мотивований систематичним невиконанням посадових обов`язків, а саме ненаданням до 01 вересня 2020 року фінансового плану, плану фонду оплати праці та пояснювальної записки, несвоєчасним виконанням доручення засновника щодо цих документів. Вказані плани були підготовлені нею ще до планової відпустки у серпні 2020 року, а їх несвоєчасне направлення не є недоліком фінансового відділу, оскільки реєстрація та направлення кореспонденції є обов`язком іншого відділу. Стосовно надання оновленого плану нею неодноразово надавалися пояснення та запити про неможливість його складення через відсутність необхідної інформації щодо додаткових медичних підрозділів, які планувалося приєднати у майбутньому. На її думку, головним лікарем умисно були створені такі умови, в яких фізично неможливо було повноцінно працювати, а саме постійно надавалися завдання з обмеженим терміном виконання, які покладалися безпосередньо на неї. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря НКП «ЮУ МЦПМСД» № 98-ос від 31 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани». Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря НКП «ЮУ МЦПМСД» № 16-ос від 25 лютого 2021 року «Про звільнення головного бухгалтера НКП «ЮУ МЦПМСД» ОСОБА_1 ». Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера НКП «ЮУ МЦПМСД» з 26 лютого 2021 року. Стягнути з НКП «ЮУ МЦПМСД» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі. Стягнути з НКП «ЮУ МЦПМСД» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнути з НКП «ЮУ МЦПМСД» витрати на правову допомогу у розмірі 5 700 грн. 05 травня 2021 року НКП «ЮУ МЦПМСД» подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання неналежним виконання посадових обов`язків. Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 під час роботи на посаді головного бухгалтера у НКП «ЮУ МЦПМСД» систематично не виконувала свої трудові обов`язки, покладені на неї посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, Положенням про відділ фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку НКП «ЮУ МЦПМСД» тощо. Так, до функцій ОСОБА_1 належить, в тому числі, і подання звіту про доходи та витрати до НСЗУ в установлений в пункті 24? договору термін. Але відповідач за зустрічним позовом безпідставно не надала у встановлені в договорі строки до НСЗУ звіти за II квартал та за 9 місяців, про що тричі було повідомлено ОСОБА_1 листами від НСЗУ від 08 грудня 2020 року, від 09 грудня 2020 року та від 15 грудня 2020 року. ОСОБА_1 черговий раз неналежно виконала свої посадові обов`язки та припустилась помилок під час надання чергового звіту про витрати та доходи до НСЗУ, про що її було повідомлено листом НСЗУ від 04 лютого 2021 року № Н (СЛ)-2325. 17 лютого 2021 року на адресу НКП «ЮУ МЦПМСД» надійшов лист попередження від товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про припинення постачання електроенергії № 47\2035\20\2021 у зв`язку із виникненням заборгованості з оплати за спожиту електроенергію відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 47\2035 від 21 грудня 2020 року. НКП «ЮУ МЦПМСД» негайно надало зазначене попередження ОСОБА_1 та зобов`язало надати пояснення несплати за спожиті послуги з електропостачання. Станом на день звільнення, 25 лютого 2021 року, ОСОБА_1 так і не надала НКП «ЮУ МЦПМСД» пояснення невиконання нею своїх посадових обов`язків. Систематичне неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків також зафіксовано в протоколі засідання комісії Южноукраїнської міської ради з розгляду проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням (ділі балансова комісія) від 17 лютого 2021 року № 2, на якій було розглянуто проекти фінансового плану та плану фонду оплати праці позивача. ОСОБА_1 протягом 4 місяців (до 17 лютого 2021 року) не змогла належним чином підготувати зазначені документи. Відповідач за первісним позовом, в порушення рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 27 січня 2016 року № 04, не подав до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради проект фінансового плану на 2021 рік, проект плану фонду оплати праці на 2021 рік та пояснювальну записку до зазначених проектів документів. Посилаючись на викладене, НКП «ЮУ МЦПМСД» просило суд визнати неналежним виконання посадових обов`язків головним бухгалтером ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 07 травня 2021 року зустрічний позов прийнятий та об`єднаний в одне провадження із первісним позовом. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року з урахуванням ухвали цього суду від 30 грудня 2021 року про виправлення описки у цьому судовому рішенні, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря НКП «ЮУ МЦПМСД» № 98-ос від 31 грудня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани». Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря НКП «ЮУ МЦПМСД» № 16-ос від 25 лютого 2021 року «Про звільнення головного бухгалтера НКП «ЮУ МЦПНСД» ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку НКП «ЮУ МЦПМСД» з 26 лютого 2021 року. Стягнуто з НКП «ЮУ МЦПМСД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2021 року по 23 грудня 2021 року в сумі 298 597 грн. з урахуванням податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з НКП «ЮУ МЦПМСД» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 700 грн. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено. В задоволенні зустрічного позову НКП «ЮУ МЦПМСД» до ОСОБА_1 про визнання неналежним виконання посадових обов`язків відмовлено. Стягнуто з НКП «ЮУ МЦПМСД» на користь держави судовий збір в сумі 1 816 грн. Рішення суду мотивовано тим, що дослідивши усі докази, що стосуються прийняття наказу про оголошення догани, суд дійшов висновку, що підстави накладення дисциплінарного стягнення, зазначені у наказі № 98-ос від 31 грудня 2020 року, не відповідають дійсності, не враховано відсутність заподіяної шкоди і попередню роботу працівника, а також не враховані пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, які перешкоджали своєчасному направленню звітів та вчинених нею дій щодо усунення таких обставин. Суд дійшов висновку, що наказ № 16-ос від 25 лютого 2021 року не містить належного обґрунтування щодо вчинення головним бухгалтером дисциплінарного правопорушення у період з 31 грудня 2020 року по 25 лютого 2021 року, яке є співмірним із застосування крайньої міри дисциплінарного стягнення - звільнення із займаної посади, не містить належного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, не враховані обставини, за яких вчинено проступок. З огляду на те, що задоволенню підлягають вимоги про скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, відповідно підлягають задоволенню вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки позивачем не надано документальних підтверджень заподіяної їй моральної шкоди, суд вважав, що задоволення позовних вимог про скасування наказів про звільнення та застосування дисциплінарного стягнення саме по собі є достатнім для компенсації моральної шкоди. Щодо зустрічного позову про визнання неналежним виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , суд виходив з того, що ці обставини є предметом доказування при розгляді первісного позову, а власник або уповноважений ним орган обмежений при вирішення трудового спору звертатись із позовом на підтвердження правомірності своїх дій. Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених вимог ОСОБА_2 , НКП «ЮУ МЦПМСД» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо оголошення судового рішення. Так, 23 грудня 2021 року в судовому засіданні рішення суду не проголошувалось взагалі. Головуючий суддя видалився із зали судового засідання для ухвалення судового рішення. Сторони знаходились в залі засідань та чекали суддю приблизно півтори години, але головуючий суддя так і не з`явився та не оголосив рішення. Таким чином, в порушення норм частини 1 статті 268 ЦПК України, 23 грудня 2021 року головуючим суддею суду першої інстанції не було завершено розгляд цивільної справи. В порушення норм частини 3 статті 268 ЦПК України, 23 грудня 2021 року головуючий суддя в судовому засіданні не роз`яснив сторонам по справі зміст судового рішення, а також головуючий суддя не роз`яснив порядок і строк оскарження судового рішення, оскільки судове рішення не було оголошено взагалі. Рішення суду у даній справі (вступна та резолютивні частини) учасники справи отримали від робітника суду 23 грудня 2021 року під особистий підпис, що також доводить присутність сторін у суді 23 грудня 2021 року. В порушення норм частини 4 статті 268 ЦПК України суддя підписав рішення суду без його оголошення. Таким чином дата ухвалення головуючим суддею першої інстанції судового рішення 23 грудня 2021 року не відповідає вимогам частини 5 статті 268 ЦПК України. В порушення норм частини 6 статті 268 ЦПК України, головуючий суддя не закінчив розгляд даної справи в суді першої інстанції та не повідомив сторони, коли буде складено повне рішення. Дату складання повного рішення у даній справі скаржник дізнався лише 05 січня 2022 року, оскільки тільки 05 січня 2022 року повне судове рішення надійшло на адресу скаржника. Також, суд першої інстанції обґрунтував рішення суду у даній справі на підставі електронної переписки Національної служби здоров`я України (далі НСЗУ) з електронної пошти, в паперовій формі яку надав до суду позивач. Ця електронна переписка не має вигляд електронного документа, не містить електронних підписів тощо. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Суд першої інстанції керуючись статтею 100 ЦПК України, зобов`язаний був перевірити чи є належним доказом надана позивачем в паперовій формі переписка з електронної пошти, яка не містить електронних підписів. Але в порушення вимог статті 100 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтував судове рішення у даній справі паперовими копіями переписки з електронної скриньки, які взагалі не вважаються письмовими доказами. Таким чином суд першої інстанції в даному питанні також допустив порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції не прийняв до уваги листи НСЗУ про неподання трьох звітів, оскільки ці обставини не узгоджується з матеріалами електронної переписки, дослідженої судом. Листи НЗСУ від 08 грудня 2021 року № 19447/8-17-201, від 09 грудня 2021 року № 19497/8-17-20 та від 15 грудня 2021 року № 19966/8-15-20 є ключовими доказами у даній судовій справі. Який саме лист НСЗУ не прийняв суд першої інстанції в судовому рішенні не зазначено, оскільки таких листів було три. Саме на підставі зазначених вище листів НСЗУ відповідач і виніс наказ про оголошення догани позивачу № 98-ос від 31 грудня 2021 року, оскільки дані листи є належним доказом у даній судовій справі, подані суду першої інстанції з дотриманням вимог ЦПК України та є підставою для винесення позивачу догани. Суд першої інстанції в своєму рішенні чітко зазначив, що мало місце правопорушення з боку позивача в період з 31 грудня 2020 року по 25 лютого 2021 року, яке було підставою для звільнення позивача. Крім того, в порушенні вимог статті 235 КЗпП України суд не врахував надані відповідачем докази, що позивач працювала після її звільнення відповідно до наданого договору № 18 від 07 червня 2021 року. Але суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві, отримувала дохід та підприємство сплатило за неї податки. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнала, просила в її задоволенні відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера НКП «ЮУ МЦПМСД», а 15 квітня 2019 року переведена на посаду головного бухгалтера відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку НКП «ЮУ МЦПМСД». Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників НКП «ЮУ МЦПМСД», затверджених 14 серпня 2018 року, працівники зобов`язані працювати чесно і добросовісно, дотримуватись дисципліни праці (вчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої тривалості робочого часу, використовувати весь час для виробничої праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця), виконувати усні та письмові накази керівника підприємства, його заступника та керівників структурних підрозділів. Посадовою інструкцією головного бухгалтера, затвердженою 15 квітня 2019 року визначено, що головний бухгалтер належить до категорії «Керівники», очолює відділ фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку (пункт 1.2), безпосередньо підпорядковується головному лікарю (пункт 1.3), у своїй діяльності керується законодавством у сфері бухгалтерського та податкового обліку, нормативними документами підприємства, посадовою інструкцією (пункт 1.4). Обов`язками головного бухгалтера є зокрема організація роботи бухгалтерії, забезпечення виконання завдань, покладених на бухгалтерію (пункт 2.1), на основі бухгалтерського обліку забезпечення складання фінансової звітності підприємства та подання її визначеним користувачам у встановлені строки (пункт 2.3), контролює підготовку та подання звітів, які передбачають підпис головного бухгалтера (пункт 2.10) та інші обов`язки. Між Національна служба здоров`я України (далі - НЗСУ) та НКП «ЮУ МЦПМСД» був укладений договір № 0000-0М25-М000, згідно умов якого НСЗУ як замовник має право вимагати від надавача належного, своєчасного та у повному обсязі виконання своїх зобов`язань згідно з цим договором (підпункт 1 пункту 16). НКП «ЮУ МЦПМСД» як надавач зобов`язаний, окрім надання медичних послуг та звітування про їх виконання та оплату, зокрема згідно пункту 24-1 договору не рідше, ніж раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, надавати замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати надавача за формою, наданою замовником, куди входять доходи, поточні видатки, капітальні видатки. У випадку ненадання або невчасного надання замовнику звіту про медичні послуги та іншої інформації, передбаченої цим договором, згідно пункту30 договору замовник має право зупинити оплату медичних послуг. З електронної переписки НСЗУ вбачається, що 10 квітня 2020 року був надісланий лист із формою звіту за перший квартал 2020 року, 13 квітня 2020 року виправлений шаблон для зазначеної форми звітності, 26 травня 2020 року додаткова форма для зазначеної звітності, 29 травня 2020 року було надіслано повідомлення про необхідність доопрацювання звіту за перший квартал із зазначенням усіх джерел надходження, 03 липня 2020 року форма звіту за перше півріччя 2020 року, 07 липня 2020 року про технічний збій при розсилці форми звіту, 14 липня 2020 року був надісланий лист із проханням переоформити звіт за перший квартал у новому шаблоні 22 вересня 2020 року про неподання звіту за перше півріччя із рекомендацією якнайшвидше подати зазначений звіт. В інформаційних листах НЗСУ від 08 грудня 2021 року № 19447/8-17-201, від 09 грудня 2021 року № 19497/8-17-20 та від 15 грудня 2021 року № 19966/8-15-20 на адресу закладів охорони здоров`я (за списком) повідомляється про невиконання зобов`язань, передбачених пунктом 24-1 договору на 2020 рік про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій щодо надання в електронній формі звітів про доходи та витрати надавача. Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 4 від 27 січня 2016 року із змінами внесеними в подальшому, НКП «ЮУ МЦПМСД» має подавати до 01 вересня щорічно форми звітності, а саме фінансовий план та план фонду оплати праці на наступний рік. 31 грудня 2020 року наказом головного лікаря № 98-ос до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани та вона позбавлена премії за грудень 2020 року. 25 лютого 2021 року наказом головного лікаря № 16-ос вона звільнена із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. Отже, згідно законодавства України, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення (стаття 147 КЗпП України). Дисциплінарне стягнення застосовується з дотриманням строків та порядку їх накладення, передбачених статей 148, 149 КЗпП України. Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника ( стаття 149 КЗпП). Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17). Отже, аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю. Згідно з положеннями статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Закон прямо не передбачає подовження граничного терміну для застосування дисциплінарного стягнення, що обчислюється з дня виявлення проступку, у зв`язку з проведенням службового розслідування на самому підприємстві, перевірки правоохоронними органами, а також у зв`язку з порушенням кримінальної справи, проведенням попереднього розслідування. Але слід враховувати, що стаття 148 КЗпП передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника. Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо. Як зазначено в оскаржуваному наказі від 31 грудня 2020 року підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неподання звітів до НСЗУ за перший квартал, перше півріччя 2020 року та невчасне подання такого звіту за дев`ять місяців 2020 року та відсутність пояснень позивача щодо поважності підстав такого неподання. З матеріалів справи встановлено, що такі звіти підлягають поданню до НСЗУ до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, тобто у ситуації, що розглядається, до 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня 2020 року. У випадку ненадання або несвоєчасного надання замовнику звіту про медичні послуги та іншої інформації, передбаченої цим договором, замовник має право зупинити оплату медичних послуг. З огляду на зазначене відповідно до строків, визначених статтею 148 КЗпП України, за неподання цих звітів позивач могла бути притягнення до дисциплінарної відповідальності за неподання таких звітів не пізніше одного місяця з дня виявлення таких обставин. З наданих відповідачем доказів не встановлено обставин, які б надавали відповідачу можливість для продовження терміну, протягом якого він може застосовувати стягнення. Виявивши факти, що відповідні звіти не були належним чином відправлені позивачем до 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня 2020 року, роботодавець тільки 31 грудня 2020 року застосував до позивача дисциплінарне стягнення, тоді як сплинув місячний термін притягнення до дисциплінарної відповідальності, а щодо не надання звіту до 20 квітня 2020 року, то сплинув й шестимісячний строк з дня вчинення проступку, що взагалі відповідно до статті 148 КЗпП України виключає накладення дисциплінарного стягнення. Щодо характеру таких порушень, то колегія апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки формування зазначених звітів відбувається в електронній формі, має певні особливості, шаблони такої звітності є нестабільними, а при електронній пересилці відбувається технічний збій даних, що підлягають пересилці. Саме про це свідчить електронна переписка позивача з НСЗУ при намаганні надіслати такі звіти у визначені строки та зазначене в листі НСЗУ від 15 грудня 2020 року, що наданий відповідачем, про необхідність підвищення знань бухгалтерів щодо особливостей обліку в медичних закладах. Про складність в ході складання таких звітів у зв`язку з недосконалістю електронних форм позивач повідомляла керівника підприємства в службовій записці від 10 грудня 2020 року, наданій на його вимогу. Більш того, надаючи письмові пояснення на інформаційні листі НСЗУ, керівництво НКП «ЮУ МЦПМСД» у своїх поясненнях від 11 грудня 2020 року за № 01-14/2231 визнало обсяг та перелік даних, що повинні відображатися у звітах, пов`язані з наданнях аналітичної інформації , обов`язковий облік якої не передбачений веденням бухгалтерського обліку, що викликає певні труднощі при складанні зазначених звітів. Ці обставини свідчать про відсутність вини позивача у неможливості своєчасного складання звітів. Відповідач зазначених обставин не спростував. Посилання останнього в апеляційній скарзі на безпідставність прийняття судом першої інстанції як доказів електронної переписки НСЗУ з позивачем з приводу коригування наданих звітів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції, представник відповідача будь-яких заперечень щодо наданих позивачем доказів не заявляв, також не надавав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували факти такої переписки. Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги листи НСЗУ від 08 грудня 2021 року № 19447/8-17-201, від 09 грудня 2021 року № 19497/8-17-20 та від 15 грудня 2021 року № 19966/8-15-20, зміст яких зводить до того, що мало місце неподання зазначених звітів у визначений строк, оскільки зміст цих листів не містить даних про те чи надавалися такі звіти, проте строк їх подачі був порушений, чи не надавались в силу технічної неможливості, чи взагалі інформованість НЗСУ щодо намірів їх подачі відсутня. Ці листи адресовані суб`єктам господарювання, що уклали договору з НСЗУ про медичне обслуговування населення та не конкретизують недоліки, що мали місце саме на НКП «ЮУ МЦПМСД». Крім того, зміст цих листів протирічить поясненням позивача та її переписці з НСЗУ, проте відповідач для з`ясування цих суперечностей будь-яких службових перевірок не проводив. Не встановлено також судом першої інстанції й будь-яких шкідливих наслідків в результаті несвоєчасного надання зазначених звітів, які передбачені у таких випадках, а саме зупинення замовником медичних послуг або будь-яких інших. З огляду на наведені норми трудового законодавства та встановлені обставини апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недотримання роботодавцем порядку та процедури накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді догани, а відтак наказ відповідача № 98-ос від 31 грудня 2020 року правильно визнано неправомірним та скасовано судом першої інстанції. Щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог статей 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення. Таким чином для звільнення працівника за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Як встановлено відповідачем було видано наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення догани 31 грудня 2020 року. Після вказаної дати, як того вимагають наведені норми трудового законодавства, ОСОБА_1 будь-яких порушень трудової дисципліни не вчиняла, а оскаржуваний наказ про звільнення позивача мотивований вчиненням позивачем правопорушення, що мало місце до 31 грудня 2020 року, а саме ненадання виконкому Южноукраїнської міської ради до 01 вересня 2020 року фінансового плану, плану фонду оплати праці НКП «ЮУ МЦПМСД» та пояснювальної записки до них, несвоєчасним виконанням доручення засновника щодо цих документів. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що аналізу підлягає тільки одне порушення із тих, що є мотивацією наказу № 16-ос від 25 лютого 2021 року, а саме, подання проектів фінансового плану та плану фонду оплати праці не до кінця робочого дня 24 лютого 2021 року, а зранку 25 лютого 2021 року. Як вбачається з пояснень, наданих ОСОБА_1 щодо зазначених обставин, фінансовий план та план фонду оплати праці був наданий 17 лютого 2021 року на відповідну комісію виконкому. Ці документи були погоджені та підписані керівництвом НКП «ЮУ МЦПМСД», проте у зв`язку з відповідними змінами у складі медичних амбулаторій виникла необхідність доопрацювання цих планів. Проте у зв`язку з великим обсягом питань, які потребували внесення змін до цих планів, час на їх вирішення був обмежений про що вона інформувала керівництво НКП «ЮУ МЦПМСД». Ці пояснення узгоджуються з поясненнями головної медичної сестри ОСОБА_3 . Між тим, відповідач у справі не спростував цих обставин. Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ № 16-ос від 25 лютого 2021 року не містить належного обґрунтування щодо вчинення головним бухгалтером ОСОБА_2 дисциплінарного правопорушення у період з 31 грудня 2020 року по 25 лютого 2021 року, що виключає застосування крайньої міри дисциплінарного стягнення звільнення із займаної посади. Більш того, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування наказу від 31 грудня 2020 року про оголошення ОСОБА_2 догани, то відсутній і системний характер невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків, що є обов`язковою ознакою для розірвання трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. За такого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність наказу відповідача № 16-ос від 25 лютого 2021 року та його скасування та як наслідок поновлення позивача на займані посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Аргументи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень статті 268 ЦПК України є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 вказаної статті). У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частина 6 статті 268 ЦПК України). Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи (стаття 7 статті 268 ЦПК України). За матеріалами справи, відповідно до протоколу судового засідання від 23 грудня 2021 року встановлено, що після проведення дебатів учасників процесу, о 16.07 год суд видалився до нарадчої кімнати. В той же день відповідно до довідки секретаря судового засідання після повернення з нарадчої кімнати головуючого у справі судді, учасники справи в залі судового засідання були відсутні, у зв`язку з чим технічна фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу не проводилась. В матеріалах справи містить вступна та резолютивна частини судового рішення від 23 грудня 2021 року , а також його повний текст з позначкою, що він складений 30 грудня 2021 року. За доводами апеляційної скарги відповідач не погоджується з таким перебігом судового засідання, проте будь-яких зауважень на протокол судового засідання відповідач в установленому цивільним процесуальним законом порядку до суду не подавав, а відтак суд першої інстанції не розглядав таких зауважень, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції дотримався положень статті 268 ЦПК України. Крім того, є безпідставними твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції в порушенні вимог статті 235 КЗпП України не врахував ті обставини, що позивач після її звільнення з займаної посади працевлаштувалася на інше підприємство, що підтверджується наданим договором № 18 від 07 червня 2021 року, отримувала дохід та це підприємство сплачувало за неї податки. При цьому апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, не повинні бути враховані при застосуванні положень статті 235 КЗпП України, яка передбачає стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні особи на роботі. Таке тлумачення відповідачем застосування норм статті 235 КЗпП України у справі, що розглядається є помилковим. Отже, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про компенсацію моральної шкоди та відмови в задоволенні зустрічного позову НКП «ЮУ МЦПМСД» не оскаржувалося, а тому судом апеляційної інстанції законність та обґрунтованість в цій частині не перевірялась. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Некомерційного комунального підприємства «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» залишити без задоволення. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 21 червня 2022 року.